Маркус Бунді
| Маркус Бунді | ||||
|---|---|---|---|---|
| нім. Markus Bundi | ||||
.jpg) | ||||
| Народився |
7 серпня 1969 (54 роки) Веттінген, Баден, Ааргау, Швейцарія | |||
| Громадянство |
.svg){kind=small} Швейцарія | |||
| Діяльність | письменник, літературний критик, редактор, редактор | |||
| Сфера роботи | Швейцарська література[1] і журналістика[1] | |||
| Мова творів | німецька | |||
| Роки активності | 2001 — т. ч. | |||
| Нагороди | Montblanc Bolero Shortstory Prize (2008) | |||
| Сайт: markusbundi.ch | ||||
|
| ||||
Ма́ркус Бу́нді (нім. Markus Bundi; нар. 7 серпня 1969, Веттінген, Баден, Ааргау, Швейцарія) — швейцарський прозаїк, поет, есеїст, літературний критик і редактор.
Біографія[ред. | ред. код]
Провів дитинство і юність у Нуссбаумені (нім. Nussbaumen; громада Оберзіггенталь, округ Баден, кантон Ааргау). Після закінчення середньої школи вивчав філософію, нову німецьку літературу і мовознавство в Цюрихському університеті. Паралельно в 1995—1996 роках працював спортивним редактором у газеті Badener Tagblatt[de], потім до 2005 року — редактором культурного відділу кантональної газети Aargauer Zeitung[de]. У 2002, 2005 і 2007 роках входив до Опікунської ради Аргау (нім. das Aargauer Kuratorium)[2][3]. З 2005 року викладає філософію і німецьку мову в Старій кантональній школі Аарау[de][4].
Літературна кар’єра[ред. | ред. код]
Дебютував у літературі на початку 2000-х років[3]. Набув популярності завдяки новелі «Мовчання Емілії» (нім. Emilies Schweigen, 2011), героїня якої — медсестра Емілія Т. (нім. Emilie T.), обвинувачена у вбивстві понад 70 пацієнтів — не вимовляє жодного слова впродовж усього судового процесу; замість неї виступає молодий громадський захисник Давид Моор (нім. David Moor), який суб’єктивно переконаний у винуватості Емілії, але домагається її виправдання завдяки стратегії in dubio pro reo[ru]. Новела отримала позитивні відгуки критиків за межами Швейцарії[5].
У 2010—2020-х роках продовжив успішну письменницьку та редакторську кар’єру. Автор психологічного роману «Чоловік без зобов’язань» (нім. Mann ohne Pflichten, 2015), детективних романів «Стара банда» (нім. Alte Bande, 2019), «Дикі звірі» (нім. Wilde Tiere, 2024), збірок прози «Вилучено» (нім. Ausgezogen, 2006), «Вельмишановний та інші» (нім. Sehr geehrte und andere, 2009), «Ходьба на місці» (нім. Gehen am Ort, 2011), «Щоб хижаки стали ручними» (нім. Dass Raubtiere gezähmt werden, 2012), «Мовчання Емілії» (нім. Emilies Schweigen, 2013), «Рецепціоністка» (нім. Rezeptionistin, 2014), «Щастя за планом» (нім. Planglück, 2017), «Хлопчик, який підірвав головний вокзал Цюриха» (нім. Der Junge, der den Hauptbahnhof Zürich in die Luft sprengte, 2020), віршованих і віршовано-прозових збірок «З тих пір» (нім. Aus Zeiten, 2001), «Легкі речі» (нім. Lichterdings, 2002), «Без запобіжника» (нім. Entsichert, 2004), «Оскал горизонту» (нім. Das Grinsen des Horizonts, 2007), «Перекид назад» (нім. Kleine Rolle rückwärts, 2013), «Поява мильних бульбашок» (нім. Ankunft der Seifenblasen, 2018), літературознавчих есеїв про Генріха фон Кляйста, Клауса Мерца[de], Франца Тумлера[de], Урса Феса[de], Крістіана Галлера[de], Марлен Гаусгофер. У січні 2021 року опублікував роман-антиутопію «Остання колонія» (нім. Die letzte Kolonie) про останнє людське поселення, яке живе під землею «в сутінковому стані» (нім. in einem Dämmerzustand) [6].
З 1999 по 2002 рік — член журі Алеманської літературної премії[de]. У 2001—2002 роках брав участь у роботі програмного комітету Днів літератури Золотурна[de], 2007 року — у підготовці та проведенні Днів поезії Фрауенфельда. У 2009—2011 роках виступав модератором австрійської дискусійної літературної групи «Інсбрукські бесіди вихідними» (нім. Die Innsbrucker Wochenendgespräche). З 2010 до 2020 року — відповідальний редактор поетичної серії «Ряд» (нім. Die Reihe), яку випускало швейцарське видавництво Wolfbach Verlag[de] (щонайменше чотири книжкових найменувань на рік)[7]. З 2011 року — постійний редактор творів Клауса Мерца, що публікуються австрійським видавництвом Haymon Verlag[de][3][8][9].
Лауреат премії Montblanc Bolero Shortstory Prize (2008)[3].
Мешкає в громаді Ноєнгоф (кантон Аргау)[10].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ Markus Bundi — 4 Bücher. Perlentaucher. Процитовано 18 червня 2023.
- ↑ а б в г Bundi, Markus. Synergia. Процитовано 18 червня 2023.
- ↑ Markus Bindi. Alte Kantonsschule Aarau. Процитовано 18 червня 2023.
- ↑ Emilies Schweigen. Markus Bundi. Процитовано 18 червня 2023.
- ↑ Markus Bundi | Die letzte Kolonie. Septime. Процитовано 18 червня 2023.
- ↑ Die Reihe. Wolfbach Verlag Zürich. Процитовано 18 червня 2023.
- ↑ Aargau Solothurn — Markus Bundi: «Wir werden durch Sprache manipuliert». SRF. 10 травня 2013. Процитовано 18 червня 2023.
- ↑ Markus Bundi. Viceversa Literatur[de]. Процитовано 18 червня 2023.
- ↑ Markus Bundi. AN|SICH|TEN – SRF Schweizer Literatur. 2023. Процитовано 18 червня 2023.
Бібліографія[ред. | ред. код]
Романи, повісті, оповідання[ред. | ред. код]
- Bundi M. Ausgezogen : Erzählung. — Zürich : Edition Epoca, 2006. — 111 S. — ISBN 3-905513-39-0.
- Bundi M. Sehr geehrte und andere : Erzählungen. — Eggingen : Edition Isele, 2009. — 100 S. — ISBN 978-3-86142-469-7.
- Bundi M. Gehen am Ort. — Eggingen : Edition Isele, 2011. — 64 S. — ISBN 978-3-86142-522-9.
- Bundi M. Dass Raubtiere gezähmt werden / mit einem Linolschnitt von Josef Fürpaß. — Meran : Offizin S., 2012. — 18 S. — (Lyrik aus der Offizin S. ; H. 17). — Bibliophile Ausgabe, 55 nummerierte und signierte Exemplare.
- Bundi M. Emilies Schweigen : Novelle. — Tübingen : Klöpfer & Meyer Verlag, 2013. — 120 S. — ISBN 978-3-86351-053-4.
- Bundi M. Die Rezeptionistin : Erzählung. — Tübingen : Klöpfer & Meyer Verlag, 2014. — 88 S. — ISBN 978-3-86351-074-9.
- CD : Mona kussecht : Eine Klangreise / Nic Niedermann & Markus Bundi. — Tübingen : Klöpfer & Meyer Verlag, 2014. — ISBN 978-3-86351-504-1.
- Bundi M. Mann ohne Pflichten : Roman. — Tübingen : Klöpfer & Meyer Verlag, 2015. — 168 S. — ISBN 978-3-86351-404-4.
- Bundi M. Planglück : Erzählungen. — Tübingen : Klöpfer & Meyer Verlag, 2017. — 142 S. — ISBN 978-3-86351-453-2.
- Bundi M. Alte Bande : Kriminalroman. — Wien : Septime, 2019. — 480 S. — ISBN 978-3-902711-82-3.
- Bundi M. Der Junge, der den Hauptbahnhof Zürich in die Luft sprengte : Erzählungen. — Wien : Septime Verlag, 2020. — 144 S. — ISBN 978-3-902711-89-2.
- Bundi M. Die letzte Kolonie : Roman. — Wien : Septime Verlag, 2021. — 168 S. — ISBN 978-3-99120-003-1.
- Bundi M. Wilde Tiere : Roman. — Wien : Septime Verlag, 2024. — 120 S. — ISBN 978-3-99120-037-6.
Есеї[ред. | ред. код]
- Bundi M. Denkzettel : Betrachtungen zur Lage der Gesellschaft. — Wien : Septime Verlag, 2022. — 168 S. — ISBN 978-3-99120-015-4.
Про Генріха фон Кляйста[ред. | ред. код]
- Bundi M. Der Vater ist der Vater : Zu Heinrich von Kleists unwahrscheinlichen Wahrhaftigkeiten. — Innsbruck : Limbus Verlag, 2021. — 120 S. — ISBN 978-3-99039-134-1.
Про Клауса Мерца[ред. | ред. код]
- Bundi M. Die Schwerkraft im Gleichgewicht : Ein Essay zum Werk von Klaus Merz. — Edition Isele, 2005. — 94 S. — ISBN 3-86142-364-2.
- Bundi M. Des Möglichen gewärtig : Ein Essay zum Werk von Klaus Merz. — Innsbruck : Haymon Verlag, 2015. — 112 S. — ISBN 978-3-7099-7220-5.
Про Франца Тумлера[ред. | ред. код]
- Bundi M. Wirklichkeit im Nachsitzen : Ein Essay zur Ästhetik in Franz Tumlers Spätwerk. — Innsbruck : Haymon Verlag, 2018. — 144 S. — ISBN 978-3709934210.
Про Урса Феса[ред. | ред. код]
- Bundi M. Einer wie Lenz im Labyrinth : Ein Essay zum Werk von Urs Faes. — Zürich : Telegramme Verlag, 2022. — 130 S. — ISBN 978-3-907198-56-8.
Про Крістіана Галлера[ред. | ред. код]
- Bundi M. Von Unmittelbarkeit zu Unmittelbarkeit : Ein Essay zum Werk von Christian Haller. — Eggingen : Edition Isele, 2008. — 88 S. — ISBN 978-3-86142-439-0.
Про Марлен Гаусгофер[ред. | ред. код]
- Bundi M. Begründung eines Sprachraums : Ein Essay zum Werk von Marlen Haushofer. — Innsbruck : Limbus Verlag, 2019. — 160 S. — ISBN 978-3-99039-153-2.
- Haushofer, Marlen. Der gute Bruder Ulrich : Märchen-Trilogie / Nachwort von Markus Bundi. — Innsbruck : Limbus Verlag, 2020. — 64 S. — ISBN 978-3-99039-165-5.
Колективні збірки[ред. | ред. код]
- 60 Jahre Menschenrechte : 30 literarische Texte / Hrsg. : Svenja Herrmann, Ulrike Ulrich ; [Autoren:] Markus Bundi... [et al.]. — Zürich : Salis Verlag, 2008. — 192 S. — ISBN 978-3-905801-19-4.
Навчальні посібники[ред. | ред. код]
- Bundi M. Die Aufgabe : Handbuch für gute Lehrpersonen. — Bern : hep Verlag, 2020. — 100 S. — ISBN 978-3-0355-1681-4.
Вірші[ред. | ред. код]
- Bundi M. Aus Zeiten : Gedichte. — Zürich : Wolfbach Verlag, 2001. — 60 S. — ISBN 3-95-22831-0-X.
- Bundi M. Lichterdings : Prosa & Gedichte. — Zürich : Wolfbach Verlag, 2002. — 105 S. — ISBN 3-95 22831-1-8.
- Bundi M. Entsichert : Gedichte. — Eggingen : Edition Isele, 2004. — 60 S. — ISBN 3-86142-303-0.
- Bundi M. Das Grinsen des Horizonts : Prosa und Gedichte. — Eggingen : Edition Isele, 2007. — 105 S. — ISBN 978-3-86142-424-6.
- Bundi M. Kleine Rolle rückwärts : Gedichte / Nachwort von Andreas Wirthensohn. — Eggingen : Edition Isele, 2013. — 128 S. — ISBN 978-3-86142-574-8.
- Bundi M. Ankunft der Seifenblasen : Gedichte / mit Fotografien von Franjo Seiler. — Frauenfeld : Waldgut Verlag, 2018. — 72 S. — ISBN 978-3-03740-134-7.
Театр[ред. | ред. код]
- «Історія» (нім. Die Geschichte), 29 травня 2003, Keller62, Цюрих
- «Виродок» (нім. Der Bastard), 2005, Куртеатр[de], Баден
- «Перемовини» (нім. Die Verhandlung; за мотивами творів Франца Кафки), 4 червня 2010, Аарау
Посилання[ред. | ред. код]
- Markus Bundi (офіційний сайт). Процитовано 18 червня 2023.
- “markus bundi” in Sendungen, Video und Audio (Маркус Бунді на сайті Швейцарського радіо і телебачення[de]). SRF. Процитовано 18 червня 2023.
|
