Мельничук Петро Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мельничук.
о. Петро Мельничук
Мельничук Петро Михайлович
Народився 18 червня 1901(1901-06-18)
Любківці, Снятинський район, Івано-Франківська область
Помер 30 березня 1985(1985-03-30) (83 роки)
Філадельфія, Пенсільванія, США
Поховання Український цвинтар святої Марії (Фокс Чейз)
Національність українець
Місце проживання Бучач
Діяльність вояк УГА, священик, громадський діяч
Відомий завдяки останній парох Бучача до совітів
Alma mater Коломийська українська гімназія (1922) і Станиславівська духовна семінарія (1928)
Посада парох церкви св. Миколая (Бучач)
Попередник о. Денис Нестайко
Конфесія УГКЦ
автор 7 книг

о. Петро Михайлович Мельничук (18 червня 1901,[1] с. Любківці, нині Івано-Франківської області — 30 березня 1985, Філадельфія[2]) — український греко-католицький священник, громадський діяч.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 18 червня 1901 року,[3][4] в с. Любківці, нині Івано-Франківська область, Україна (тоді Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина).

Закінчив народну школу в рідному селі, Коломийську гімназію (1913—1922), греко-католицьку семінарію в Станиславові (1928), тоді був рукоположений на священника єпископом Григорієм Хомишиним.

Під час війни з поляками, яка перервала студії, воював у лавах УГА. Після закінчення гімназії проходив строкову службу в польській армії сапером на Засянні.[5]

З 1928 року — катедральний сотрудник (священник-помічник), катехит дівочої гімназії Українського педагогічного товариства «Рідна школа» в Станиславові. Дяк-диригент семінарії в Станиславові з 1932 року. Парох Заліщиків, у селі Добровлянах за його сприяння було організовано будівництво церкви. Будівництво не закінчили, бо став парохом Бучача,[5] правив у церкві святого Миколая, будучи останнім парохом міста до «совітів». Під час служіння в Заліщиках виїжджав на місії з Г. Хомишиним як помічник-проповідник місійних наук. Став екзаменатором дяків Станиславівської єпархії УГКЦ.

12 березня 1944 року, за дозволом єпископа, виїхав на Захід.[5] Емігрував до Австрії (Відень, Ляндек), тут був катехитом гімназій. 1949 — до США (зокрема, катехит, духівник СУМ тут). Закінчив курси при католицькому університеті у Вашингтоні. З 1958 року — консультор Митрополичої консисторії, декан Вашингтонський, Папський шамбелян.

Автор 7 книг,[6] спогадів,[7] книг «Владика Григорій Хомишин»[8] (перевидана 1997 року у Львові[9]) «Християнська родина. Батьки і діти» (Мюнхен, 1954),[10] «Якої молоді хоче Бог і Батьківщина?»(Мюнхен, 1954). Вислів о. П. Мельничука про волю України:

«Як Христос став вільним, так і наш нарід стане вільним, коли віритиме в Христа»[11]

.

На видання книги «Бучач і Бучаччина» виплатив 100 USD.

Помер 30 березня 1985 року у Філадельфії, похований 3 квітня на цвинтарі Св. Марії у Фокс Чейз[12].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Василь Олійник. Собор Душ Людських. Архів оригіналу за 18 серпня 2014. Процитовано 9 грудня 2014.
  2. ↑ Блажейовський Д. Історичний шематизм Станиславівської єпархії від її заснування до початку Другої світової війни (1885—1938). — Записки ЧСВВ. Секція I. — Т. 51. — Львів : Місіонер, 2002. — С. 339. — ISBN 966-658-228-4. (англ.)
  3. ↑ Слободян В. Собор Душ Людських [Архівовано 18 серпня 2014 у Wayback Machine.].
  4. ↑ Іноді є дата 1904, однак у некролозі вказано, що прожив 83 роки.
  5. ↑ а б в Шипилявий С. Меценати, фундатори і передплатники пропам'ятної книги «Бучач і Бучаччина»… — С. 765.
  6. ↑ Там само. — С. 766.
  7. ↑ Монастир св. Йосифа (м. Івано-Франківськ). Архів оригіналу за 19 березня 2015. Процитовано 9 грудня 2014.
  8. ↑ Єпископ Григорій Хомишин. Архів оригіналу за 29 червня 2014. Процитовано 9 грудня 2014.
  9. ↑ Все його життя — це подвиг [Архівовано 2014-12-14 у Wayback Machine.].
  10. ↑ Модель проведення батьківської конференції з проблем обміну досвідом родинного виховання. Архів оригіналу за 16 грудня 2014. Процитовано 9 грудня 2014.
  11. ↑ Яригіна В. В. Фоностилістичні засоби вияву експресії в українських проповідях // Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. «Засоби навчальной та науково-дослідної роботи». — 2012. — Вип. 39 — С. 196.
  12. ↑ Бл. п. о. шамбелян Петро Мельничук [Архівовано 30 вересня 2011 у Wayback Machine.] // Свобода. — 1985 (2 квітня). — Ч. 62. — С. 3.

Джерела[ред. | ред. код]

Конгрес українців Канади Це незавершена стаття про діяча української діаспори.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мельничук_Петро_Михайлович&oldid=39983731