Макогон Павло Матвійович
| Макогон Павло Матвійович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
13 січня 1872 Павлівка, Павлівська волость, Маріупольський повіт, Російська імперія |
| Помер | не раніше 1930 |
| Країна |
 Російська імперія СРСР |
| Діяльність | політик |
| Посада | депутат Державної думи Російської імперії[d] |
| Нагороди |
    |
Павло Матвійович Макогон (13 січня 1872, Павлівка, Маріупольський повіт — не раніше 1930) — член IV Державної Думи від Катеринославської губернії, селянин.
Біографія[ред. | ред. код]
Православний, селянин села Павлівка Павлівської волості Маріупольського повіту.
Закінчив земську народну школу. Займався землеробством (56 десятин надільної та придбаної землі).
На два триліття обирався Павловським волосним старшиною і гласним Маріупольського повітового земства. Був членом повітової землевпорядної та ревізійної комісій. Крім того, був головою кредитного товариства і піклувальником багатьох земських шкіл.
У 1912 році був обраний у члени Державної думи від Катеринославської губернії з'їздом уповноважених від волостей. Входив до фракції Союзу 17 жовтня, після її розколу — до групи земців-октябристів. Був членом комісій: з переселенської справи, земельної та продовольчої. Був членом Прогресивного блоку.
У роки Першої світової війни брав участь у роботі Всеросійського земського союзу. У травні 1916 перебував при 1-й армії як помічник уповноваженого ВЗС.
6 березня 1917 року, після Лютневої революції, призначений комісаром Тимчасового комітету Державної думи і Тимчасового уряду на Північному фронті. Побував у Пскові та Ризі. Потім був переведений комісаром ВКГД і Тимчасового уряду на Південно-Західний фронт, одночасно отримавши повноваження комісара в Катеринославській губернії.
Після Жовтневого перевороту залишився в СРСР, жив у станиці Невинномиській. 1 лютого 1930 заарештований, потім висланий у Північний край на 10 років[1]. Подальша доля невідома.
Родина[ред. | ред. код]
Був одружений, мав вісім дітей, один із них:
- Іван, з початком Першої світової війни, пішов на фронт добровольцем. Закінчив 2-у Оранієнбаумську школу прапорщиків, прапорщик 186-го піхотного полку Асландузького, убитий 18 вересня 1916 року в бою біля містечка Бережани[2][3].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Георгіївський хрест 3-го ступеня (1917)
- Медаль «За старанність» на Станіславській стрічці (1911)
- Медаль «В пам'ять 100-річчя Вітчизняної війни 1812 року»
- Медаль «У пам'ять 300-річчя царювання дому Романових» (1913)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Книга памяти Ставропольского края. Архів оригіналу за 31 січня 2011. Процитовано 16 липня 2013.
- ↑ Картотека сайта «Памяти героев Великой Войны 1914—1918». Архів оригіналу за 14 листопада 2021. Процитовано 14 листопада 2021.
- ↑ Подпоручик И. П. Макогон // Екатеринославские епархиальные ведомости, № 33. — 21 ноября 1916 г. — С. 497.
Джерела[ред. | ред. код]
- 4-й скликання Державної думи: Художній фототип. альбом з портретами та біографіями. — СПб. : видання Н. Н. Ольшанського, 1913.
- Державна дума Російської імперії: 1906—1917. — М. РОССПЕН, 2008.