Марселінью Каріока
Марселінью Каріока | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Особові дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Повне ім'я | Марсело Перейра Сурсін | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Народження | 31 грудня 1971 (47 років) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Ріо-де-Жанейро, Бразилія | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Зріст | 165 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Вага | 63 кг | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Громадянство | ![]() | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Позиція | півзахисник | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Марселінью Каріока у Вікісховищі?
|
Марселінью Каріока (порт. Marcelinho Carioca, нар. 31 грудня 1971, Ріо-де-Жанейро) — бразильський футболіст, що грав на позиції півзахисника.
Виступав, зокрема, за «Фламенго» та «Корінтіанс», а також національну збірну Бразилії.
Зміст
Клубна кар'єра[ред. | ред. код]
Марселінью Каріока вихованець клубу «Фламенго», куди він прийшов у віці 14 років. 30 листопада 1988 року він дебютував в основному складі клубу в матчі з «Флуміненсе», замінивши по ходу гри травмованого Зіко[1]. Незабаром Марселінью став гравцем основи команди. У 1990 році він допоміг клубу виграти Кубок Бразилії, а через два роки перемогти в чемпіонаті країни. У 1993 році Каріоку спіткала невдача: він єдиний не забив післяматчевий пенальті у фіналі Суперкубка Лібертадорес проти «Сан-Паулу», через що його клуб втратив трофей.
В тому ж 1993 році керівники «Фламенго», проти волі гравця, почали переговори про його продаж в «Корінтіанс»[2] за 800 тис. доларів[3]. 23 грудня, в день представлення Марселінью гравцем «Корінтіанса»[4], він сказав: «Я прийшов в „Корінтіанс“, щоб стати чемпіоном»[5]. За період з 1994 по 1997 рік Каріока виграв з клубом Кубок Бразилії, де забив два голи у фіналі з «Греміо»[6], і два чемпіонати штату Сан-Паулу. Також в той період футболіст проходив по справі про ухиляння від сплати податків[7].
У 1997 році Марселінью був проданий в іспанську «Валенсію» за 7 млн доларів[6]. Контракт був підписаний на 5 років[8]. Проте бразилець не зміг пристосуватися до іспанського футболу, в результаті чого провів за клуб лише 5 матчів. Півзахисник прийняв рішення повернутися на батьківщину.
Едоардо Жозе Фарах, президент Федерації футболу Пауліста, викупив трансфер гравця. Він придумав схему, яку назвав «Дзвінок Марселінью», згідно їй, представники чотирьох провідних клубів Сан-Паулу повинні були телефонувати на платний номер (ціна — три реала); та команда, найбільше число прихільників якої зателефонує, підпише з Каріокою контракт[6]. Перемогу здобув «Корінтіанс»: вболівальники цього клубу склали 62,5% дзвінків; «Сан-Паулу» набрав 20,3%, «Сантос» — 9,5%, а «Палмейрас» 7,7%. В «Корінтіансі» Марселінью виступав ще три сезони. Він став, як і обіцяв, з клубом чемпіоном країни, двічі виграв чемпіонат Сан-Паулу, а також допоміг команді виграти клубний чемпіонат світу. У 1999 році Марселінью виграв «Золотий м'яч», який вручається кращому гравцеві чемпіонату Бразилії. Піти з «Корінтіанса» футболіста змусив конфлікт з партнером по команді, Рікардінью[3], в результаті якого всі одноклубники ополчилися проти Марселінью, який був змушений покинути клуб, не впоравшись з тиском.
Півзахисник на недовгий час перейшов в «Сантос», а потім поїхав до Японії у клуб «Гамба Осака», де провів один сезон. Потім грав у «Васко да Гамі», з яким виграв чемпіонат Ріо-де-Жанейро[9], аравійському «Аль-Насрі», французькому «Аяччо»[10] та «Бразильєнсе».
У 2006 році Марселінью повернувся в «Корінтіанс», але виступав там недовго. Він знову опинився у центрі скандалу, посварившись з партнером по команді Хав'єром Маскерано[11]. Футболіст покинув клуб на прохання головного тренера команди, Емерсона Леао, який попросив продати гравця[5] в клуб «Санту-Андре». У ньому гравець й провів свою останню гру, 6 грудня 2009 року; в ній його команда програла «Інтернасьйоналу» з рахунком 1:4[12].
13 січня 2010 року Марселінью Каріока зіграв свій прощальний матч. В ньому зустрічалися його «Корінтіанс» і аргентинський «Уракан». Команда Каріоки перемогла 3:0; сам футболіст вийшов на поле з номером 100 на спині і провів перший тайм[5].
У травні 2012 року відправився на клубний чемпіонат світу з пляжного футболу у складі «Корінтіанса».
Марселінью має свою футбольну школу. Одним з її вихованців став Лукас Моура[13]. Також є співаком і лідером євангелістського гурту «Божественне натхнення»[14].
Виступи за збірні[ред. | ред. код]
Марселінью кілька разів викликався до складу збірної Бразилії, однак на поле не виходив. У 1998 році тренером національної команди став Вандерлей Лушембурго, який добре знав півзахисника по роботі в «Корінтіансі». Сам же гравець гаряче вітав прихід наставника на цей пост[15]. На свій дебютний матч, проти Югославії, Лушембруго запросив Каріоку. Більше того, він поставив його у стартовий склад, і півзахисник не підвів тренера, забивши гол вже на 16 хвилині гри ударом зі штрафного; зустріч завершилася внічию 1:1[16]. Потім він зіграв матч проти Еквадору, де також забив, а його команда перемогла 5:1. Але потім футболіст перестав викликатися до табору національної команди. Сам Марселінью назвав причину в тому, що він відбив дівчину у Люшембурго, а той таким чином йому помстився[2].
25 квітня 2001 року, вже після відставки Лушембурго, Каріока зіграв свій третій і останній матч за збірну, в ньому бразильці зіграли внічию з Перу.
Титули і досягнення[ред. | ред. код]
Командні[ред. | ред. код]
- Чемпіон Бразилії: 1992, 1998, 1999
- Володар Кубка Бразилії: 1990, 1995
- Володар Суперкубка Бразилії: 1992
- Володар Трофею Ріо: 1991
- Чемпіон штату Ріо-де-Жанейро: 1991, 2003
- Чемпіон штату Сан-Паулу: 1995, 1997, 1999, 2001
- Переможець клубного чемпіонат світу: 2000
Особисті[ред. | ред. код]
- Володар «Золотого м'яча» Бразилії: 1999
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Fluminense 0 x 1 Flamengo
- ↑ а б Marcelinho Carioca abre o jogo: «Luxemburgo não gosta de mim desde que eu roubei a namorada dele»
- ↑ а б Профіль на terceirotempo.ig.com.br
- ↑ Marcelinho Carioca virou эdolo no Corinthians ao marcar no Palmeiras
- ↑ а б в Marcelinho Carioca
- ↑ а б в Grandes конкурсу ídolos - Marcelinho Carioca
- ↑ Ромаріо — неплатник податків
- ↑ Денілсон прибуде в «Реал» в грудні
- ↑ Ídolo corintiano, Marcelinho Carioca destaca força do time do Vasco
- ↑ Лионское каре?
- ↑ Маскерано посварився з Кариокой
- ↑ Internacional 4 x 1 Santo André
- ↑ І цілого світу мало. Бразилія
- ↑ Вампета з'явиться на обкладинці журналу для геїв
- ↑ Без строгості з зірками не можна
- ↑ Дебют Люксембурго видається зім'ятим
Посилання[ред. | ред. код]
- Марселінью Каріока на сайті ФІФА (англ.)
- Марселінью Каріока на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
![]() |
Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 31 грудня
- Народились 1971
- Бразильські футболісти
- Гравці молодіжної збірної Бразилії з футболу
- Гравці збірної Бразилії з футболу
- Футболісти «Фламенго»
- Футболісти «Корінтіанс»
- Футболісти «Валенсії»
- Футболісти «Сантус»
- Футболісти «Гамби» (Осака)
- Футболісти «Васко да Гама»
- Футболісти «Аль-Насра» (Ер-Ріяд)
- Футболісти «Аяччо»
- Футболісти «Бразильєнсе»
- Футболісти «Санту-Андре»
- Бразильські футбольні легіонери
- Футбольні легіонери в Іспанії
- Футбольні легіонери в Японії
- Футбольні легіонери в Саудівській Аравії
- Футбольні легіонери у Франції
- Уродженці Ріо-де-Жанейро