Макогон Поліна Олександрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Макогон Поліна Олександрівна
Народилася 1919
Балки, Балківська волость, Мелітопольський повіт, УНР
Померла 1 квітня 1943(1943-04-01)
Краснодарський край, РРФСР, СРСР
Поховання Краснодарський край
Країна Flag of the USSR (1936-1955).svg СРСР
Діяльність льотчиця
Учасник німецько-радянська війна
Військове звання лейтенант
Партія КПРС
Нагороди
орден Червоного Прапора

Поліна Макогон (також Макагон) (19191943) — учасниця Німецькорадянської війни, літунка 46-го гвардійського легкобомбардувального нічного авіаційного полку, гвардії лейтенант.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 1919 року в с. Балки, нині Запорізької області.

Член ВКП(б) / КПРС з 1939 року .

У Червоній Армії з 1941 року з мобілізації ГВФ. Закінчила Енгельську військову школу. У діючій армії — з травня 1942 року.

Командирка 3 ескадрильї 46-го гвардійського нічного бомбардувального авіаційного полку 325-ї нічної бомбардувальної авіаційної дивізії 4-ї повітряної армії, гвардії лейтенант. У грудні 1942 року в полку створили ще одну, третю, ескадрилью. Її командиром призначили Поліну Макогон, штурманом Лідію Свистунову.

Брала участь у битві за Кавказ, очищенню від нацистів Кубані, завдавала бомбових ударів по військових об'єктах.

Загинула в ніч з 31 березня на 1 квітня 1943 під час виконання бойового завдання[1] :

У квітні 1943 року ми стояли в селі Пашковський, на околиці Краснодара, звідки ми літали проягом двох місяців. Там, в ніч на 1 квітня, сталася трагедія ...

Як завжди, аеродром був неосвітлений, літаки, що повертаються з бойової місії, підходили в повній темряви та з погашеними вогнями АНВ (аеронавігаційні вогні - три лампочки: праворуч та ліворуч площині та на хвості: червоний, білий і зелений). На четвертому розвороті тілак Юлії Пашкової та Каті Доспанової зіткнулася з літаком командира ескадри Поліни Макагон та Ліди Свистунової. Спочатку вони почули лише тріск та грохіт від падіння машин. Вони були повністю розбиті. Макагон і Свістонова загинули відразу. Вони намагалися врятувати Юлію, але 4 квітня вона також померла.

Хтось була винна у цій катастрофі, відволіклася, не бачила силуету машини, що йшла попереду. І ми заплатили за це з трьома життями...

Ракобольская И., Кравцова Н. Нас называли ночными ведьмами. Так воевал женский 46-й гвардейский полк ночных бомбардировщиков. 2-е издание, дополненное. - М. Издательство МГУ, 2005.

Похована в станиці Пашковській, нині мікрорайон міста Краснодара[2][3].

Пам'ять[ред. | ред. код]

В станиці Пашковській було встановлено обеліск із мармуровою табличкою та написом похованих.[4][5]

Нагороди[ред. | ред. код]

У вересні 1942 року нагороджена орденом Червоного Прапора за 136 бойових вильотів та скидання на голову ворога понад 6000 кг бомб і снарядів.[6]

У квітні 1943 року нагороджена

1-го ступеня за 259 бойових вильотів.[7]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Память народа :: Донесение о безвозвратных потерях :: Макогон Полина Александровна, в ночь с 31.03.1943 на 01.04.1943, иная причина смерти,. pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 5 жовтня 2017. Процитовано 5 жовтня 2017. 
  2. «Книга Памяти» — Запорожская область. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 28 листопада 2013. 
  3. Память народа :: Донесение о безвозвратных потерях :: Макогон Полина Александровна, 01.04.1943, погиб,. pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 6 жовтня 2017. Процитовано 5 жовтня 2017. 
  4. В поисках утраченного. Архів оригіналу за 12 лютого 2009. Процитовано 1 вересня 2012. 
  5. По местам славы и скорби. Архів оригіналу за 3 квітня 2017. Процитовано 1 вересня 2012. 
  6. Память народа :: Документ о награде :: Макогон Полина Александровна, Орден Красного Знамени. pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 6 жовтня 2017. Процитовано 5 жовтня 2017. 
  7. Память народа :: Документ о награде :: Макогон Полина Александровна, Орден Отечественной войны I степени. pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 5 жовтня 2017. Процитовано 5 жовтня 2017. 

Посилання[ред. | ред. код]