Мелікерт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мелікерт
Parc de Versailles, demi-lune du bassin d'Apollon, Ino et Melicerte, Pierre Granier 02.jpg
Батько Атамант[1]
Мати Іно[1]
Брати, сестри Леарх
Іно та Мелікерт

Меліке́рт (дав.-гр. Μελικέρτης) — давньогрецьке морське божество, відоме також під ім'ям (поширенішим і вірогідно початковим) Палемона. Своє друге ім'я Палемон отримав, вочевидь, під впливом тірського культа Мелькарта, принесеного до Греції за часів фінікійської колонізації[2].

В міфах Палемон-Мелікерт вважався сином Атаманта й Іно. Рятуючись від Атаманта, якого охопив приступ божевілля, Іно з сином кинулися в море, де їх прийняли нереїди[3]. У Коринфі за велінням нереїд Сісіф установив Істмійські ігри на честь Палемона-Мелікерта і спорудив на Істмі храм Палемоніон, який прикрасив статуями Посейдона, Палемона й Левкотеї[4][5].

На монетах багатьох грецьких міст можна зустріти зображення Мелікерта у вигляді хлопчика, що сидить на дельфіні або в колі морських божеств.

Римляни ототожнювали Мелікерта зі своїм портовим божеством Портуном (Портумном).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б group of authors Melicertes // Encyclopædia Britannica: a dictionary of arts, sciences, literature and general information / H. Chisholm — 11 — New York, Cambridge, England: University Press, 1911. — Vol. 18. — P. 94.
  2. Мустафін О. Золоте руно. Історія, заплутана в міфах. Х., 2019, с.136
  3. Овідій. Метаморфози, IV, 518—528
  4. Павсаній. Опис Еллади, II, 1, 3
  5. Псевдо-Аполлодор. Міфологічна бібліотека, I, 9, 1-2; III, 4, 3

Література[ред. | ред. код]