Мартинов Микола Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мартинов Микола Васильович
Народився 26 квітня 1910(1910-04-26)
Москва, Російська імперія[1]
Помер 22 листопада 1998(1998-11-22) (88 років)
Москва, Росія
Поховання Новодівичий цвинтар
Громадянство СРСР СРСР, Росія Росія
Національність росіянин
Діяльність політик
Знання мов російська
Учасник німецько-радянська війна
Членство ЦК КПРС
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Кутузова II ступеня орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора Медаль «У пам'ять 850-річчя Москви» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Ветеран праці»
Сталінська премія
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мартинов.

Микола Васильович Мартинов (26 квітня 1910(19100426), місто Москва, тепер Російська Федерація — 22 листопада 1998, місто Москва) — радянський державний діяч, заступник голови Ради міністрів СРСР, голова Державного комітету СРСР із матеріально-технічного постачання, голова Ради народного господарства Узбецької РСР, секретар ЦК КП Узбекистану. Член Центральної Ревізійної комісії КПРС у 1961—1966 роках. Член ЦК КПРС у 1981—1986 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 6—11-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (25.04.1980).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 13 (26) квітня 1910 року в родині робітника.

У 1925—1927 роках — помічник машиніста, в 1927—1929 роках — електромонтер у Москві.

У 1929—1933 роках навчався в Московському вечірньому енергетичному інституті (закінчив 4 курси), одночасно працював електромеханіком, майстром, начальником енергетичного відділу Московського авіаційного заводу.

Член ВКП(б) з 1932 року.

У 1933—1934 роках — курсант Єйської військово-морської льотної школи РСЧА.

У 1934—1939 роках — начальник енергетичного цеху, головний механік, головний інженер, заступник директора збройового заводу Татарської АРСР.

У 1939—1941 роках — директор Тульського збройового заводу.

У 1941—1946 роках — заступник народного комісара боєприпасів СРСР.

У 1946—1947 роках — заступник, у 1947—1953 роках — 1-й заступник міністра сільськогосподарського машинобудування СРСР.

У березні 1953 — квітні 1954 року — член колегії Міністерства машинобудування СРСР.

У квітні 1954 — липні 1955 року — начальник військово-мобілізаційного відділу Міністерства автомобільного, тракторного і сільськогосподарського машинобудування СРСР.

У липні 1955 — травні 1957 року — заступник міністра тракторного і сільськогосподарського машинобудування СРСР.

У 1957—1959 роках — 1-й заступник голови, у 1959—1960 роках — голова Ради народного господарства (раднаргоспу) Ташкентського економічного адміністративного району Узбецької РСР.

У 1960—1962 роках — голова Ради народного господарства (раднаргоспу) Узбецької РСР.

У 1962—1964 роках — секретар ЦК КП Узбекистану — голова Бюро ЦК КП Узбекистану із керівництва промисловістю і будівництвом.

12 жовтня 1964 — 9 жовтня 1965 року — заступник голови Ради народного господарства СРСР — міністр СРСР.

У жовтні 1965 — 25 червня 1976 року — 1-й заступник голови Державного комітету РМ СРСР із матеріально-технічного постачання.

25 червня 1976 — 5 липня 1978 року — голова Державного комітету Ради міністрів СРСР із матеріально-технічного постачання. 5 липня 1978 — 15 листопада 1985 року — голова Державного комітету СРСР із матеріально-технічного постачання.

Одночасно 25 червня 1976 — 15 листопада 1985 року — заступник голови Ради міністрів СРСР.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 25 квітня 1980 року за великі заслуги перед Радянською державою і в зв'язку з сімдесятиріччя з дня народження Мартинову Миколі Васильовичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

З листопада 1985 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 22 листопада 1998 року. Похований в Москві на Новодівочому цвинтарі.

Нагороди і звання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Мартынов Николай Васильевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Посилання[ред. | ред. код]
А  Б  В  Г  Д  Е  Є  Ж  З  І  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я 
Двічі Герої • Тричі Герої
Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мартинов_Микола_Васильович&oldid=34855844