Марк Кінг
 | |
| Народився |
28 березня 1974 (50 років) Ромфорд, Ессекс, Англія |
|---|---|
| Громадянство |
 Англія |
| Прізвисько (нікнейм) | Справжній король (The Royal King) |
| Професійна кар'єра | 1991 — |
| Найвищий рейтинг | № 11 |
| Поточний рейтинг | 52 (на 3 липня 2021 року) |
| Призові гроші | GBP 1,728,730 (на 3 липня 2021 року) |
| Найвищий брейк | 146 (2006 UK Championship) |
| Кількість сенчурі | 154 |
| Перемоги на турнірах | |
| Усього перемог | 6 |
| Інші рейтингові турніри | 1 |
Марк Кінг (англ. Mark King; нар. 28 березня 1974 року) — англійський професійний гравець у снукер.[1]
Марк Кінг став професіоналом у 1991 році і між 1996 і 2015 роками перебував серед 32 кращих гравців Мейнтуру. Він виграв свій перший рейтинговий титул лише в 2016 році, перемігши Баррі Гокінса в фіналі Відкритого чемпіонату Північної Ірландії. Марк також виступав ще в двох фіналах рейтингових турнірів: Welsh Open 1997 року та Irish Masters 2004 року.[1]
Кінг сім разів досягав 1/8 фіналу чемпіонату світу в 1998, 1999, 2001, 2002, 2008, 2009 та 2013 роках, але ніколи не просувався далі цього етапу. Як плідний брейк-білдер на липень 2021 року зробив більше 150 сотенних серій.[1]
Віхи кар'єри[ред. | ред. код]
1997 рік. Досягає свого першого фіналу рейтингового турніру на Welsh Open, перегравши Стіва Девіса та Марка Вільямса. Однак, програє в фіналі Стівену Хендрі 2-9.[2]
2002 рік. Піднімається на 11 місце в світовому рейтингу професіоналів - його найвищий рейтинг за кар'єру.[3]
2004 рік. Поступається в фіналі Irish Masters Пітеру Ебдону 7-10. На шляху до фіналу обіграв Стівена Хендрі, Джиммі Вайта і Кена Догерті.[4]
2013 рік. Всьоме досягає 1/8 чемпіонату світу, обігравши Марка Аллена в Крусіблі, але поступившись потім Діну Джуньху.[3]
2016 рік. Виграє свій перший рейтинговий титул на Відкритому чемпіонаті Північної Ірландії в Белфасті. У фіналі переміг Баррі Гокінса у вирішальному фреймі 9-8. Емоційна промова після перемоги дає йому нагороду «Чарівний момент року» від Міжнародної федерації снукеру.[5]
2018 рік. Виходить до півфіналу European Masters, але поступається Джиммі Робертсону 4-6.[6]
Особисте життя[ред. | ред. код]
Марк Кінг одружений, дружину звати Саллі. У них четверо дітей.[7]
Кінг - пристрасний футбольний фанат, грає і сам в команді Romford Scorpions в Лізі Ессекса на позиції центрфорварда. Крім снукеру, Марк також давно і серйозно займається боксом.[8]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в CueTracker - Career Total Statistics For Mark King - Professional Results - Snooker Results & Statistics. cuetracker.net. Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 3 липня 2021.
- ↑ Florax, Ron. CueTracker - 1997 Welsh Open - Snooker Results & Statistics Database. cuetracker.net (англ.). Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 3 липня 2021.
- ↑ а б Mark King. World Snooker (амер.). Архів оригіналу за 2 липня 2021. Процитовано 3 липня 2021.
- ↑ snooker.org: Irish Masters Finals. www.snooker.org. Архів оригіналу за 24 грудня 2021. Процитовано 3 липня 2021.
- ↑ When Mark King made snooker fans cry after his Belfast triumph. Snooker Chat (англ.). 19 листопада 2017. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 3 липня 2021.
- ↑ D88.com European Masters (2018) - snooker.org. www.snooker.org. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 3 липня 2021.
- ↑ Mark King. IMDb. Процитовано 3 липня 2021.
- ↑ Марк Кинг - Портреты бильярдистов - Журнал "Бильярд Спорт". www.billiardsport.ru. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 3 липня 2021.
|
