Медівник моротайський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Медівник моротайський

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Медолюбові (Meliphagidae)
Рід: Медівник (Philemon)
Вид: Медівник моротайський
Philemon fuscicapillus
(Wallace, 1862)
Посилання
Вікісховище: Philemon fuscicapillus
Віківиди: Philemon fuscicapillus
EOL: 918777
ITIS: 561991
МСОП: 22704193
NCBI: 1869150

Медівни́к моротайський[2] (Philemon fuscicapillus) — вид горобцеподібних птахів родини медолюбових (Meliphagidae)[3]. Ендемік Індонезії.

Опис[ред. | ред. код]

Довжина птаха становить 30 см. Забарвлення переважно буре, нижня частина тіла дещо світліша. Навколо очей пляма голої шкіри рожевого кольору. Дзьоб міцний, чорний, з невеликим гребнем біля основи.

Гальмагерська вивільга має майже ідентичний вигляд, що і моротайський медівник. Така імітація допомагає у зниженні агресії медівників по відношенню до дрібніших вивільг[4].

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Моротайські медівники є ендеміками острова Моротай[en], що розташований неподалік Хальмахери в провінції Північне Малуку. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах, в чагарникових заростях і на плантаціях. Зустрічаються на висоті до 120 м над рівнем моря.

Збереження[ред. | ред. код]

МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція моротайських медівників становить від 3500 до 15000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Philemon fuscicapillus. Архів оригіналу за 25 листопада 2021. Процитовано 25 листопада 2021.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Honeyeaters. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
  4. Diamond J (1982). Mimicry of friarbirds by orioles (PDF). The Auk. 99 (2): 187—196. Архів оригіналу (PDF) за 9 травня 2021. Процитовано 25 листопада 2021.