Луїджі Лукені

Луїджі Лукені
фр. Luigi Luccheni
Народження	22 квітня, 1873 м.Париж ,Франція
Смерть	19 жовтня, 1910 Женева, Швейцарія повішення
Поховання	Віденський центральний цвинтар
Країна	Франція  Королівство Італія
Війни / битви	Перша італо-ефіопська війна

Луї́джі Луке́ні (італ. Luigi Lucheni, 22 квітня 1873, Париж — 19 жовтня 1910, Женева) — італійський анархіст, вбивця австрійської імператриці Елізабет Баварської.

Раннє життя

Його мати, Луїджа Луккені, була служницею в Альбарето. Завагітнівши від наймача, вона поїхала до Парижа, віддала дитину в сирітський притулок, після чого емігрувала до Америки.

Коли Луїджі підріс, він вступив в італійську армію і був зарахований до кавалерійського полку. Він служив в Неаполі, а потім брав участь у кампанії в Східній Африці, за яку отримав медаль. Деякий час Лукені був денщиком у знатних офіцерів, через яких старався обійняти посаду начальника в'язниці. Не отримавши бажаного, він виїхав з країни й працював на будівництві в Лозанні. Там він ознайомився з анархізмом.

Лукені поставив собі за мету нищити нероб, багато яких приїжджало до Швейцарії на відпочинок. Спочатку він хотів убити орлеаністського претендента на французький трон — принца Філіпа, але той поїхав, перш ніж злочин було підготовлено. Тоді Лукені зупинив вибір на австрійській імператриці Єлизаветі, яка всюди ходила без охорони, що підвищувало шанси на успіх задуманого.

Вбивство Єлизавети Баварської

10 вересня 1898 в Женеві Лукені вбив Єлизавету самотужки заточеним тригранним напилком. Спочатку жінка прийняла його за грабіжника й визнала травму безпечною, але в той же день померла від внутрішньої кровотечі. Перехожі затримали терориста й віддали в руки поліції. Його засудили до довічного ув'язнення.

У в'язниці Лукені писав мемуари. У 1910 році його знайшли мертвим. За офіційною версією, в'язень повісився. Його законсервовану голову показують як дивину багатим туристам.

Вбивство імператриці не призвело до революції, а навпаки — викликало хвилю антианархістських і антиіталійських настроїв. На думку біографа Єлизавети Бриґітте Гаманн, освічена імператриця, обтяжена монархічними обов'язками, яка навіть умовляла чоловіка зректися престолу, мала набагато лівіші й ліберальніші погляди, ніж невдатний претендент на посаду начальника в'язниці.

Анархістка Емма Ґольдман, яка захоплювалася іншими італійськими терористами — Санте Казеріо та Ґаетано Бреші, засудила вчинок Лукені. «Червона Емма» була схильна вважати пригнобленими всіх жінок, навіть імператриць.

У популярній культурі

У мюзиклі Міхаеля Кунце та Сильвестера Левая «Єлизавета» Луїджі Лукені — персонаж, який гірко й саркастично розповідає про життя Єлизавети й врешті-решт стає її вбивцею. Він робить усе можливе, щоб налаштувати глядачів проти імператриці, але зрештою дає їм можливість самим розсудити про нього та Єлизавету. 

Луїджі Лукені також згадано в книжках польського письменника Бруно Шульца «Цинамонові крамниці» та «Санаторій під клепсидрою». За мотивами «Санаторію під клепсидрою» знято однойменний фільм.

У книжці Нормана Мейлера «Замок у лісі» фото Луїджі Лукені спонукує Адольфа Гітлера мастурбувати.

Посилання

• Brigitte Hamann: Elisabeth: Kaiserin wider Willen, Aquila, 1998, ISBN 978-963-9073-27-2
• Luigi Lucheni: Ich bereue nichts, Knaur, 2000, ISBN 978-3-426-77484-7