Марція Аврелія
| Марція Аврелія | |
|---|---|
| Marcia Aurelia | |
.png) | |
| Народилася | бл. 160 Ананьї, Італія (Стародавній Рим), Римська імперія  |
| Померла | 193 Рим, Римська імперія ·страта за наказом Дідія Юліана |
| Громадянство | Римська імперія |
| Національність | римлянка |
| Місце проживання | Рим |
| Діяльність | політична діячка |
| Відома завдяки | головна фаворитка імператора Коммода, організаторка вбивства Коммода, покровителька християн |
| Рід | Аврелії |
| Батько | Марк Аврелій Сабініан |
| У шлюбі з | Еклект |
Марція Аврелія (Marcia Aurelia, нар. бл.160 — пом. 193) — впливова давньоримська політична діячка періоду правління династії Антонінів, головна наложниця імператора Коммода. Відіграла ключову роль у палацових інтригах кінця II століття, ставши співучасницею вбивства імператора 31 грудня 192 року. В історичній та християнській традиціях відома як покровителька християнської спільноти, чий вплив на державні справи був винятковим для жінки її соціального стану.
Відомості про походження Марції залишаються дискусійними через суперечливість данних. Вона походила з вільновідпущеницького середовища. Її характеризують як вродливу та розумну жінку. Ймовірно, народилась наприкінці 150-х або на початку 160-х років н.е.[1]
Донька Марка Аврелія Сабініана, який був вільновідпущеником імператора Луція Вера. Марція була вихована євнухом Гіацинтом, який був християнським пресвітером. Згодом стала коханкою впливового сенатора Марка Уммідія Квадрата Анніана, небожа імператора Марка Аврелія. У 182 році, після невдалої спроби замаху на Коммода, Квадрат був страчений. Марція після смерті Квадрата перейшла до імператорського дому, ставши головною коханкою Коммода. Прикметно, що спальничим (кубікуларієм) у Квадрата служив Еклект, який також перейшов на службу до Коммода і з яким Марція згодом офіційно побралася, продовжуючи залишатися при цьому наложницею імператора.[2]
Становище Марції при дворі було безпрецедентним, вона нічим не відрізнялася від законної дружини. Вона користувалася всіма привілеями та почестями Августи, за винятком священного вогню, який традиційно несли перед дружиною імператора під час офіційних процесій.[3] Коммод мав до неї надзвичайну пристрасть, що часто відображалося в його екстравагантних вчинках. Зокрема, він називав себе Амазонієм, оскільки любив бачити Марцію в образі войовничої амазонки. Коммод навіть мав намір виходити на арену цирку в аналогічному костюмі амазонки заради неї.[4] Такий рівень прихильності дозволяв Марції виступати як фаворитка та як активна політичнк радниця, чия думка мала вагу навіть у питаннях життя та смерті вищих посадовців імперії.[5]
Тривалий час у науковій літературі Марцію ототожнювали з Марцією Аврелією Цейонією Деметрією, відомою з напису CIL X 5918, знайденого в Ананьї. Таке припущення вперше висунув Теодор Моммзен, спираючись на збіг імен та зв’язок обох жінок з імператорським оточенням. Однак новітні епіграфічні, ономастичні та палеографічні дослідження показали, що це були різні особи. Деметрія постає як почесна одружена римлянка, імовірно дружина імператорського вільновідпущеника Сабініана та благодійниця міста Ананья. Натомість Марція з римської історіографії відома виключно як придворна наложниця Коммода, причетна до політичних подій кінця династії Антонінів.[6]
Марція відома своєю активною діяльністю на користь християнської громади Рима, що робить її високопоставленою покровителькою цієї віри при імператорському дворі. Попри такий тісний зв'язок із громадою, питання про те, чи була Марція сама хрещеною християнкою, залишається предметом дискусій. Припускається, що вона була симпатизанткою, яка прихильно ставилася до віри, але офіційно до церкви не належала, оскільки її статус наложниці та участь у придворних язичницьких ритуалах були несумісними з тодішніми церковними канонами.[1][5]
Найбільш відомим актом її заступництва є звільнення християнських сповідників із каторжних робіт у копальнях Сардинії.[5] Марція викликала до себе єпископа Віктора I та отримала від нього список вірян, засуджених за віру. Отримавши згоду Коммода, вона передала лист про помилування євнуху Гіацинту, який особисто вирушив на острів для визволення в'язнів. Примітно, що серед звільнених був і майбутній папа Калліст I. Хоча єпископ Віктор спочатку не включив його до списку через його минулі провини, Калліст зумів виблагати волю у Гіацинта, посилаючись на авторитет самої Марції.[7]
Безпосереднім поштовхом до падіння Марції та загибелі Коммода стало остаточне занурення імператора у божевілля наприкінці 192 року. Коммод мав намір з'явитися на урочистостях з нагоди Нового року (1 січня 193 року) не в традиційному імператорському вбранні, а в обладунку гладіатора-секутора, супроводжуючи процесію прямо з гладіаторської казарми. Марція, яка на той час користувалася винятковою довірою і статусом фактичної дружини, була єдиною, хто наважилася відкрито виступити проти цього задуму. Вона зі слізьми на очах благала імператора не ганьбити державу і не наражати себе на небезпеку, довіряючи своє життя пропащим людям.[3] Однак Коммод сприйняв ці вмовляння як особисту образу та вияв непокори. Розгніваний імператор наказав Марції вийти і вніс її ім'я першим до списку осіб, що підлягали страті тієї ж ночі. У цей список також потрапили префект преторія Квінт Емілій Лает та спальничий Еклект. За волею випадку, список смертників знайшла маленька дитина — хлопчик, якого імператор дуже любив. Коли дитина вийшла з імператорських покоїв із табличкою, її зустріла Марція. Розпізнавши почерк Коммода, вона забрала документ і, прочитавши його, зрозуміла, що там міститься її смертний вирок. У відповідь вона емоційно дорікнула імператору за зраду її відданості та попередила, що його дії не залишаться безкарними. Усвідомивши неминучу загрозу, Марція негайно викликала Еклекта та Лаета, щоб обговорити дії на випередження та діяти тієї ж ночі. Марція, яка зазвичай особисто подавала імператорові перший кубок вина після його купання, підмішала у вино сильну отруту.[3] Діон Кассій наводить дещо іншу версію, стверджуючи, що отруту підмішали не у вино, а в яловичину, яку Коммод їв на вечерю.[2] Проте через надмірне пияцтво імператора та прийняття гарячої ванни отрута не подіяла миттєво — у Коммода почалося сильне блювання. Перелякані змовники, побоюючись, що він протверезиться і зрозуміє суть замаху, залучили до справи молодого атлета Нарциса, з яким Коммод зазвичай займався вправами. Нарцис увійшов до покоїв і задушив ослабленого імператора в його ліжку.[2][8] Після вбивства Марція та її спільники сприяли швидкому приходу до влади Пертінакса, представивши смерть Коммода як природну (від апоплексичного удару).[6]
Невдовзі після перевороту Марція офіційно рдружилася з Еклектом. Однак її тріумф був коротким. Після вбивства Пертінакса преторіанцями новий імператор Дідій Юліан, прагнучи легітимізувати свою владу як месник за Коммода, наказав стратити Марцію та Лаета у 193 році.
Попри те, що в окремих античних і пізньоантичних традиціях Марції приписується участь у порятунку майбутнього папи Калліста I, вона не була включена до християнського канону святих. Її образ у пізніших авторів часто подається суперечливо, як блудна наложниця або ж як фігура, пов’язана з політичними інтригами та насильством. Така репутація не відповідала ідеалізованому образу християнської доброчесності, що формувався в церковній традиції.[6] У патристичній літературі та пізніших агіографічних текстах перевага надавалася іншим жіночим постатям, чия біографія краще узгоджувалася з моделлю християнської святості. Зокрема, деякі автори (наприклад, Єронім) частіше зверталися до постатей, які могли слугувати більш зразковими прикладами благочестя, зокрема до Флавії Доміцілли. Сучасні дослідники звертають увагу на проблемність реконструкції біографії Марції в історіографії XIX століття. Зокрема, роботи Теодора Моммзена та його сучасників критикуються за спроби створити цілісний життєпис на основі фрагментарних та розрізнених джерел. Такі реконструкції часто поєднували епіграфічні дані з Ананії (зокрема, напис CIL X 5918) та уривчасті згадки в античних текстах без достатніх підстав для їхньої однозначної ідентифікації. У результаті постає умовний, частково сконструйований образ Марції, який у сучасній історіографії підкреслюють його штучний і гіпотетичний характер.
- Marcia, Commodus’ ‘Christian’ Concubine and CIL X 5918, Michael Flexsenhar III, Tyche, Band 31, Vienna, 2016, S. 135–147.
- A Christian Concubine in Commodus’ Court?, Anise K. Strong, Eugesta, № 4, Michigan, 2014, P. 238–259.
- Biographical Dictionary of Ancient Greek and Roman Women, Lightman M., Facts On File, New York, 2000, С. 157.
- The Roman Emperors: A Biographical Guide to the Rulers of Imperial Rome, Michael Grant, Scribner's, New York, 1985, С. 192.
- Prostitutes and Matrons in the Roman World, Anise K. Strong, Cambridge University Press, New York, 2016, С. 85–93.
- Lightman, Marjorie and Benjamin Lightman. Biographical dictionary of ancient Greek and Roman women: notable women from Sappho to Helena. New York: Facts On File, 2000. Page 157.
- Hildegard Temporini-Gräfin Vitzthum: Die Familie der «Adoptivkaiser» von Traian bis Commodus. In: Dies. (Hrsg.): Die Kaiserinnen Roms. Beck, München 2002, S. 260f., 264.
- Геродіан. Історія Римської держави після Марка Аврелія. Книга I, переклад з давньогрецької, Київ, 2026, С. 158–159.
- Римська історія. Книга LXXIII, Діон Кассій, Епітома, Київ, 2026.
- Historia Augusta. Life of Commodus, Loeb Classical Library, Harvard University Press, Cambridge, 2022.
- Hippolytus of Rome. Philosophumena (Refutation of All Heresies). Book IX, Ancient Christian Sources, 2026.
- 1 2 Strong, Anise K. (1 січня 2014). A Christian Concubine in Commodus’ Court?. Eugesta (4): 11. doi:10.54563/eugesta.908. ISSN 2265-8777.
- 1 2 3 Римська історія (Діон Кассій) (укр.), 21 грудня 2023, процитовано 15 травня 2026
- 1 2 3 Довбищенко, Федір (16 липня 2023). ГЕРОДІАН. ІСТОРІЯ РИМСЬКОЇ ДЕРЖАВИ ПІСЛЯ МАРКА АВРЕЛІЯ. КН. І (ПЕРЕКЛАД З ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ МОВИ). Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика (укр.) (2(34)): 158—159. doi:10.17721/1728-2659.2023.34.29. ISSN 2709-8494.
- ↑ Historia Augusta • Life of Commodus. penelope.uchicago.edu. Процитовано 15 травня 2026.
- 1 2 3 Flexsenhar, Michael (2016). Marcia, Commodus’ ‘Christian’ Concubine and CIL X 5918. TYCHE – Beiträge zur Alten Geschichte, Papyrologie und Epigraphik (англ.). 31: 135. doi:10.15661/tyche.2016.031.08. ISSN 2409-5540.
- 1 2 3 Flexsenhar, Michael (2016). Marcia, Commodus’ ‘Christian’ Concubine and CIL X 5918. TYCHE – Beiträge zur Alten Geschichte, Papyrologie und Epigraphik (англ.). 31: 14—14. doi:10.15661/tyche.2016.031.08. ISSN 2409-5540.
- ↑ CHURCH FATHERS: Refutation of All Heresies, Book IX (Hippolytus). www.newadvent.org. Процитовано 15 травня 2026.
- ↑ Internet Archive, Michael (1985). The Roman emperors : a biographical guide to the rulers of imperial Rome, 31 BC-AD 476. New York : Scribner's. ISBN 978-0-684-18388-6.