Маніфест про вольності дворянства

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Маніфест про вольності дворянства (рос. Манифест о вольности дворянства) — коротка назва указу Петра III від 18 лютого (1 березня) 1762 року «Про дарування вольності і свободи всьому російському дворянству». Він значно розширив привілеї та права цього суспільного стану. Вперше в історії Росії дворяни звільнялися від обов'язкової 25-літньої громадянської і воєнної служби. Вони могли вільно виходити у відставку та безперешкодно виїжджати за межі імперії. Але на вимогу уряду повинні були служити у збройних силах під час війн чи будь-яких інших конфліктів Росії, для чого слід було повертатися у державу під загрозою конфіскації землеволодінь[1]. Указ став подальшим кроком у зміцненні політичного й економічного становища дворянства, закріпив його соціальні переваги перед іншими станами[2]. Також Маніфест створив умови для подальшого розвитку кріпацтва. Основні положення указу Петра III були підтверджені законодавчим актом Катерини II від 21 квітня 1785 року у відомій «Жалуваній грамоті дворянству».

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]