Маківчук Федір Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Федір Юрійович Маківчук
Маківчук Федір Юрійович.jpg
Народження 27 серпня (9 вересня) 1912(1912-09-09)
  Кордишівка
Смерть 4 грудня 1988(1988-12-04) (76 років)
  Київ
Національність українець
Громадянство Російська імперія, УНР, СССР
Рід діяльності журналіст
Нагороди та премії
Орден Трудового Червоного Прапора

Фе́дір Юрі́йович Маківчу́к (27 серпня (9 вересня) 1912(19120909), Кордишівка — † 4 грудня 1988, Київ) — український письменник (сатирик і гуморист), журналіст.

Член Спілки письменників України від 1951 року. Заслужений працівник культури УРСР (з 1967 року).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 27 серпня (9 вересня) 1912 року в селі Кордишівці (тепер Козятинського району Вінницької області) в сім'ї хлібороба. Навчався в семирічці, Бердичівській профшколі. Член ВКП(б) з 1939 року. 1945 року закінчив Київський педагогічний інститут.

Від 1931 року працював газетярем: був відповідальним секретарем газети «Комуна» (Старокостянтинів), заступником редактора, редактором обласної молодіжної газети «Сталінська молодь» (Кам'янець-Подільський, 1938–1940), редактором обласної газети «Ленінська молодь» (Львів), керівником сектору молодіжного радіомовлення ЦК ВЛКСМ у Москві, редактором газети «Молодь України».

Упродовж 40 років (від жовтня 1946 до 1986) був головним редактором журналу «Перець». Від 1986 року — персональний пенсіонер республіканського значення.

Могила Федора Маківчука

Помер в Києві 4 грудня 1988 року. Похований у Києві на Берковецькому кладовищі [1].

Твори[ред.ред. код]

Автор збірок фейлетонів, гуморесок, політичних памфлетів:

  • «Здоровенькі були!» (1952),
  • «І сміх і гріх» (1957),
  • «Репортаж з того світу» (1960) — після подорожі до США,
  • «Замужем і вдома» (1962),
  • «Про добре і про зле» (1963),
  • «Чорт штовхнув» (1964),
  • «Любе й нелюбе» (1965),
  • «Любов і параграф» (1966),
  • «Голос у жабуринні» (1967),
  • «Вінегрет з перцем» (1969),
  • «Анфас і профіль» (1972),
  • «Штрихи до портретів» (1977),
  • «Сатира і гумор» (1982) — вибрані твори.

У співавторстві з Павлом Глазовим видав книжки для дітей:

  • «Пушок і Дружок» (1957),
  • «Зустріч друзів» (1959).

Автор сценарію документального фільму «Співа Україна» (1954, у співавторстві) та мультиплікаційної стрічки «Пригоди Перця» (1960, у співавторстві)

Нагороди та премії[ред.ред. код]

Нагороджений:

Лауреат:

  • Всесоюзної літературної премії Спілки журналістів СРСР.
  • Республіканської премії імені Ярослава Галана.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Проценко Л. А. Київський некрополь : путівник-довідник / Людмила Проценко. — К. : Український письменник, 1994. — С. 271.

Література[ред.ред. код]

  • Віктор Жадько. У пам'яті Києва: столичний некрополь письменників.-К.,2007.-С.29,301.
  • Письменники Радянської України: Біобібліографічний довідник / Упорядники Олег Килимник, Олександр Петровський. — К.: Радянський письменник, 1970. — С. 270.
  • Енциклопедія Українознавства. Словникова частина. — Т. 4. — С. 1439.
  • Українські письменники: Біобібліографічний словник. — К., 1965. — Т. 5. — С. 63-65.