Марія Овсянкіна
| Марія Овсянкіна | |
|---|---|
| нім. Maria Ovsiankina | |
| Народилася |
3 травня 1898 Чита, Російська імперія |
| Померла | 28 вересня 1993 (95 років) |
| Країна |
 Російська імперія.svg){kind=small} Росія[1] Німеччина[1] США[1] |
| Діяльність | психологиня, викладачка університету |
| Alma mater | HU Berlin і Гіссенський університет |
| Знання мов | німецька і англійська[2] |
| Заклад | Університет Коннектикуту, Worcester State Hospitald і Wheaton Colleged |
Марія Рікерс-Овсянкіна (1898–1993) — російсько-німецько-американська психологиня. Вона вивчала те, що зараз відомо як ефект Овсянкіної, варіація ефекту Зейгарніка. Овсянкіна працювала на різних психологічних посадах, у тому числі працювала з хворими на шизофренію. Вона написала книги про психологічне тестування.
Особисте життя[ред. | ред. код]
Овсянкіна народилася в Читі, Російська імперія, в 1898 році. У родині їй дали прізвисько Маріка. Батько Овсянкіна заснував перший російсько-азіатський банк і був власником вугільної шахти. Після російської революції вона емігрувала до Берліна через політичні потрясіння, і для заможних батьків було звично відправляти своїх дітей до школи в інше місце. Овсянкіна вивчала вигаданих персонажів у зв'язку з їхніми особистостями, і їй хотілося більше вивчати цю тему в університеті. Оскільки для неї не було такої програми, вона вивчала особистість у Психологічному інституті Берлінського університету. Під час навчання в університеті Овсянкіна викладав Курт Левін. Серед її однокурсників були відомі нині психологині Тамара Дембо, Гіта Біренбаум, Блюма Зейгарнік. У 1928 році вона отримала ступінь доктора філософії в Університеті Гіссена, її дисертація була зосереджена на тому, як люди діють, коли їх переривають виконати певне завдання, що пізніше було названо ефектом Овсянкіної.[3]
Кар'єра[ред. | ред. код]
Після закінчення аспірантури Овсянкіна кілька років працювала психологинею у Німеччині. Працювала науковою співробітницею, асистенткою викладача, консультанткою у в'язниці. Усі ці роботи залишили її незадоволеною, і в 1938 році вона переїхала до Сполучених Штатів, де знову зустріла Дембо, а також зустріла європейську психологиню Євгенію Ганфманн, яка також була ученицею Левіна. Вони разом працювали в Вустерській державній лікарні в Массачусетсі, де Овсянкіна почала працювати з пацієнтами, хворими на шизофренію, і вважала багатьох з них своїми близькими друзями. У 1935 році вона почала працювати в Wheaton College викладачкою психології. На даній роботі вона перебувала протягом 14 років. У 1949 році вона розробила та керувала програмою клінічної підготовки в Університеті Коннектикуту. Овсянкіна цікавилася психологічним тестуванням, зокрема тестом Роршаха, і написала книги про ці тести. Вона також викладала в коледжі Маунт-Голіок, Університеті Орегону, Корнелльському університеті, Гарвардському університеті та Північно-східних університетах.[3]
Ефект Овсянкіної[ред. | ред. код]
У 1928 році Овсянкіна досліджувала варіант ефекту Зейгарніка, відомий як ефект Овсянкіна.[3] Ефект Зейгарніка стверджує, що люди запам'ятовують незавершені або перервані завдання більше, ніж завершені.[4] Під час тесту Овсянкіна давала випробуваним завдання для виконання та залишала їх одних у кімнаті для вивчення, а учасники знову починали працювати над завданням. Її підхід до дослідження попереднього ефекту показав, що «що переривання дії саме по собі не є причиною ефекту Зейгарніка. Визначальним фактором є психологічна ситуація, як вона сприймається людиною, тобто чи сприймається мета (наприклад, правильне вирішення завдання) як досягнута, чи ні».[5] Ефект Овсянкіної також «показав, що перервані завдання майже завжди відновлюються».[6]
Пізніше життя і смерть[ред. | ред. код]
Овсянкіна вийшла на пенсію в 1965 році і переїхала до Каліфорнії, де викладала в Каліфорнійському університеті в Берклі. Померла в 1993 році, похована в Німеччині.[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в LIBRIS — 2012.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ а б в г Maria Rickers-Ovsiankina. Psychology's Feminist Voices. Архів оригіналу за 18 лютого 2020. Процитовано 2 August 2020.
- ↑ The Zeigarnik Effect Explained. Psychologist World. Процитовано 2 August 2020.
- ↑ Jutta Heckhausen; Heinz Heckhausen (27 March 2018). Motivation and Action. Springer International Publishing. с. 175. ISBN 978-3-319-65094-4.
- ↑ Marvin R. Weisbord (1 February 2004). Productive Workplaces Revisited: Dignity, Meaning, and Community in the 21st Century. John Wiley & Sons. с. 85. ISBN 978-0-7879-7329-2.
|
