Перейти до вмісту

Марк Аллен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Марк Аллен
Народився22 лютого 1986(1986-02-22) (39 років)
Антрім, Північна Ірландія
ГромадянствоПівнічна Ірландія Північна Ірландія
Професійна кар'єра2005-
Найвищий рейтинг№ 1
Поточний рейтинг8 (на 7.04.25)
Призові грошіGBP 5,454,740 (на 24.12.24)
Найвищий брейк147 (5 разів)[1]
Кількість сенчурі655[2]
Перемоги на турнірах
Усього перемог21
Чемпіонати світуПівфінал (2009, 2023)
Інші рейтингові турніри11
Інші турніри10
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Аллен.

Ма́рк А́ллен (англ. Mark Allen нар. 22 лютого 1986(19860222)) — професійний снукерист з Північної Ірландії,[3] переможець Мастерс 2018 та Чемпіонату Великої Британії 2022. У 2025 Марк Аллен став першим гравцем, що зробив максимальний брейк на всіх трьох турнірах Потрійної корони.[4][5]

Марк Аллен з раннього дитинства виявляв задатки снукерної майстерності. Завдяки успішним виступам на аматорській арені (Аллен послідовно виграв три найважливіших аматорських турніри — чемпіонат Європи, чемпіонат світу, чемпіонат Європи серед гравців до 19 років), Марк отримав путівку до Мейн-туру і став професіоналом у 2005 році. З того часу він постійно прогресував і поліпшував свою позицію в світовому табелі про ранги.

Станом на чемпіонат світу 2025 Марк Аллен посідає 8 рядок у рейтингу професійних снукеристів і зробив більше 600 сотенних серій, із яких 5 стали максимальними (147 очок).[2]

Віхи кар'єри

[ред. | ред. код]

2004 рік. Виграє титул чемпіона світу серед аматорів.[3]

2009 рік. Дійшов до півфіналу чемпіонату світу в Крусіблі, вибивши чинного чемпіона Ронні О’Саллівана, а потім програвши Джону Гіггінсу з рахунком 13-17.[6]

2011 рік. Уперше потрапляє до фіналу рейтингового турніру на Чемпіонаті Великої Британії, але програє Джадду Трампу з рахунком 8-10.[7]

2012 рік. Виграє перший рейтинговий титул на World Open у Китаї, перемігши Стівена Лі з рахунком 10-1.[8]

2013 рік. Захищає титул World Open завдяки перемозі 10-4 над Метью Стівенсом у фіналі.[9]

2014 рік. Чотири рази поспіль виходить до фіналів рейтингових турнірів і виграє Paul Hunter Classic, перемігши Джадда Трампа з рахунком 4-2 у вирішальному поєдинку.[10]

2016 рік. Виграє свій перший рейтинговий титул на території Великої Британії на Players Championship (у фіналі переміг Ріккі Волдена 10-6)[11] і робить свій перший професійний брейк 147 на UK Championship.[12]

2018 рік. Здобуває перший титул Потрійної корони на Мастерсі в Лондоні, перемігши Кайрена Вілсона в фіналі з рахунком 10-7.[13] Перемагає на International Championship у Китаї, перемігши у фіналі Ніла Робертсона з рахунком 10-5.[14] Здобув свій п'ятий рейтинговий титул на Відкритому чемпіонаті Шотландії, перемігши Шона Мерфі з рахунком 9-7.[15]

2020 рік. Виходить до фіналу Tour Championship, де програє Стівену Магвайру 6-10.[16] Вперше виграє престижний турнір Чемпіон Чемпіонів, перемігши в фіналі Ніла Робертсона з рахунком 10-6 і вигравши головний приз у розмірі 150 000 фунтів стерлінгів.[17]

2021 рік. Виграє свій шостий рейтинговий титул на Відкритому чемпіонаті Північної Ірландії. У фіналі, програючи по ходу матчу 6-8, у підсумку перемагає Джона Гіггінса з рахунком 9-8. У тому самому турнірі робить брейк 147 очок, свій другий у кар'єрі.[18]

2022 рік. Вийшов до фіналу British Open, де програв Раяну Дею з рахунком 7-10.[19] Другий рік поспіль виграє Відкритий чемпіонат Північної Ірландії, перемігши в фіналі Чжоу Юйлуна з рахунком 9-4.[20] Виграє ще один титул Потрійної Корони - Чемпіонат Великої Британії. У фіналі, поступаючись 1-6 Діну Джуньху, в підсумку перемагає з рахунком 10-7.[21]

2023 рік. Виграє World Grand Prix, перемігши Джадда Трампа з рахунком 10-9 в епічному фіналі. Це його дев’ятий рейтинговий титул у кар’єрі, і він стає десятим гравцем, який виграв три чи більше турнірів за один сезон.[22] Виграє престижний запрошувальний турнір Чемпіон Чемпіонів, у фіналі переможений Джадд Трамп з рахунком 10-3.[23] Виграє свій десятий рейтинговий турнір - Snooker Shoot Out, у фіналі переміг Цао Юйпена.[15]

2024 рік. Стає першим британським гравцем, який зробив брейк у 147 очок на Мастерсі (у чвертьфіналі з Марком Селбі).[24] Виграє Players Championship, перемігши Чжана Аньду в фіналі з рахунком 10-8.[25] На турнірі British Open у матчі проти Бена Мертенса робить свій четвертий максимальний брейк.[26] Отримує найбільший у кар'єрі гонорар у 250 тисяч фунтів стерлінгів за виграш Riyadh Season Championship, де у фіналі здолав Люку Бреселя 5-1.[27]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

У 2005 році Аллен почав стосунки з чемпіонкою світу зі снукеру серед жінок Ріен Еванс. У 2006 році у них народилася донька Лорен, але в 2008 році вони розірвали стосунки.[28]. У 2011 році Аллен познайомився з Кайлою Макгіган, з якою одружився 10 травня 2013 року. У 2017 році у Аллена і Макгіган народилася донька Харлі.[29] У травні 2020 року Аллен і Макгіган розлучилися.[30] У травні 2021 року Марк Аллен оголосив себе банкрутом.[31]

Як і деякі інші гравці, такі, як Пітер Ебдон та Марк Вільямс, Аллен не може розрізняти окремі кольори, зокрема виникають складнощі, коли коричнева куля розташована поруч з червоною. В цьому випадку він звертається за допомогою до рефері.[32].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Florax, Ron. Century Frequency For Mark Allen - All-time. cuetracker.net (англ.). Процитовано 4 травня 2025.
  2. ↑ а б Florax, Ron. Career Total Statistics For Mark Allen. cuetracker.net (англ.). Процитовано 4 травня 2025.
  3. ↑ а б Mark Allen. World Snooker (амер.). Процитовано 30 жовтня 2022.
  4. ↑ Emons, Michael (25 квітня 2025). Maximum joy but Allen beaten by Wakelin at Crucible. BBC Sport. Архів оригіналу за 2 травня 2025. Процитовано 4 травня 2025.
  5. ↑ Florax, Ron. Maximum 147 Breaks Made By Mark Allen. cuetracker.net (англ.). Процитовано 4 травня 2025.
  6. ↑ Florax, Ron. CueTracker - 2009 World Championship - Snooker Results & Statistics Database. cuetracker.net (англ.). Процитовано 30 жовтня 2022.
  7. ↑ Florax, Ron. CueTracker - 2011 UK Championship - Snooker Results & Statistics Database. cuetracker.net (англ.). Процитовано 30 жовтня 2022.
  8. ↑ Florax, Ron. CueTracker - 2012 World Open - Snooker Results & Statistics Database. cuetracker.net (англ.). Процитовано 30 жовтня 2022.
  9. ↑ Florax, Ron. CueTracker - 2013 World Open - Snooker Results & Statistics Database. cuetracker.net (англ.). Процитовано 30 жовтня 2022.
  10. ↑ Florax, Ron. CueTracker - 2014 European Tour - Event 2 - Snooker Results & Statistics Database. cuetracker.net (англ.). Процитовано 30 жовтня 2022.
  11. ↑ Florax, Ron. CueTracker - 2016 Players Championship Grand Final - Snooker Results & Statistics Database. cuetracker.net (англ.). Процитовано 30 жовтня 2022.
  12. ↑ Florax, Ron. CueTracker - 2016 UK Championship - Snooker Results & Statistics Database. cuetracker.net (англ.). Процитовано 30 жовтня 2022.
  13. ↑ Florax, Ron. CueTracker - 2018 Masters - Snooker Results & Statistics Database. cuetracker.net (англ.). Процитовано 30 жовтня 2022.
  14. ↑ Florax, Ron. CueTracker - 2018 International Championship - Snooker Results & Statistics Database. cuetracker.net (англ.). Процитовано 30 жовтня 2022.
  15. ↑ а б Florax, Ron. CueTracker - 2018 Scottish Open - Snooker Results & Statistics Database. cuetracker.net (англ.). Процитовано 30 жовтня 2022.
  16. ↑ Florax, Ron. CueTracker - 2020 Tour Championship - Snooker Results & Statistics Database. cuetracker.net (англ.). Процитовано 30 жовтня 2022.
  17. ↑ Florax, Ron. CueTracker - 2020 Champion Of Champions - Snooker Results & Statistics Database. cuetracker.net (англ.). Процитовано 30 жовтня 2022.
  18. ↑ Florax, Ron. CueTracker - 2021 Northern Ireland Open - Snooker Results & Statistics Database. cuetracker.net (англ.). Процитовано 30 жовтня 2022.
  19. ↑ Florax, Ron. CueTracker - 2022 British Open - Snooker Results & Statistics Database. cuetracker.net (англ.). Процитовано 30 жовтня 2022.
  20. ↑ Florax, Ron. CueTracker - 2022 Northern Ireland Open - Snooker Results & Statistics Database. cuetracker.net (англ.). Процитовано 30 жовтня 2022.
  21. ↑ Florax, Ron. CueTracker - 2022 UK Championship - Snooker Results & Statistics Database. cuetracker.net (англ.). Процитовано 21 листопада 2022.
  22. ↑ Florax, Ron. CueTracker - 2023 World Grand Prix - Snooker Results & Statistics Database. cuetracker.net (англ.). Процитовано 24 січня 2023.
  23. ↑ Florax, Ron. CueTracker - 2023 Champion Of Champions - Snooker Results & Statistics Database. cuetracker.net (англ.). Процитовано 22 листопада 2023.
  24. ↑ Florax, Ron. CueTracker - 2024 Masters - Snooker Results & Statistics Database. cuetracker.net (англ.). Процитовано 29 лютого 2024.
  25. ↑ Florax, Ron. CueTracker - 2024 Players Championship - Snooker Results & Statistics Database. cuetracker.net (англ.). Процитовано 29 лютого 2024.
  26. ↑ British Open: Mark Allen makes 147 and will play Judd Trump in quarter-finals. BBC Sport (брит.). 27 вересня 2024. Процитовано 2 жовтня 2024.
  27. ↑ Florax, Ron. CueTracker - 2024 Riyadh Season Championship - Snooker Results & Statistics Database. cuetracker.net (англ.). Процитовано 24 грудня 2024.
  28. ↑ snooker/6572385.stm Фан-клуб Марка. Архів оригіналу за 6 березня 2012. Процитовано 23 травня 2012.
  29. ↑ How Mark Allen bounced back from dark days of depression to master his demons. belfasttelegraph (брит.). ISSN 0307-1235. Процитовано 30 жовтня 2022.
  30. ↑ Goulding, Neil (28 травня 2020). Mark Allen reveals divorce heartache as he prepares for return. BelfastLive (англ.). Процитовано 30 жовтня 2022.
  31. ↑ Mark Allen goes from black to red: Snooker star declared bankrupt. belfasttelegraph (брит.). ISSN 0307-1235. Процитовано 30 жовтня 2022.
  32. ↑ Аллен грає з порушеним цветовосприятием. Архів оригіналу за 30 квітня 2009. Процитовано 23 травня 2012.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марк_Аллен&oldid=45245064