Перейти до вмісту

Франциск Сільвій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Франциск Сільвій
лат. Franciscus Sylvius
Народився15 березня 1614(1614-03-15)[1]
Ганау, Майн-Кінціг, Дармштадт, Гессен, Німеччина[2]
Помер19 листопада 1672(1672-11-19) (58 років)
Лейден, Голландське графство, Республіка Об’єднаних провінцій Нідерландів
Країна Республіка Об’єднаних провінцій Нідерландів
Місце проживанняГолландія
Діяльністьколекціонер мистецтва, лікар, анатом, професор, хімік, викладач університету, натураліст
Галузьмедицина, анатомія, хімія і фізіологія
Alma materСеданська академія, Лейденський університет і Базельський університет
Науковий керівникAdolphus Vorstiusd[3]
ВчителіAdolphus Vorstiusd і Emmanuel Stupanusd[4]
Відомі учніRudolf Wilhelm Craused[4], Еренфрід Вальтер Чирнгауз[4], Frederick Dekkersd[4], Johann von Flammerdinged[4], Florentius Schuyld[4], Robert Sibbaldd[4] і Lucas Schachtd[4]
Знання мовлатина[5][6]
ЗакладЛейденський університет і Лейденський університет[7]
Посадаректор Лейденського університетуd

Франци́ск Сі́львій (нід. Franciscus de le Boë Sylvius, лат. Franciscus Sylvius; 15 березня 1614, Ганау, Німеччина — 15 листопада 1672, Лейден, Нідерланди) — голландський лікар, фізіолог, анатом і хімік, якого вважають одним з засновників так званої «ятрохімічної» школи медицини, що вважала, що всі явища життя і хвороб базуються на хімічних реакціях. Його роздуми допомогли зрушити медицину з містичної теорії на раціональне застосування універсальних законів фізики і хімії.

Сільвій заснував свою медичну систему на відкритті кровообігу англійським анатомом Вільямом Гарвеєм і тримав її в межах загальної структури гуморальних теорій грецький лікаря Клавдія Галена, Сільвій відчував, що найголовніші процеси нормального і патологічного стану відбуваються в крові і що хвороби потрібно пояснювати і розглядати з позиції хімії. Визнаючи існування солей у живій речовині, Сільвій стверджував, що вони є результатом взаємодії кислот і основ; тому, він постулював, що хімічна нестійкість відбувається через надлишок кислот (ацидоз) чи надлишку основ (лугів) (алкалоз) у крові і винайшов ліки, що нейтралізували це.

У 1650 році на основі ялівцевої настоянки Сільвій створив женевер. Цей міцний алкогольний напій він рекомендував як лікувальний засіб, але часом женевер перетворився на голландський національний напій[8].

1671 року опублікував свою основну працю «Praxeos medicae idea nova» (Нові ідеї медичної практики).

Професор медицини в Лейденському Університеті (1658—72), Сільвій був одним із найвидатніших викладачів Європи.

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bell A. Encyclopædia Britannica — Encyclopædia Britannica, Inc., 1768.
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #120377276 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  4. ↑ а б в г д е ж и Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  5. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  6. ↑ CONOR.Sl
  7. ↑ Leidse Hoogleraren
  8. ↑ Мустафін О. Смачні мандри. Нові екскурсії кухнею. К., 2020, с.161
Зірка життя Це незавершена стаття про лікаря, який займається наукою.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Франциск_Сільвій&oldid=35547417