Валенсія (футбольний клуб)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Валенсія»
logo
Повна назва Valencia Club de Fútbol
Прізвисько Los Ches («хлопці»,
«хлопа́ки»), кажани
Рік заснування 18 березня 1919
Місто Валенсія, Іспанія Іспанія
Стадіон Месталья
Вміщує 55 000
Президент Сінгапур Лей Хун Чан
Головний тренер Іспанія Пако Айестаран
Ліга ЛаЛіга
2015/16 12
Домашня
Виїзна



«Вале́нсія» (ісп. Valencia Club de Fútbol) — іспанський футбольний клуб з Валенсії. Заснований 18 березня 1919 року. Один з найвідоміших і найсильніших клубів Іспанії.

Історія[ред.ред. код]

Ранні роки[ред.ред. код]

У Валенсії футбол з'явися дещо пізніше від Барселони і Мадрида. Перші футбольні клуби любителі цієї гри почали створювати у 1900-х роках. Найстарішим клубом міста, який існує дотепер, є «Леванте», заснований у 1909 році. У березні 1919 р. кілька любителів нової гри вирішили організувати футбольну команду. 5 березня подали документи на реєстрацію, а 18 березня 1919 р. (офіційна дата заснування клубу) міська влада документально підтвердила створення клубу.

У 1920 р. команда дебютувала в чемпіонаті Леванту, де посіла 2-е місце після «Іспанії». У травні 1923 р. «Валенсія» переїхала на новий стадіон - «Месталью», на якому грає і донині (до цього команда проводила домашні матчі на арені «Альхірос»). У тому ж році левантійці виграли регіональний чемпіонат, здобувши право грати в Кубку Іспанії (ісп. Copa del Rey). Тим не менш перший виступ вийшов невдалим: після перемоги 1:0 вдома, кажани програли хіхонському «Спортінгу» на виїзді 1:6 і 0:2 у третьому матчі на нейтральному полі в Ов'єдо (за правилами тих часів різниця м'ячів не мала значення і у випадку перемог двох різних команд відбувалося перегравання). В сезоні 1931-32 «Валенсія» дебютувала у вищому іспанському дивізіоні, завершивши сезон на 8 місці. Наступні 4 сезони перед початком Громадянської війни команда також провела в елітному дивізіоні, фінішуючи в середині турнірної таблиці.

Перші успіхи[ред.ред. код]

Сезон 1939-1940, перший після поновлення регулярного чемпіонату, «Валенсія» завершила на звичному восьмому місці, як і останній довоєнний сезон 1935-1936. Саме у цей час лідером левантійців став легендарний нападник Мундо. І вже наступного року команда під керівництвом Рамона Діаса зробила ривок вгору, посівши високе третє місце і вигравши перший трофей в історії – Кубок Іспанії (який тоді мав назву Кубок Генералисимуса). У фіналі завдяки дублю Мундо і голу Вісенте Асенсі «Валенсія» здолала барселонський «Еспаньйол» 3:1. А ще за рік команда перевершила це досягнення, ставши чемпіоном Іспанії сезону 1941-1942. При цьому Мундо став найкращим бомбардиром, забивши 27 голів у 25 матчах, а вся команда разом забила 85 голів у 26 матчах. Незважаючи на провал наступного року, вже під керівництвом Едуардо Кубеллса «Валенсія» вдруге завоювала чемпіонський титул у сезоні 1943-1944, а Мундо знову став найкращим бомбардиром (28 голів). У сезоні 1946-1947 Луїс Касас Пасарін привів клуб до третього титула за останні роки. Крім того, як діючий чемпіон, «Валенсія» отримала права зіграти у дебютному розіграші Кубка Еви Дуарте (попередника Суперкубка Іспанії), але поступилася мадридському «Реалу» 3:1. Під керівництвом наступного тренера Хакінто Кінкосеса команда п'ять разів за шість сезонів фінішувала у топ-3 і виграла 2 Кубка Іспанії. У 1949 році «Валенсія» вперше здобула перемогу в Кубку Дуарте, перегравши «Барселону» 7:4.

Середина століття (1954-1960)[ред.ред. код]

Після того, як у 1954 році команду залишив Кінкосес, результаті левантійців погіршилися. За наступні сім років команда не завоювала жодного трофею. У 1953-1956 за клуб грав перший легіонер в історії - голландець Фас Вілкес. Також у 1950-х роках було проведено реконструкцію «Месталії», внаслідок чого її місткість збільшилася до 45500 місць. У сезоні 1957-1958 гравець команди Рікардо Алос поділив титул найкращого бомбардира чемпіонату Іспанії з Мануелем Бенедесом і Альфредо ді Стефано. Найкращим гравцем цього періоду вважається півзахисник Антоніо Пучадес. У сезоні 1955-1956 клуб фінішував на одинадцятому місці, найнижчому з часів дебюту у вищому дивізіоні. Після низки незадовільних результатів з клубу пішов президент Луїс Казанова, з ім'ям якого пов'язані колишні успіхи команди.

Нові трофеї (1960-1981)[ред.ред. код]

У 1960 році посаду головного тренера обійняв Домінго Балманья. Незважаючи на те, що під його керівництвом «Валенсія» продовжила невдало виступати на внутрішній арені, він зумів привести команду до першого міжнародного титула - перемоги у Кубку Ярмарок в сезоні 1961-1962. У фіналі «Валенсія» впевнено розгромила інший іспанський клуб - «Барселону» із загальним рахунком 7:3 (6:2 і 1:1). Під керівництвом аргентинця Алехандро Скопеллі левантійці зуміли повторити це досягнення наступного року. У фіналі Кубку Ярмарок сезону 1962-1963 «Валенсія» розібралася з югославським «Динамо» Загреб 4:1 (2:1 і 2:0), ставши другим клубом, кому вдалося захистити цей титул. В 1963 році Скопеллі перебрався до «Еспаньйола», а його місце посів Бернардіно Перес, який привів левантійців вже до третього поспіль фіналу Кубку, де вони поступилися «Реалу Сарагосі». Вже за рік Переса змінив колишній гравець команди Мундо. Під його керівництвом 2 липня 1967 «Валенсія» здобула перемогу над «Атлетіком» з Більбао 2:1 у фіналі Кубку Іспанії, вчетверте в своїй історії завоювавши цей трофей. У тому ж сезоні бразильський нападник команди Валдо Машадо із 35-ма голами став найкращим бомбардиром чемпіонату. В 1970 році «Валенсію» очолив колишній легендарний нападник Альфредо ді Стефано. Він сходу привів Лос Чес до чемпіонського титула, першого за більш ніж двадцять років. Також за результатами сезону «Валенсія» отримала право вперше представляти Іспанію в розіграші Кубку Європейських чемпіонів. Там левантійці переграли люксембурзький «Уніон» і хорватський «Хайдук», але поступилися у другому раунді угорському «Уйпешту». У чемпіонаті «Валенсія» зайняла друге місце, лише на 2 бали відставши від мадридського «Реала». Після цього, незважаючи на наявність у команді відомих гравців на кшталт аргентинця Маріо Кемпеса, угорця Курта Яри, голландця Джонні Репа, іспанців Хосе Кларамунта і Рубена Вальдеса, команда далі так і не змогла піднятися вище четвертого місця, посівши в сезоні 1974-1975 аж дванадцяте. Тим не менш, Кемпес двічі поспіль (1976-1977, 1977-1978) ставав найкращим бомбардиром ліги. В 1979 році «Валенсія» завдяки дублю Кемпеса виграла черговий Кубок Іспанії, здолавши у фіналі мадридський «Реал» 2:0. Цей результат дозволив взяти участь у розіграші Кубка володарів кубків в сезоні 1980-1981, вдруге в історії клуба, де левантійці знову на чолі з ді Стефано виступили несподівано вдало. Перегравши на своєму шляху датський B1903 (6:2), шотландський «Рейнджерс» (4:2), «Барселону» (5:3) і французький «Нант» (5:2), «Валенсія» зустрілася у фіналі з лондонським «Арсеналом». Основний і додатковий час завершилися нульовою нічиєю, а в серії пенальті незважаючи на помилку Кемпеса, Лос Чес здобули перемогу 5:4. Після цього успіху «Валенсія» вже без Альфредо (його змінив Бернардіно Перес) здобула ще й Суперкубок Європи, перегравши за правилом виїзного голу англійський «Ноттінгем Форест».


Досягнення[ред.ред. код]

Склад команди[ред.ред. код]

Позиція Гравець
1 Бразилія ВР Дієго Алвес
2 Португалія ЗХ Жуан Канселу
3 Португалія ЗХ Рубен Везу
4 Бразилія ЗХ Адерлан Сантос
5 Німеччина ПЗ Шкодран Мустафі
6 Аргентина ЗХ Лукас Орбан
7 Іспанія НП Альваро Негредо
8 Алжир ПЗ Соф'ян Фегулі
9 Іспанія НП Франсіско Алькасер
10 Іспанія ПЗ Дані Парехо
11 Аргентина ПЗ Пабло П'ятті
12 Бразилія ПЗ Даніло Барбоза
13 Іспанія ВР Йоель
Позиція Гравець
14 Іспанія ЗХ Хосе Ґая
15 Аргентина ПЗ Енсо Перес
16 Бельгія ПЗ Закарія Баккалі
16 Іспанія ПЗ Родріго
18 Іспанія ПЗ Хаві Фуего
19 Іспанія ЗХ Антоніо Барраган
20 Аргентина ПЗ Родріґо Хав'єр де Поль
21 Португалія ПЗ Андре Гоміш
22 Іспанія НП Санті Міна
23 Туніс ЗХ Аймен Абденнур
24 Іспанія ВР Жауме Доменек
25 Австралія ВР Метью Раян
28 Іспанія ПЗ Тропі

Відомі гравці[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

«Великие клубы» № 10 (21), 2006 р.