Марія Магдалена Радзивілл
Марія Магдалена Радзивілл | |
---|---|
біл. Марыя Магдалена Радзівіл | |
Народилася | 8 липня 1861 Варшава |
Померла | 6 січня 1945 (83 роки) Фрібур |
Поховання | Костел святих Симона та Олени (Мінськ) |
Країна | Російська імперія Литва Швейцарія |
Національність | білоруска |
Діяльність | меценат |
Знання мов | білоруська, польська, англійська і французька |
Титул | принцеса |
Рід | Завіші (рід) |
Батько | Jan Kazimierz Zawiszad |
Мати | Maria Kwileckad |
У шлюбі з | Ludwik Józef Krasińskid і Nicolas Radziwilld[1] |
Діти | Maria Ludwika Krasińskad |
Нагороди | |
|
Марія Магдалена Радзивілл (біл. Марыя Магдалена Радзівіл; до шлюбу Завіша; 8 липня 1861, Варшава — 6 січня 1945, Фрібур) — діячка білоруського культурного руху, меценатка. Кавалер ордена «Великий хрест Гедеміна».
Представниця шляхетського роду Завішів гербу «Лебідь», дочка Яна Казимира та Марії Квілецької. Дитинство пройшло в родових маєтках Жарновці та Кухтичі в Ігуменському повіті. Виховувалася в дусі білоруської культури, симпатизувала християнським демократам. Для розмов у колі друзів використовувала білоруську або французьку мову.
В 1881 році стала дружиною Людвіка Красинського, в шлюбі з яким народила дочку Марію Людвіку. Після смерті батька (1884) отримала в спадок його маєтки в Білорусі та Великій Польщі. В 1895 році після смерті чоловіка виїхала в Західну Європу. Другий раз стала дружиною князя Вацлава Миколу Радзивіла (Лондон, 1906).
У 1912 на сторінках газети «Minske Russkae Slovo» («Мінське російське слово») оголосила: «Вважаю себе білорускою, походження литовського. Як і чоловік мій, полячкою себе не вважаю». Цікаво, але одним з аргументів, які вона наводила для підтвердження своїх слів, було те, що «…чоловік мій ніколи не одружився б з полькою».[2]
Фінансувала видання «Зазирне сонце і в наше віконце», Білоруське видавниче товариство, газету «Білорус», товариство тверезості, шпиталі, сільські крамниці та інш. Відкрила білоруські школи у своїх помістях Кухтичі, Вузді, Кам'янці.
Особливу увагу надавала проблемі виховання національно-свідомої білоруської інтелігенції. Її маєток у Кухтичах відвідували Вацлав Івановський, І. та А. Луткевичі, Роман Скірмунт, Олександр Власов та інші діячі білоруського національно-культурного руху. Надавала матеріальну підтримку у виданні перших книг М. Богдановича, К. Буйло та інших; на знак вдячності їй В. Івановський та І. Луткевич розмістили герб Завішів «Лебідь» на титульній сторінці збірки віршів М. Богдановича «Вінок».
Брала активну участь у білоруському релігійному житті. Прихильниця ідеї відродження у Білорусі греко-католицької церкви.[3]
З 1917 року перебувала в еміграції в Польщі, Литві, Німеччині, з 1932 — у Швейцарії. Допомагала білоруським організаціям в Західній Білорусі, литовським та єврейським рухам.
Останні 13 років життя провела в монастирі сестер-домініканок у місті Фрібур.
- ↑ Radziwiłłowie herbu Trąby — Warszawa: Archiwum Główne Akt Dawnych, Wydawnictwo DiG, 1996. — 67 с. — ISBN 83-85490-62-0
- ↑ Я — беларуска… (Марыя Магдалена Радзівіл) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // «Беларуская мінуўшчына» № 1, 1996.
- ↑ Радзівіл Марыя Магдалена. Архів оригіналу за 23 жовтня 2014. Процитовано 1 травня 2015.
- Піхура Г. Княгіня Магдалена Радзівіл // «Грунвальд» № 1, 1991.
- Мікола Багадзяж. Я — беларуска… (Марыя Магдалена Радзівіл) // «Беларуская мінуўшчына» № 1, 1996.
- Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. У 6 т. Т. 6. Кн. 1: Пузыны — Усая / Беларус. Энцыкл.; Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.) і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч. — Мн.: БелЭн, 2001. — 591 с.: іл. ISBN 985-11-0214-8.
- Беларускія рэлігійныя дзеячы XX ст.: Жыццярысы, мартыралогія, успаміны. — Менск-Мюнхен: Беларускі кнігазбор, 1999. ISBN 985-6318-65-3
- Алесь Смалянчук. «Мы Вас не забудзем ніколі…»: Нататкі з эксьпедыцыі ў былы маёнтак Кухцічы Марыі Магдалены Радзівіл // «Дзеяслоў» № 34, 2008.