Лютюк Анатолій Кузьмич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лютюк Анатолій Кузьмич
Anatoly Ljutjuk.png
Народився 1947
Великі Бірки, Тернопільський р-н, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність соціальний активіст
Alma mater Вижницький коледж прикладного мистецтва імені В. Ю. Шкрібляка (1969) і Естонська академія мистецтв (1975)
Нагороди

Анатолій Кузьмич Лютюк (*1947, с. Великі Бірки, Тернопільська область, тоді СРСР) — український культурний і громадський діяч в Естонії, Монах Цистерціанського монастиря в Хюланді (Норвегія) з послухом у Таллінні, керівник Центру української культури в Таллінні.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1947 року в райцентрі, селі Великі Борки, Великоборківського району тепер смт Великі Бірки на Тернопільщині у сім'ї службовців.

Освіта[ред. | ред. код]

У 1969 році А. Лютюк закінчив Вижницьке училище прикладного мистецтва.

У 1975 закінчив навчання у художньому інституті столиці Естонської РСР м. Таллінні (тепер — Естонська академія мистецтв). Відтоді проживає у цьому місті.

Громадська і релігійна діяльність[ред. | ред. код]

У 1990-ті керував групою «Рух» в Естонії. З відновленням незалежності Естонії та України після розпаду СРСР Анатолій Лютюк, проживаючи в Таллінні, з благословення Блаженнійшого Володимира (Стернюка) разом з однодумцями заснував у Таллінні греко-католицьку церковну громаду (офіційно зареєстрована 1991 року) і відновив для неї церковну будівлю та зорганізував простір для школи давніх ремесел і мистецтву приміщенні в таллінському середмісті по вулиці Лабораторіум, що дістало назву «талліннський Ноїв ковчег»[1].

Понад 2 десятиліття А. Лютюк очолює Центр української культури в Таллінні (станом на початок 2013 року). Монах Цистерціанського монастиря в Хюланді (Норвегія) з послухом у Таллінні. Під час Революції гідності та війни на сході України активно займається волонтерською діяльністю, організовує збір і доставку на схід України гуманітарної допомоги української діаспори Естонії та інших благодійних організацій.[2]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ноїв ковчег Ноїв ковчег. З благословення Блаженнійшого Володимира (Стернюка) разом з однодумцями заснував у столиці Естонії греко–католицьку церковну громаду і відновив для неї церковну будівлю та зорганізував простір для школи давніх ремесел і мистецтв. Донині очолює Центр української культури в Таллінні.
  2. Гуманітарна діяльність
  3. Указ Президента України від 22 серпня 2016 року № 340/2016 «Про відзначення державними нагородами України громадян іноземних держав»
  4. Нагороди Міжнародний проект «Україна й українці — цвіт нації, гордість країни».

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]