Маргат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Замок Маргат - другий після замку Крак де Шевальє замок, що належав лицарям-госпітальєрам до 1285 року.

Вид на замок Маргат

Опис замку[ред. | ред. код]

Палац Великого Магістра на о. Родос. Вежа замку Маргат має ту ж форму.

Замок побудований на пагорбі неподалік від узбережжя Середземного моря в теперішній Сирії і входив до тогочасного графства Антіохійського. Площа замку - близько шести гектарів. Має трикутну форму і комплекс оборонних, житлових та господарських споруд. Серед завдань лицарів - госпітальєрів - опікуватись паломниками з Західної Європи і надавати поміч хворим і вагітним паломницям, а також захищати шляхи паломництва на підвладній ділянці. Все це виконував і загін замку Маргат.

Вхід у фортецю

Серед споруд замку - оборонні вежі і мури в два ряди, замкова каплиця, шпиталь, кухні, арсенал, кузня, стайні, комори з одягом і харчами, загальні дортуари (спальні), загальна трапезна. Як і замок Крак де Шевальє, госпітальєри перебудовували фортецю Маргат з часом. На відміну від попереднього замку Крак де Шевальє, зміцнену фортецю Маргат не наважився брати штурмом навіть сам Саладин.

Під тиском мусульман госпітальєри здали замок 1285 року мамлюкам (мусульманам, що походили від полонених і рабів) в обмін на вільний вихід в порт, аби дістатись до Кіпру. Споруди замка використовували сирійці майже до 1959 року. Потім руїни покинули. На початку 21 століття сюди запросили археологів, будівельників і реставраторів з Західної Європи, аби зберегти рештки замку Маргат, що став спільним культурним надбанням сирійців і європейців.

Замкова каплиця[ред. | ред. код]

Серед добре збережених споруд - замкова каплиця. За уставом госпітальєрів - ті приходили на спільну молитву в точно визначений час. Каплиця вибудована в готичному стилі. Під час реставрації фахівці зняли пізній шар тиньку біля вівтаря і знайшли залишки фресок, виконаних західноєвропейським художником. Здивування викликав сюжет : поряд з вівтарем (а не західній стіні) художник розмістив сцени пекла. На збережених частинах потьмянілих фресок можна роздивитись гілки сухого дерева з повішеними грішниками. Кожного з них катують по його земним справам. Серед грішників - особа, очі якої виїдають змії - тогочасна алегорія покарання жадоби.

Вимоги до госпітальєрів[ред. | ред. код]

Госпітальєри - це воїни, що жили за чернечим уставом. Звідси спільні молитви, спільні трапези, спільні спальні. Вони (як ченці) надавали притулок паломникам, готували для них їжу і навіть простий одяг. В замку створили шпиталь, де хворих оглядали лікарі, що зналися на дослідженнях ран, сечі, пологах. Для паломниць-породіль відводили окремі ліжка, а для дітей, народжених під час паломництва - ліжка або колиски.

Устрій, устав і ставлення до вина і м'яса[ред. | ред. код]

Монумент лицарю-госпітальєру в Німеччині.
Замок Харлек в Уельсі, який вибудував король Едуард I Довгоногий.

Загальні трапези були для госпітальєрів традицією і сталим законом. М'ясні страви не заборонялись. Більшу увагу приділяли тому, щоб їжа була для всіх однаковою. В льохах під залою їдальні археологи знайшли піфоси (уламки) для зберігання оливкової олії і вина. Ставлення до слабкоалкогольного вина 12 століття було спокійним. Більше того, слабкоалкогольне вино не заборонялося, таким вином радили запивати м'ясні та інші страви. Глеки з вином піднімали в їдальню через отвір у підлозі прямо з підвалу (отвір у підлозі над підвалом знайшли археологи). У статуті знайшли рядки : «Всі брати, включаючи бейліфів та інших, повинні збиратись на загальним столом. Жоден зі здорових братів, хоч бейліф, хоч хто інший, не має права приймати їжу у власних покоях без відповідного дозволу на те. Їжа в закладі має бути загальною для усіх, як і напої. Ні бейліф, ні хто інший не повинен мати їжу кращу за ту, ніж у інших, хто сидить за загальним столом ні до, ні опісля, якщо її не буде для всього товариства.»

Але ранги були.

  • Лицарями ставали особи шляхетного походження (перший ранг).
  • Молодша дружина - другий ранг.
  • Туркополи (місцеві християни чи мусульмани - найманці) - третій ранг. У війську госпітальєрів - це легка кавалерія і загін розвідки. Це збільшувало кількість вояків-госпітальєрів і робили їх більш чисельними і боєздатними. Показова бідність госпітальєрів не заважала їм бути одними з найбільших феодальних власників в Західній Європі. Госпітальєрам належали землі, фортеці, острови в Середземному морі, човни, значні грошові кошти. Вояки в гарнізонах постійно тренувалися до боїв, а їх обладунки були одними з найкращих на той час.

Податки виплачували і місцеві мешканці чотирьох християнських князівств Святої землі. Серед них - і сектанти мусульмани-асасіни, які сплачували податки госпітальєрам замку Маргат. Формально асасіни мали власну автономію і володіли навіть дванадцятьма власними замками, менш досконалими за замки Маргат чи Крак де Шевальє. Не дивно, що ці замки справили велике враження на короля Англії. Король Едуард I Довгоногий відвідав Святу землю під час дев'ятого хрестового походу 1272 року побачив фортецю Крак де Шевальє і згодом почав використовувати її як модель для своїх замків в Англії та Уельсі.

Зображення[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]