Лінгенталь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лінгенталь

Координати 49°21′15″ пн. ш. 8°43′27″ сх. д. / 49.35440000002777339° пн. ш. 8.72418000002777916° сх. д. / 49.35440000002777339; 8.72418000002777916Координати: 49°21′15″ пн. ш. 8°43′27″ сх. д. / 49.35440000002777339° пн. ш. 8.72418000002777916° сх. д. / 49.35440000002777339; 8.72418000002777916

Країна  Німеччина
Адмінодиниця Ляймен
Перша згадка 1312
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Телефонний код 06224
Поштовий індекс 69181
Автомобільний код HD (Ляймен)
GeoNames 7521438
OSM ↑453397 ·R (Ляймен)
Лінгенталь. Карта розташування: Німеччина
Лінгенталь
Лінгенталь
Лінгенталь (Німеччина)
Мапа
Вид на Лінгенталь з висоти пташиного польоту

Лінгенталь — село у складі міста Ляймен у районі Рейн-Неккар у землі Баден-Вюртемберг, яке бере початок від історичного маєтку.

Географія[ред. | ред. код]

Лінгенталь знаходиться приблизно в двох кілометрах на схід від Ляймена на південному підніжжі Кенігштуля.

Історія[ред. | ред. код]

На основі знайденого в 1884 році «надгробку Могеція» припускається, що ця місцевість була заселена вже в римські часи[1].

Теперішнє поселення вперше згадується в 1312 році як Лангенталь[2]. Спочатку воно складалося лише з історичного маєтку Лінгенталер Хоф, який у 1683 році включав площу 202 акри полів і 44 акри лісу і був переданий у спадок[3]. Ферма спочатку була частиною громади Гайберг і частково знаходилася в районі Мекешаймер-Зент, кордон якого проходив через маєток[4]. Після воєн XVII століття багато швейцарських іммігрантів оселилися в Курпфальці[5]. Спадкоємцями маєтку на той час була родина Цуберів, яка прибула до Курпфальцу зі Штеффісбурга поблизу Берна[6].

З 1771 року Лінгенталем керував Оксенбах[7]. В садибі займалися тваринництвом, плодівництвом і землеробством. Шовковий привілей курфюрста Карла Теодора від 1777 року також передбачав, що Лінгенталер Хоф отримував п'ять тутових дерев на рік для розведення шовкопряда до 1810 року[8]. міні| Трансформаторна станція в Лінгенталі на захід від маєтку

Будівельні роботи в маєтку Лінгенталь у жовтні 2012 року, незабаром після розкопки озера

З 1818 року маєтком Lingentaler Hof володів історик права Карл Саломо Захарія. Він і його син Карл Едуард Захарія називали себе фон Лінгенталем після підвищення в дворянство в 1843 році. У своїй автобіографії Захарія описав маєток як «безтурботне місце, відокремлене від осель людей»[9].

У 1874 році було заплановано розширення дороги від Ляймена до Лінгенталя[10], яке було розпочато в 1881[11] і ще не було завершено в 1885 році[12]. 1 квітня 1937 року громада Оксенбах цу Ляймен була розпущена, Лінгенталь і головне місто громади Оксенбах увійшли до складу громади Гауангеллох, а 1 жовтня 1973 року — до складу Ляймена.

Назва поселення змінювалася кілька разів. Вперше воно згадується в 1312 році як Лангенталь[3], з XVII століття говорили про Лінгенталер Гоф або Лінгенталергоф[13][14]. У XIX столітті Захарія називав маєток Ландгут. Назва Lingentaler Hof збереглася донині в назві автобусної зупинки, а саме поселення після розширення в другій половині XX століття називається просто Лінгенталь.

У XX столітті поселення досі складалося лише з двох дворів. В 1962 році був відкритий готель на північний схід від поселення[15], а з 1965 року був створений невеликий житловий район[16]. До 1980-х років ферма була одним із трьох сільськогосподарських підприємств у Лінгенталі, після чого її використовували для житлових і різних комерційних цілей, тривалий час її будівля залишалась в запущеному стані, але була капітально реконструйована з весни 2012 до осені 2013 року та підготовлена для комерційного застосування. На території садиби буди облаштовані паркувальні місця, відкритий біргартен, створено велике штучне озеро, оточене пішохідними доріжками[17].

Транспорт[ред. | ред. код]

Місто перетинає дорога L 600, ка прямує від Ляймена до Гайберга.

Екскурсійні особливості[ред. | ред. код]

Основні споруди садиби Лінгенталь

Історичним центром міста є маєток Лінгенталь площею 1,3 га. Деякі типові для регіону будівлі з червоного пісковика датуються часами Тридцятилітньої війни. Ансамбль двох житлових і кількох господарських будівель, деякі з яких конструктивно розширені та з'єднані, використовується в комерційних і гастрономічних цілях[18]. У листопаді 2013 року двоповерховий зал, встановлений у найбільшому з колишніх сараїв, був місцем для епізоду серіалу «4 весілля та подорож мрії»[19], маєток також використовувався в інших фільмах та фотографіях[20][21]. Крім весіль і маркетингових заходів, в маєтку Лінгенталь відбуваються різні культурні заходи, наприклад, музичні концерти. Обидва ресторани садиби є досить популярними популярність[22]. Шеф-кухарем одного з них є Роберт Редель[23], який був фіналістом конкурсу «Шеф-кухар року» (2013)[24] і чия кухня була нагороджена однією зіркою Довідника Мішлен (2015[25] та 2016).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Badisches Landesmuseum, Karlsruhe, Inv. Nr. L 7743/11
  2. ↑ Kiefer 1991, S. 15.
  3. ↑ а б Kiefer 1991, S. 32.
  4. ↑ Rüdiger Lenz: Territorialisierung einer «vorterritorialen Grösse» — Die Geschichte der Zent Meckesheim. In: Kraichgau. Beiträge zur Landschafts- und Heimatforschung. Hrsg. vom Heimatverein Kraichgau. Folge 20/2007, S. 31–45.
  5. ↑ Melchior Thomann († 1717), vgl. Ortssippenbuch Leimen und http://sehum.selfhost.eu/201405/39/ofb3k38079.html [Архівовано 2018-12-26 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Erbbeständer um 1700: Hans Zuber, vgl. geneanet.org[недоступне посилання з 01.04.2019 — історія], Erbbeständer 1719 und 1722: sein Sohn Mathäus Zuber, der 1723 Bürger in Heidelberg wurde. Vgl. http://sehum.selfhost.eu/201312/42/ofb3k42906.html [Архівовано 2018-12-25 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Kiefer 1991, S. 44.
  8. ↑ Privilegium der Maulbeer-Plantagen-Gesellschaft und damit verbundene Seiden-Zucht- und Seiden-Strümpf-Fabricke (in Heidelberg)… Mannheim, den 25. Decembris 1777 (Google Books)
  9. ↑ Karl Salomo Zachariae: Autobiographie [um das Jahr 1823]. In: Karl Eduard Zachariä von Lingenthal (Hrsg.): Biographischer und juristischer Nachlaß von Dr. Karl Salomo Zachariä v. Lingenthal. Cotta, Stuttgart 1843, S. 3–53.
  10. ↑ Kiefer 1991, S. 81.
  11. ↑ Kiefer 1991, S. 84.
  12. ↑ Kiefer 1991, S. 87.
  13. ↑ Johann Goswin Widder: Versuch einer vollständigen geographisch-historischen Beschreibung der kurfürstl. Pfalz am Rheine. Erster Theil, Frankfurt und Leipzig 1786, S. 171: «Lingenthaler Hof».
  14. ↑ Johann Baptist von Kolb: Historisch-statistisch-topographisches Lexicon von dem Großherzogthum Baden, Bd. 2, Karlsruhe 1814, S. 218: «Lingenthalerhof».
  15. ↑ Kiefer 1991, S. 194.
  16. ↑ Kiefer 1991, S. 211.
  17. ↑ Roland Fink: Ziel: eine «Arche Noah der Regionalkultur», in: Rhein-Neckar-Zeitung vom 26. September 2012.
  18. ↑ Das Landgut in Lingental ist offen, in: Rhein-Neckar-Zeitung vom 9. September 2013.
  19. ↑ Erstausstrahlung: 13. März 2014.
  20. ↑ Sandhäuser Bühne stürmt Lingentaler Landgasthof, in: Rhein-Neckar-Zeitung vom 15. August 2014.
  21. ↑ Porsche-Magazin, Ausgabe 2013.
  22. ↑ Thomas Platt: Hier spricht der Gast: «Landgut Lingental», in: Frankfurter Allgemeine Zeitung vom 30. März 2014.
  23. ↑ Robert Rädel liebt die elegante Küche, in: Allgemeine Hotel- und Gastronomie-Zeitung vom 13. Juli 2013.
  24. ↑ Chef auf dem Weg nach oben, in: Mannheimer Morgen vom 26. August 2013.
  25. ↑ In Lingental leuchtet jetzt ein Stern, in: Rhein-Neckar-Zeitung vom 7. November 2014, abgerufen am 2. Oktober 2018.

Література[ред. | ред. код]

  • Rolf Kiefer, Stadtverwaltung Leimen (Hrsg.): 1200 Jahre Leimen 791—1991. Schriftenreihe der Stadt Leimen zur 1200-Jahr-Feier, Leimen 1991.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лінгенталь&oldid=40647625