Фунт стерлінгів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фунт стерлінгів
англ. Pound sterling
корн. Peuns sterling
ірл. Punt Sasanach
менс. Punt Sostynagh
норм. Louis stèrling
шотл. Poond sterlin
шотл. гел. Punnd Sasannach
валл. Punt sterling
50 pound avers.jpg

Банкнота 50 фунтів
Держава(и) Велика Британія Велика Британія
Банкноти £1, £5, £10, £20, £50, £100 (£1 — лише в Шотландії, £100 — лише в Шотландії та Пн. Ірландії)
Монети 1p, 2p, 5p, 10p, 20p, 50p, £1, £2, £5 (£5 — майже не зустрічається в обігу)
Символ £
Літерний код GBP
Цифровий код 826
Центральний банк Банк Англії
Веб-сайт bankofengland.co.uk
Валютні курси
1 USD = 0,8091 GBP (17 березня 2017)
1 EUR = 0,8687 GBP (17 березня 2017)
1 UAH = 0,03002 GBP (17 березня 2017)
Інфляція 0% (лютий 2015)

Фунт сте́рлінгів або Брит́анський фунт (англ. Pound sterling, British pound) — грошова одиниця Великої Британії. Поділяється на 100 пенні. Символ: £ (лат. Libra — фунт), код валюти: GBP (Great Britain Pounds). В обігу перебувають банкноти в 1, 5, 10, 20, 50, 100 фунтів; монети в 1, 2, 5, 10, 20, 50 пенні, 1, 2 фунти. Рідко зустрічаються монети ½, 25 пенсів і 5 фунтів. Центральний банк — Банк Англії.

Банки окремих територій у складі Великої Британії (три банки Шотландії: Банк Шотландії, Королівський банк Шотландії, Клайдсдейл банк; чотири банки Північної Ірландії: Банк Ірландії, Перший трастовий банк, Банк Ольстеру, Північний банк) випускають банкноти власного дизайну. Формально ці банкноти мають прийматися всіма банками Великої Британії, проте на практиці трапляються випадки відмови.

Фунт стерлінгів є однією з основних резервних валют світу. Разом з японською єною займає 3-4 місця у світі за обсягами торгівлі.[1]

Історія[ред.ред. код]

Існує кілька версій походження назви фунт стерлінгів. Деякі джерела вважають, що назва з'явилася в XII столітті і спочатку означала буквально «фунт чистого срібла». Це пов'язано зі «стерлінгом» — стародавньою англійською срібною монетою. 240 монет мали вагу 1 тауерський фунт (5400 ґран, близько 350 грамів) або 1 тройський фунт (близько 373,24 грам). Великі покупки виражали в «фунтах стерлінгів»[2]. З іншого боку, це був спосіб перевірки повноваговості монет: якщо вага 240 монет не дорівнювала 1 фунту, монети могли бути фальшивими або занадто зношеними.

1955 року Оксфордський словник англійської мови запропонував версію, згідно з якою назва стерлінг датується близько 1300 року і походить від побутової назви срібного норманського пенні, на якому карбували маленькі зірочки (староанглійською: steorling).

Найпоширеніша теорія Волтера Пінчебека (Walter de Pinchebek), згідно з якою раніше використовувалася назва «Easterling Silver» (срібло зі східних земель), яка позначала характерний сплав срібла 925 проби, з якого виготовлялися монети в північній Німеччині. Цю область з п'яти міст англійці називали «Істерлінг», в XII столітті вона увійшла до складу Ганзейського союзу. Цей район мав у Лондоні своє представництво, вів активну торгівлю з Англією, оплачуючи товари місцевими монетами, які мали високу якість і твердість (чисте срібло дуже м'яке і швидко стирається). Король Генріх II починаючи з 1158 року зробив подібний сплав стандартом для монет Англії. Поступово в мові назва сплаву скоротилася до «Sterling Silver» і стала еквівалентом «монетне срібло». Назва остаточно закріплюється за грошовою одиницею з 1694 року, коли банк Англії вперше починає випуск банкнот.

До 1971 року співвідношення між грошовими одиницями були такі:

1 Подвійний соверен Золота монета вартістю: 2 фунта стерлінгів чи два соверена, чотири півсоверена, 8 крон, 40 шилінгів, 120 гроутів або 480 пенсів
1 гінея 21 шилінг або 252 пенси. З 1816 року карбування гінеї припинено, її місце у обігу зайняв соверен.
1 фунт стерлінгів 4 крони або 20 шилінгів або 60 гроутів або 240 пенсів
1 Соверен Золота монета вартістю 1 фунт стерлінгів
1 Півсоверена Золота монета вартістю 1/2 фунта стерлінгів (чи соверена), 2 крони або 10 шилінгів або 30 гроутів або 120 пенсів
1 крона 5 шилінгів
1 півкрона 2,5 шилінга
1 флорин 2 шилінги
1 шилінг 3 гроути
1 гроут 4 пенси
1 пенні 2 півпенні або 4 фартінги
1 півпенні 2 фартінга
1 фартінг

З січня 1971 року фунт приведений до десяткової системи, тобто 1 фунт = 100 пенсів.

В сучасній англійській мові для позначення грошей Великобританії вживається слово фунт (англ. pound, наприклад, This car costs 10,000 pounds). Для відмінності британської валюти від однойменних валют інших країн в офіційних документах використовують повну форму фунт стерлінгів (англ. pound sterling). В біржовій практиці набула поширення назва стерлінг (англ. sterling, наприклад, The dealer bought sterling and sold US dollars). У менш офіційних текстах зустрічається термін британський фунт (англ. British pound). У розмовному стилі використовується слово англ. quid, походження якого вбачають в латинській фразі «Qui pro Quo».

Фунт стерлінгів як грошова одиниця метрополії, пов'язаний з грошовими одиницями британських заморських територій (гібралтарський фунт, фолклендський фунт, фунт Святої Єлени), а також коронних володінь (гернсійський фунт, джерсійський фунт, фунт острова Мен), які відносяться до валюти метрополії за курсом 1:1.

Галерея[ред.ред. код]

Фунт стерлінгів як світова резервна валюта[ред.ред. код]

Фунт стерлінгів був основною резервною валютою у світі до початку XX століття, що зумовлювалося найпотужнішою на ті часи британською економікою та найбільшими колоніальними володіннями. Крім того фунт стерлінгів був єдиною валютою повністю підкріпленою золотом у часи золотого стандарту. Це домінуюче становище було втрачене внаслідок розпаду Британської імперії та Другої світової війни яка нанесла величезної шкоди економіці Великої Британії. На початок XXI століття, британський фунт разом з японською єною займає 3-4 місця у світі за обсягами торгівлі та часткою в іноземних валютних резервах центробанків різних країн. Також є однією з п'яти резервних валют Міжнародного валютного фонду.[1] Велика Британія продовжує займати вагоме місце в глобальній фінансовій системі а його столиця Лондон є найбільшим чи одним з двох найбільших (поряд з Нью-Йорком) фінансових центрів і бізнес-хабів у світі.[3][4]

Міжнародні накопичення в іноземних валютних резервах
2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015
Долар США 71,13 % 71,51 % 66,50 % 65,45 % 65,51 % 66,52 % 65,04 % 63,87 % 63,77 % 62,05 % 62,14 % 62,59 % 61,47 % 61,24 % 63,34 % 64,16 %
Євро 18,29 % 19,18 % 23,65 % 25,03 % 24,68 % 23,89 % 24,99 % 26,14 % 26,21 % 27,65 % 25,71 % 24,40 % 24,05 % 24,19 % 21,90 % 19,73 %
Британський фунт 2,75 % 2,70 % 2,92 % 2,86 % 3,49 % 3,75 % 4,52 % 4,82 % 4,22 % 4,25 % 3,93 % 3,83 % 4,04 % 3,98 % 3,79 % 4,86 %
Японська єна 6,06 % 5,04 % 4,94 % 4,42 % 4,28 % 3,96 % 3,46 % 3,18 % 3,47 % 2,90 % 3,66 % 3,61 % 4,09 % 3,82 % 3,90 % 4,03 %
Австралійський долар 1,46 % 1,82 % 1,78 % 1,92 %
Канадський долар 1,42 % 1,83 % 1,89 % 1,87 %
Швейцарський франк 0,27 % 0,25 % 0,41 % 0,23 % 0,17 % 0,15 % 0,17 % 0,16 % 0,14 % 0,12 % 0,13 % 0,08 % 0,21 % 0,27 % 0,27 % 0,29 %
Інші 1,49 % 1,31 % 1,58 % 2,01 % 1,87 % 1,74 % 1,81 % 1,83 % 2,20 % 3,04 % 4,43 % 5,49 % 3,26 % 2,85 % 3,14 % 3,13 %
Джерело: World Currency Composition of Official Foreign Exchange Reserves Міжнародний валютний фонд

Валютний курс[ред.ред. код]

З 1990 року найбільші падіння фунта стерлінгів були зафіксовані 16 вересня 1992 (в т.з. «Чорну середу», коли Банк Англії не зміг втримати курс фунта у валютному коридорі в рамках Європейського механізму регулювання валютних курсів), у 2008 році (після початку світової фінансової кризи) та 24 червня 2016 року (після референдуму про вихід Великої Британії з ЄC)[5].

Графік валютного курсу відносно долара США (к-сть доларів за один фунт)
Поточний обмінний курс GBP
На Google Finance: AUD CAD CHF CNY EUR JPY USD UAH
На Yahoo! Finance: AUD CAD CHF CNY EUR JPY USD UAH
На XE: AUD CAD CHF CNY EUR JPY USD UAH
На OANDA: AUD CAD CHF CNY EUR JPY USD UAH
На fxtop.com: AUD CAD CHF CNY EUR JPY USD UAH

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]