Перейти до вмісту

Луїджі Лукені

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Луїджі Лукені
фр. Luigi Luccheni
Народження22 квітня, 1873
м.Париж ,Франція
Смерть19 жовтня, 1910
Женева, Швейцарія
повішення
ПохованняВіденський центральний цвинтар
Країна Франція
 Королівство Італія
Війни / битвиПерша італо-ефіопська війна

Луї́джі Луке́ні (італ. Luigi Lucheni, 22 квітня 1873, Париж — 19 жовтня 1910, Женева) — італійський анархіст, вбивця австрійської імператриці Елізабет Баварської.

Раннє життя

[ред. | ред. код]

Його мати, Луїджа Луккені, була служницею в Альбарето. Завагітнівши від наймача, вона поїхала до Парижа, віддала дитину в сирітський притулок, після чого емігрувала до Америки.

Коли Луїджі підріс, він вступив в італійську армію і був зарахований до кавалерійського полку. Він служив в Неаполі, а потім брав участь у кампанії в Східній Африці, за яку отримав медаль. Деякий час Лукені був денщиком у знатних офіцерів, через яких старався обійняти посаду начальника в'язниці. Не отримавши бажаного, він виїхав з країни й працював на будівництві в Лозанні. Там він ознайомився з анархізмом.

Лукені поставив собі за мету нищити нероб, багато яких приїжджало до Швейцарії на відпочинок. Спочатку він хотів убити орлеаністського претендента на французький трон — принца Філіпа[fr], але той поїхав, перш ніж злочин було підготовлено. Тоді Лукені зупинив вибір на австрійській імператриці Єлизаветі, яка всюди ходила без охорони, що підвищувало шанси на успіх задуманого.

Вбивство Єлизавети Баварської

[ред. | ред. код]

10 вересня 1898 в Женеві Лукені вбив Єлизавету самотужки заточеним тригранним напилком. Спочатку жінка прийняла його за грабіжника й визнала травму безпечною, але в той же день померла від внутрішньої кровотечі. Перехожі затримали терориста й віддали в руки поліції. Його засудили до довічного ув'язнення.

У в'язниці Лукені писав мемуари. У 1910 році його знайшли мертвим. За офіційною версією, в'язень повісився. Його законсервовану голову показують як дивину багатим туристам.

Вбивство імператриці не призвело до революції, а навпаки — викликало хвилю антианархістських і антиіталійських настроїв. На думку біографа Єлизавети Бриґітте Гаманн, освічена імператриця, обтяжена монархічними обов'язками, яка навіть умовляла чоловіка зректися престолу, мала набагато лівіші й ліберальніші погляди, ніж невдатний претендент на посаду начальника в'язниці.

Анархістка Емма Ґольдман, яка захоплювалася іншими італійськими терористами — Санте Казеріо[it] та Ґаетано Бреші, засудила вчинок Лукені. «Червона Емма» була схильна вважати пригнобленими всіх жінок, навіть імператриць.

У популярній культурі

[ред. | ред. код]

У мюзиклі Міхаеля Кунце[de] та Сильвестера Левая[de] «Єлизавета»[de] Луїджі Лукені — персонаж, який гірко й саркастично розповідає про життя Єлизавети й врешті-решт стає її вбивцею. Він робить усе можливе, щоб налаштувати глядачів проти імператриці, але зрештою дає їм можливість самим розсудити про нього та Єлизавету. 

Луїджі Лукені також згадано в книжках польського письменника Бруно Шульца «Цинамонові крамниці» та «Санаторій під клепсидрою». За мотивами «Санаторію під клепсидрою» знято однойменний фільм.

У книжці Нормана Мейлера «Замок у лісі» фото Луїджі Лукені спонукує Адольфа Гітлера мастурбувати.

Посилання

[ред. | ред. код]