Перейти до вмісту

Мельничук Петро Михайлович

Додати посилання
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мельничук.
о. Петро Мельничук
Мельничук Петро Михайлович
Народився18 червня 1901(1901-06-18) Редагувати інформацію у Вікіданих
Любківці, Снятинський район, Івано-Франківська область Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер30 березня 1985(1985-03-30) (83 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Філадельфія, Пенсільванія, США Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняУкраїнський цвинтар святої Марії (Фокс Чейз) Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьукраїнець
Місце проживанняБучач
Діяльністьвояк УГА, священик, громадський діяч
Відомий завдякиостанній парох Бучача до совітів
Alma materКоломийська українська гімназія (1922) і Станиславівська духовна семінарія (1928) Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадапарох церкви св. Миколая (Бучач)
Попереднико. Денис Нестайко
КонфесіяУГКЦ
автор 7 книг

о. Петро Михайлович Мельничук (18 червня 1901,[1] с. Любківці, нині Івано-Франківської області — 30 березня 1985, Філадельфія[2]) — український греко-католицький священник, громадський діяч.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 18 червня 1901 року,[3][4] в с. Любківці, нині Івано-Франківська область, Україна (тоді Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина).

Закінчив народну школу в рідному селі, Коломийську гімназію (1913—1922), греко-католицьку семінарію в Станиславові (1928), тоді був рукоположений на священника єпископом Григорієм Хомишиним.

Під час війни з поляками, яка перервала студії, воював у лавах УГА. Після закінчення гімназії проходив строкову службу в польській армії сапером на Засянні.[5]

З 1928 року — катедральний сотрудник (священник-помічник), катехит дівочої гімназії Українського педагогічного товариства «Рідна школа» в Станиславові. Дяк-диригент семінарії в Станиславові з 1932 року. Парох Заліщиків, у селі Добровлянах за його сприяння було організовано будівництво церкви. Будівництво не закінчили, бо став парохом Бучача,[5] правив у церкві святого Миколая, будучи останнім парохом міста до «совітів». Під час служіння в Заліщиках виїжджав на місії з Г. Хомишиним як помічник-проповідник місійних наук. Став екзаменатором дяків Станиславівської єпархії УГКЦ.

12 березня 1944 року, за дозволом єпископа, виїхав на Захід.[5] Емігрував до Австрії (Відень, Ляндек), тут був катехитом гімназій. 1949 — до США (зокрема, катехит, духівник СУМ тут). Закінчив курси при католицькому університеті у Вашингтоні. З 1958 року — консультор Митрополичої консисторії, декан Вашингтонський, Папський шамбелян.

Автор 7 книг,[6] спогадів,[7] книг «Владика Григорій Хомишин»[8] (перевидана 1997 року у Львові[9]) «Християнська родина. Батьки і діти» (Мюнхен, 1954),[10] «Якої молоді хоче Бог і Батьківщина?»(Мюнхен, 1954). Вислів о. П. Мельничука про волю України:

«Як Христос став вільним, так і наш нарід стане вільним, коли віритиме в Христа»[11]

.

На видання книги «Бучач і Бучаччина» виплатив 100 USD.

Помер 30 березня 1985 року у Філадельфії, похований 3 квітня на цвинтарі Св. Марії у Фокс Чейз[12].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Василь Олійник. Собор Душ Людських. Архів оригіналу за 18 серпня 2014. Процитовано 9 грудня 2014.
  2. ↑ Блажейовський Д. Історичний шематизм Станиславівської єпархії від її заснування до початку Другої світової війни (1885—1938). — Записки ЧСВВ. Секція I. — Т. 51. — Львів : Місіонер, 2002. — С. 339. — ISBN 966-658-228-4. (англ.)
  3. ↑ Слободян В. Собор Душ Людських [Архівовано 18 серпня 2014 у Wayback Machine.].
  4. ↑ Іноді є дата 1904, однак у некролозі вказано, що прожив 83 роки.
  5. ↑ а б в Шипилявий С. Меценати, фундатори і передплатники пропам'ятної книги «Бучач і Бучаччина»… — С. 765.
  6. ↑ Там само. — С. 766.
  7. ↑ Монастир св. Йосифа (м. Івано-Франківськ). Архів оригіналу за 19 березня 2015. Процитовано 9 грудня 2014.
  8. ↑ Єпископ Григорій Хомишин. Архів оригіналу за 29 червня 2014. Процитовано 9 грудня 2014.
  9. ↑ Все його життя — це подвиг [Архівовано 2014-12-14 у Wayback Machine.].
  10. ↑ Модель проведення батьківської конференції з проблем обміну досвідом родинного виховання. Архів оригіналу за 16 грудня 2014. Процитовано 9 грудня 2014.
  11. ↑ Яригіна В. В. Фоностилістичні засоби вияву експресії в українських проповідях // Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. «Засоби навчальной та науково-дослідної роботи». — 2012. — Вип. 39 — С. 196.
  12. ↑ Бл. п. о. шамбелян Петро Мельничук [Архівовано 30 вересня 2011 у Wayback Machine.] // Свобода. — 1985 (2 квітня). — Ч. 62. — С. 3.

Джерела

[ред. | ред. код]
Конгрес українців Канади Це незавершена стаття про діяча української діаспори.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мельничук_Петро_Михайлович&oldid=39983731