Ляпіс (речовина)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ля́піс — тверда суміш нітрату срібла AgNO3 і нітрату калію KNO3. Використовується в медицині (ляпісний олівець) для припікання ранок. Використовується також у гомеопатії.

З історії[ред.ред. код]

Вперше ляпіс застосували лікарі Ян Баптиста ван Гельмонт (15791644) і Франциск де ла Бое Сільвій (16141672), які навчилися отримувати нітрат срібла взаємодією металу з азотною кислотою. При цьому протікає реакція:

Ag + 2HNO3 → AgNO3 + NO2 + H2O

Тоді-то і було виявлено, що дотик до кристалів отриманої срібної солі не проходить безслідно: на шкірі залишаються чорні плями, а при тривалому контакті — глибокі опіки. Пекельний камінь, строго кажучи, не чистий нітрат срібла, а його сплав з нітратом калію, іноді відлитий у вигляді паличок — ляпісного олівця.

Ляпіс застосовується здавна. Лікувальна дія нітрату срібла полягає в придушенні життєдіяльності мікроорганізмів[1]; у невеликих концентраціях він діє як протизапальний і терпкий засіб, а концентровані розчини, як і кристали AgNO3, припікають живі тканини.

Література[ред.ред. код]

  • Фармацевтична хімія: Підручник/ Ред. П. О. Безуглий. — Вінниця: Нова Книга, 2008. — 560 с. ISBN 978-966-382-113-9
  • Фармакологія: підручник (ВНЗ І—ІІІ р. а.) / І.В. Нековаль, Т.В. Казанюк. — 7-е вид., переробл. і допов. — «Медицина», 2016 — 552 с. ISBN 978-617-505-507-6

Посилання[ред.ред. код]