Мадрепорові корали

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мадрепорові корали
Час існування: Тріасовий період — наш час
Diploria labyrinthiformis
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Кишковопорожнинні (Coelenterata)
Тип: Кнідарії (Cnidaria)
Клас: Коралові поліпи (Anthozoa)
Підклас: Шестипроменеві корали (Hexacorallia)
Ряд: Мадрепорові корали (Scleractinia)
Bourne, 1900 [1]
Родини

29 родин, дивитись текст

Синоніми
Madreporaria
Посилання
Вікісховище: Scleractinia
EOL: 1799
ITIS: 52839
NCBI: 6125
Fossilworks: 6108

Мадрепорові корали (Scleractinia) — ряд морських кишковопорожнинних тварин класу коралових поліпів. Це переважно колоніальні, прикріплені до морського дна форми, нерівномірно поширені по усьому світовому океану. Відомо близько 2500 видів.

Є дві групи мадрепорових коралів:

  • Корали, що живуть в колоніях, в прозорих, мілких тропічних водах, вони є первинними основними рифоутворюючими організмами.
  • Поодинокі корали, що зустрічаються у всіх регіонах Світового океану і не будують рифи. На додаток до цього живуть у тропічних водах деякі поодинокі корали живуть в помірних, полярних водах або нижче світлової зони до 6000 метрів.

Одиночні мадрепорові корали мають в поперечнику до 25 см, окремі особини колоніальних форм — від 1 мм до 3 см.[2] Завдяки присутності в тканинах цих коралів пігментів і симбіотичних одноклітинних водоростей, вони яскраво забарвлені. Колонії, чию основну частину складає вапняний скелет, можуть досягати декількох метрів і мають різноманітну форму.

Скелет мадрепорових коралів влаштований дуже складно. Його будують клітини зовнішнього шару (ектодерми) поліпа. Спочатку скелет нагадує невелику філіжанку, у якому сидить сам поліп. Потім, у міру розростання й спеціальної освіти радіальних перегородок, живий організм опиняється немовби насадженим на скелет.[3]

Екологія і розвиток колоній

[ред. | ред. код]

Колонії коралів утворюються у результаті брунькування. У деяких мадрепорових коралів у кожному осередку сидить чимало поліпів. При цьому осередок витягується, стає схожій човен, а роти вміщено у один ряд, оточений загальним вінцем цупалец. В інших видів в вапняному будиночку сидять вже десятки поліпів. Нарешті, у коралів роду меандрин всі поліпи зливаються, створюючи єдиний організм. Колонія набуває вигляду півкулі, вкритого численними звивистими борозенками. Такі корали називають кораллами-мозговиками, борозни — це злиті ротові щілини, усаджені рядами щупалець.

Ростуть колонії мадрепорових поліпів досить швидко: гіллясті форми за сприятливих умовах нарощують на рік майже 20-30 див. Досягнувши рівня відпливу, верхівки коралових рифів зупиняються у кар'єрному зростанні і відмирають, а вся колонія продовжує зростати з боків. З обломломлених гілок можуть вирости нові колонії.

Щоб поліпи могли спокійно зростати і будувати рифи, їм потрібні певні умови. У дрібних, добре прогрітих лагунах вони витримують прогрів води до 35 °C та певне підвищення солоності. Проте охолодження води нижче 20,5 °С та навіть короткочасне опріснення позначаються них згубно. Тож у холодних та помірних водах, і навіть там, де у море впадають великі річки, коралові рифи не розвиваються.

Розмноження

[ред. | ред. код]

У коралів є і статеве розмноження, ці організми роздільностатеві. З заплідненого яйця утворюється вільноплаваюча личинка, котра, через кілька днів осідає на дно і дає початок нової колонії.

Родини

[ред. | ред. код]

Згідно з The World Register of Marine Species в ряд Мадрепорові корали (Scleractinia) включається наступні родини:[1]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б WoRMS (2011). Scleractinia Bourne, 1900. World Register of Marine Species. Процитовано 15 грудня 2011.
  2. Barnes, Robert D. (1982). Invertebrate Zoology. Philadelphia, PA: Holt-Saunders International. с. 158—164. ISBN 0-03-056747-5.
  3. Stolarski, Jaroslaw; Anders Meibom, Radoslaw Przenioslo and Maciej Mazur (5 жовтня 2007). A Cretaceous Scleractinian Coral with a Calcitic Skeleton. Science. USA: American Association for the Advancement of Science. 318 (5847): 92—94. doi:10.1126/science.1149237. PMID 17916731. Архів оригіналу за 27 липня 2009. Процитовано 11 жовтня 2007.

Ресурси Інтернету

[ред. | ред. код]