Лижов Максим Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тема цієї статті може не відповідати загальним критеріям значущості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть підтвердити значущість, додавши посилання на надійні вторинні джерела, які є незалежними для цієї теми. Якщо значущість залишиться непідтвердженою, стаття може бути об'єднана з іншою статтею, перенаправлена на іншу статтю або вилучена. (серпень 2022)
Лижов Максим Костянтинович
Народився 2 травня 1983(1983-05-02) (40 років)
Бровари
Країна  Україна
Національність українець
Діяльність поет, журналіст, режисер
Alma mater Національний університет «Києво-Могилянська академія»

Максим Костянтинович Лижов (2 травня 1983(19830502)) — український поет і перекладач, журналіст, кінорежисер.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 2 травня 1983 року в Броварях.

Закінчив броварську середню школу №10 і Гуманітарний ліцей Київського державного університету ім. Тараса Шевченка. Навчався у Києво-Могилянській академії.

Творча діяльність[ред. | ред. код]

  • 2023 — ЯКОМОГА, поетичний артбук і збірник хайку, що вийшов у видавництві Discursus[1], Київ-Брустури. На конкурсі "Найкращий книжковий дизайн 2023" видання в оформленні Марини Дяченко, отримало спеціальну відзнаку журі[2], а також увійшло у список найкращих українських книжок року за версією ПЕН[3].
  • ПОДІЛЬСЬКІ ХАЙКУ, поетично-музично-археологічно-відеоарт-перфоманс у співпраці з Яною Шпачинською (Zapaska) і Максом Побережським (Black Box, Tenpoint, PDTA), Bazhan Residency, Кам'янець-Подільський.
  • NORM, групова виставка сучасного мистецтва, куратори — Микита Кадан і Антон Саєнко, співавторка — Марина Дяченко, плакатна інсталяція, квартирник, Київ
  • 2021 — НИЧТО, виставка спільно зі Станіславом Толкачовим, відеоінсталяція, арт-кластер COLLIDER, Київ[4][неавторитетне джерело].
  • 2020 — Use Once and Destroy, третя збірка віршів (двомовна), видана видавництвом Propeller, Берлін[5].
  • 2019 — ДЕЗЕЛЕНІЗАЦІЯ, групові виставки сучасного мистецтва художньої ініціативи De Ne De за підтримки Heinrich-Böll-Stiftung Ukraine, радіоп'єса Київ Зелен Був у галереях BURSA, Київ, і COME IN, Харків.
  • 2018 — «Play the Piano Drunk Like a Percussion Instrument Until the Fingers Begin to Bleed a Bit/Грай на піаніно п’яно ніби на ударних доки пальці ледь закровоточать», перекладач і автор проекту першої збірки віршів автора Чарлз Буковскі українською мовою (білінгва з оригіналами), видавництво «ЛЮТА СПРАВА», Київ; видання стало Книгою року в Україні в номінації «Поезія/Афористика», а також перемагало на світових конкурсах дизайну, таких як Red Dot і D&AD, вперше від України[6].
  • 2016 — автор і режисер короткометражного фільму «70 вулиць», майстерня My Street Films на Фестиваль кіно та урбанізму «86», м. Славутич. Прем'єра відбулася в Національному конкурсі короткометражних фільмів на Одеському міжнародному кінофестивалі в липні, фільм вийшов в обмежений український прокат у складі кіноальманаху «Український експеримент». Також відбулися численні покази в Україні та за кордоном: Берлін, Гетеборг, Гонконг та ін. Телепрем’єра була на UA:Культура у 2019 році[7]. Кіно стало кращим експериментальним фільмом на ІІ кіно-медіа фестивалі "Кіномаршрут".
  • 2002 — «Болевидобувна шахта», друга збірка віршів, видана як переможцю Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов» (2000), Кабінет молодого автора, Національна спілка письменників України, Київ[8].
  • 1996 — «Повінь душі», перша поетична збірка Лижова, видавництво «Криниця», Броварі[9].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Якомога. discursus.com.ua. Процитовано 17 грудня 2023.
  2. ↑ «Найкращий книжковий дизайн — 2023»: оголошено видання, які стали переможцями. Книжковий Арсенал (укр.). Процитовано 17 грудня 2023.
  3. ↑ PEN Ukraine.
  4. ↑ Ничто.Выставка.Станислав Толкачев. Макс Лижов, Фейсбук
  5. ↑ Макс Лижов. Use once and destroy, Prostory, 13.02.2020. Архів оригіналу за 6 травня 2022. Процитовано 2 червня 2022.
  6. ↑ Броварчанин Максим Лижов переклав книгу американського поета і переміг на Всеукраїнському конкурсі, Трибуна Бровари, 13.02.2019. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 2 червня 2022.
  7. ↑ Від Броварів до Лос-Анджелеса: несподівані фільми про міста виходять в український прокат, Громадське ТБ, 29.06.2016
  8. ↑ М.Лижов. “Болевидобувна шахта”, 2002, Сайт Нацбібліотеки ім В.Вернадського. Архів оригіналу за 15 березня 2022. Процитовано 2 червня 2022.
  9. ↑ М.Лижов.Повінь душі. Сайт Нацбібліотеки ім. В. Вернадського, 1996. Архів оригіналу за 2 червня 2022. Процитовано 25 червня 2022.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

* офіційний сайт Макса Лижова


Поет Це незавершена стаття про поета або поетесу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лижов_Максим_Костянтинович&oldid=42350639