Медовичка червона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Медовичка червона
Червона медовичка (самець)
Червона медовичка (самець)
Червона медовичка (самиця)
Червона медовичка (самиця)
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Медолюбові (Meliphagidae)
Рід: Медовичка (Myzomela)
Вид: Медовичка червона
Біноміальна назва
Myzomela sanguinolenta
(Latham, 1801)
Ареал виду
Ареал виду
Синоніми
Certhia sanguinolenta Latham, 1801
Посилання
Вікісховище: Myzomela sanguinolenta
Віківиди: Myzomela sanguinolenta
ITIS: 561458
МСОП: 22703858
NCBI: 266325

Медови́чка червона[2] (Myzomela sanguinolenta) — вид горобцеподібних птахів родини медолюбових (Meliphagidae)[3]. Ендемік Австралії[4][5][6][7]. Новокаледонська медовичка раніше вважалася підвидом червоної медовички.

Таксономія[ред. | ред. код]

Червона медовичка

Червона медовичка була зображена на трьох малюнках, відомих як малюнки Вотлінга. Вони були намальовані в період з 1788 по 1794 роки, в перші роки колонізації Сіднея. За цими малюнками англійський натураліст Джон Летем в 1801 році описав три види птахів: Certhia sanguinolenta, Certhia dibapha і Certhia erythropygia[8][9][10] В 1843 році англійський орнітолог Джон Гульд прийшов до висновку, що три види, описані Джоном Летемом, насправді були одним видом[11]. Гульд встановив Myzomela sanguinolenta як основну назву, таким чином дві інші назви стали її синонімами[12][13].

Опис[ред. | ред. код]

Червона медовичка є найменшим представником родини медолюбових, що мешкає в Австралії[14]. Її довжина становить 9-11 см, розмах крил 18 см, вага 8 г. Виду притаманний статневий диморфізм. У самців голова, груди і спина яскраво-червоні, крила і хвіст чорні, нижня частина тіла і кінчики крил білуваті. Від дзьоба до очей ідуть чорні смуги, навколо очей чорні кільця. Самиці мають світло-коричневе забарвлення, нижня частина тіла у них білувата.

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Червоні медовички поширені на сході Австралії, від Куктауна на крайній півночі Квінсленда до Національного парка Мітчелл-Рівер в регіоні Ґіпсленд, штат Вікторія. На півночі свого ареалу червоні медовички є більш поширеними і ведуть осілий спосіб життя, на півдні вони є рідкісними і кочують[15][16][17].

Червоні медовички живуть в евкаліптових лісах і рідколіссях з невеликим підліском. Зустрічаються поодинці, парами або невеликими зграйками.

Поведінка[ред. | ред. код]

Червоні медовички живляться нектаром і комахами. Вони є територіальними, агресивно захищають свою територію від інших птахів. Сезон розмноження триває з липня по січень[18]. За сезон може вилупитися один або два виводки. В кладці 2-3 білих яйця, поцяткованих червонуватими плямками. Вони мають розмір 16×12 мм[19]. Інкубаційний період триває 12 днів. насиджує лише самиця. Пташенята покидають гніздо на 11-12 день. За ними доглядають і самиці, і самці.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ BirdLife International (2016). Myzomela sanguinolenta. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 грудня 2021.
  2. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Honeyeaters. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 19 грудня 2021.
  4. ↑ Higgins, P.J.; Christidis, L.; Ford, H. (2020). del Hoyo, J.; Elliott, A.; Sargatal, J.; Christie, D.A.; de Juana, E. (ред.). Scarlet Myzomela (Myzomela sanguinolenta), version 1.0. Birds of the World. Ithaca, NY, USA: Cornell Lab of Ornithology. doi:10.2173/bow.scamyz1.01. Процитовано 4 April 2021.
  5. ↑ Gray, Jeannie; Fraser, Ian (2013). Australian Bird Names: A Complete Guide. Collingwood, Victoria: Csiro Publishing. с. 209. ISBN 978-0-643-10471-6. Архів оригіналу за 3 квітня 2021. Процитовано 16 вересня 2020.
  6. ↑ Gould, John (1865). Handbook to The Birds of Australia. Т. 1. self. с. 555. Архів оригіналу за 22 серпня 2017. Процитовано 20 грудня 2021.
  7. ↑ Forbes, William Alexander (1879). A synopsis of the Meliphaginae, Genus Myzomela, with descriptions of two new species. Proceedings of the Zoological Society of London: 256–78 [259]. Архів оригіналу за 1 серпня 2017. Процитовано 20 грудня 2021.
  8. ↑ Natural History Museum. "Sanguineous Creeper" - Image 258 of 484. First Fleet artwork collection. South Kensington, United Kingdom: The Trustees of the Natural History Museum. Архів оригіналу за 20 грудня 2021. Процитовано 8 August 2017.
  9. ↑ Schodde, Richard (1992). Towards stablizing the nomenclature of Australian birds: neotypification of Myzomela sanguinolenta (Latham, 1801) Microeca fascinans (Latham, 1801) and Microeca leucophaea (Latham, 1801). Bulletin of the British Ornithologists' Club. 112: 185–90 [187]. Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 20 грудня 2021.
  10. ↑ Latham, John (1801). Supplementum indicis ornithologici sive systematis ornithologiae. London: Leigh & Sotheby. с. xxxvii. Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 20 грудня 2021.
  11. ↑ Gould, John (1843). The Birds of Australia. Т. 4. London, United Kingdom: self. Plate 63. Архів оригіналу за 21 серпня 2017. Процитовано 20 грудня 2021.
  12. ↑ Australian Biological Resources Study (30 серпня 2011). Subspecies Myzomela (Myzomela) sanguinolenta sanguinolenta (Latham, 1801). Australian Faunal Directory. Canberra, Australian Capital Territory: Department of the Environment, Water, Heritage and the Arts, Australian Government. Архів оригіналу за 3 квітня 2021. Процитовано 2 березня 2017.
  13. ↑ McAllan, Ian A. W. (1990). The cochineal creeper and the fascinating grosbeak: a re-examination of some names of John Latham. Bulletin of the British Ornithologists' Club. 110: 153—59. Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 20 грудня 2021.
  14. ↑ Slater, Peter (1974). A Field Guide to Australian Birds: Passerines. Adelaide, South Australia: Rigby. с. 216. ISBN 978-0-85179-813-4.
  15. ↑ Griffioen, Peter A; Clarke, Michael F. (2002). Large-scale bird-movement patterns evident in eastern Australian atlas data. Emu. 102 (1): 99—125. doi:10.1071/MU01024.
  16. ↑ Wood, K.A. (2008). Patterns of Abundance and Movement of the Scarlet Honeyeater and Yellow-faced Honeyeater at Mangerton, a Suburb of Wollongong, New South Wales. Australian Field Ornithology. 25 (2): 87—95. ISSN 1448-0107.
  17. ↑ Australian Bird & Bat Banding Scheme (ABBBS) (2017). ABBBS Database Search: Myzomela erythrocephala (Red-headed Honeyeater). Bird and bat banding database. Australian Government Department of the Environment, Water, Heritage and the Arts. Архів оригіналу за 15 березня 2020. Процитовано 25 лютого 2017.
  18. ↑ Cooney, Stuart; Watson, David; Young, John (2006). Mistletoe nesting in Australian birds: a review. Emu. 106 (1): 1—12. doi:10.1071/MU04018.
  19. ↑ Beruldsen, Gordon (2003). Australian Birds: Their Nests and Eggs. Kenmore Hills, Queensland: self. с. 329. ISBN 978-0-646-42798-0.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Higgins, Peter J.; Peter, Jeffrey M.; Steele, W. K., ред. (2001). Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds. Volume 5: Tyrant-flycatchers to Chats. Melbourne, Victoria: Oxford University Press. ISBN 978-0-19-553258-6.
Бази даних таксонів
Птах Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Медовичка_червона&oldid=39942347