Менгісту Хайле Маріам
| Менгісту Хайле Маріам амх. መንግስቱ ኃይለ ማርያም | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 11 лютого 1977 — 10 вересня 1987 року | |||
| Попередник: | Тефері Бенті | ||
| Наступник: | Посаду ліквідовано | ||
| |||
| 10 вересня 1987 — 21 травня 1991 року | |||
| Попередник: | Посаду започатковано | ||
| Наступник: | Тесфає Гебре Кідан | ||
| Партія: | Workers' Party of Ethiopia[d] | ||
| Народження: |
21 травня 1937 (82 роки) Аддис-Абеба, Ефіопія | ||
| Громадянство: | Ефіопія | ||
| Віросповідання: | атеїзм | ||
| Нагороди: |    | ||
|
Медіафайли у Вікісховищі? | |||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Менгісту Хайле Маріам[1] (амх. መንግስቱ ኃይለ ማርያም mənɡɨstu haɪlə marjam; нар. 21 травня 1937 або 1941) — прокомуністичний військовий і державний діяч Ефіопії, підполковник (1976), перший президент країни. Один з лідерів ефіопської революції, орієнтований на тісну дружбу та співпрацю з КПРС та СРСР.
Біографія[ред. | ред. код]
1974 року очолив Координаційний комітет збройних сил, поліції та територіальної армії — керівний орган революційного руху за ліквідацію феодально-монархічного ладу в Ефіопії. Після ізоляції та вбивства останнього імператора Ефіопії Хайле Селассіє I у вересні 1974 року став першим заступником голови Тимчасової військово-адміністративної ради (Дерг), що до 1987 року виконувала функції колегіального глави держави. У лютому 1977 року був обраний головою Дерг та його керівних органів — Центрального та Постійного комітетів. Був також главою Тимчасового військового уряду (з грудня 1976) і головнокомандувачем збройних сил. Генеральний секретар ЦК Робітничої партії Ефіопії (1984—1991). У 1987—1991 роках президент і голова Державної ради Ефіопії. З 21 травня 1991 року — в еміграції.
Як керівник держави орієнтувався на побудову в Ефіопії соціалізму. Вважається одним із найжорстокіших правителів XX століття (за роки його правління загинули від 200 тис. до 3 млн осіб — останнє число включає також померлих від голоду). Розпад економіки, голод і війна з сепаратистами в Еритреї привели в 1991 році до його повалення, після чого Хайле Маріам емігрував до Зімбабве, де отримав політичний притулок. На батьківщині Вищий суд Ефіопії заочно засудив Менгісту Хайле Маріама до довічного ув'язнення, а потім до смертної кари.
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- В. І. Головченко. Менгісту Хайле Маріам // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
Посилання[ред. | ред. код]
|
