Ліснича Вікторія Миколаївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вікторія Миколаївна Ліснича
Вікторія Ліснича, голова ГО "Міжнародна дипломатична рада".jpg
Народилася 15 травня 1978(1978-05-15) (40 років)
Новгородківський район, Кіровоград. обл., Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Діяльність політик
Alma mater Національний медичний університет імені О. О. Богомольця

Вікторія Миколаївна Ліснича (нар. 15 травня 1978, Кіровоградська область) — український громадський і політичний діяч, президент ГО «Міжнародна дипломатична рада в Україні»[1] співзасновник юридичної компанії «Ти і право», віце-президент Європейської економічної палати торгівлі, комерції та промисловості в Україні, екс-заступник міністра культури України[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Після закінчення школи вступила до Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, де отримала кваліфікацію лікаря за фахом «Лікувальна справа».[3]

У 2005 отримала диплом Київського національного економічного університету (магістр права). [4]

У 2012 році отримала кваліфікацію «Режисер. Керівник мистецьких проектів. Викладач» в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв.[5]

Після закінчення Національного медичного університету займала посаду лікаря-кардіолога в Інституті серцево-судинної хірургії ім. Н. М. Амосова.

Працювала заступником директора Державного підприємства «Управління з експлуатації майнового комплексу» Міністерства фінансів України.[3]

З серпня 2007 року по березень 2010 — заступник директора Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. Н. М. Амосова».[3]

З вересня 2010 по жовтень 2011 обіймала посаду заступника Міністра культури України.[4] 23 січня 2012 наказом Міністра культури України призначена на посаду генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.[4]

20 лютого 2013 Вікторія Ліснича стала віце-президентом Європейської економічної палати торгівлі, комерції та промисловості в Україні.[6]

Володіє українською, російською, англійською мовами, латиною.

Незаміжня. Виховує доньку.

Громадська і політична діяльність[ред. | ред. код]

Голова громадської організації Міжнародна Дипломатична Рада в Україні Вікторія Ліснича

З 2002 по 2006 була депутатом Шевченківської районної ради м. Києва.[3]

У 2012 балотувалася в народні депутати України по одномандатному виборчому округу № 223 як самовисуванець.[7]

Голова громадської організації Міжнародна Дипломатична Рада в Україні.

Віце-президент Європейської економічної палати торгівлі, комерції та промисловості в Україні[8].

Президент міжнародної асоціації «Біомедична інженерія».[9]

У 2014 Вікторія Ліснича стала співзасновником і керівником громадської організації «Міжнародна дипломатична рада в Україні». Ця організація об'єднала людей з різних сфер діяльності: бізнесменів, громадських діячів, особистостей культури і мистецтва, серед яких: Мирослав Гочак — президент Світового конгресу українських молодіжних організацій, Ярослава Хортяні — громадський діяч Угорщини та європейської діаспори, Аліна Скоморохова — генеральний директор спеціалізованого металургійного переробного підприємства ТОВ «Тін Імпекс», Ана Бірчалл — віце-прем'єр-міністр у справах реалізації стратегічних партнерств Румунії та багато інших.

Організація провела та підтримала низку проектів, серед яких: «День дипломатії та економічного розвитку в Україні» за підтримки міжнародних компаній та дипломатичних представництв у 2014 році, Форум з питань інвестицій у сферу охорони здоров'я України (Ukrainian Healthcare Forum ’15), Програма адаптації сиріт і дітей з особливими потребами «Подушка добра», акції для дітей із зони АТО «Діти за майбутнє України», безстрокова благодійна акція на підтримку захисників України — «Єднаймося», Програма адаптації переселених родин «Нове життя», «МАКАРІВ FEST», Всеукраїнський проект «Книжка на Схід», міжнародний Форум Business Woman 2018. Організацією ініційований проект «Народна дипломатія».

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Є членом Вченої ради Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. Н. М. Амосова.[9]

Є співавтором навчального посібника «Релігійна політика стародавніх і середньовічних держав», виданого в 2011 році (ISBN 978-617-02-0069-3).[10]

Відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]