Методи вивчення аудиторій мас-медіа
Мас-медіа— преса (газети, журнали, книги), радіо, телебачення, інтернет, кінематограф, звукозаписи та відеозаписи, відеотекст, телетекст, рекламні щити та панелі, домашні відеоцентри, що поєднують телевізійні, телефонні, комп'ютерні та інші лінії зв'язку. Всім цим засобам притаманні якості, що їх об'єднують — звернення до масової аудиторії, доступність багатьом людям, корпоративний зміст виробництва і розповсюдження інформації. Термін мас-медіа застосовується також до організацій, які контролюють ці технології, наприклад, телевізійних каналів або видавництв.[1][2]
Аудиторія – загал слухачів чи глядачів засобів масової інформації[3]. Медіа-аудиторія - стійка сукупність людей, яка виникає на підставі спільності їх інформаційних потреб. Чим глибше і краще будь-який орган масової комунікації відповідає на запити людей, тим ширше і більш стає його аудиторія. Таким чином, з одного боку, величина аудиторії є показником значущості органу мас-медіа і, з іншого — масштабів його впливу.[4]
Аудиторії можна емпірично описати двома сукупностями. Кожна з цих сукупностей має свою особливість. Перша сукупність ознак характеризує аудиторію та не залежить від конкретного засобу комунікації: соціально-демографічні характеристики (рівень освіти, вікова, соціально-професійна структура тощо); соціально-психологічні характеристики (тип сприйняття, рівень семіотичної підготовки тощо).Друга сукупність характерних ознак аудиторії є оціночне ставлення до системи мас-медіа загалом та до її конкретних компонентів зокрема. Ця сукупність характеристик аудиторії реалізується через мотивації поведінки щодо джерел інформації, оцінок думок, очікувань, вимог, пов’язаних зі змістом і різними якісними ознаками інформації.[5]
Іншими словами, феномен мас-медіа є надзвичайно поширений у сучасних суспільствах. Таким чином, нагальним є питання впливу мас-медіа на широку аудиторію.
Позитивістка методологія одна з найстарших та досі широко поширених методологій дослідження споживачів медіа-контенту та соціологічних досліджен загалом. Позитивіський підхід виник на основі роботі таких філософів як Оґюст Конт та Джон Стюарт Мілль та асоціюється з природничими науками. Саме з позитивіської методології, соціологія, як наука, запозичила поняття кількісної оцінки, гіпотез і об'єктивних вимірів. Для позитивістів соціальна реальність об'єктивна, існує поза свідомістю дослідника. Індивіда чи індивідуальності, у розумінні позитивістів, як такої не існує - усі звертаються до категорій, категоризують свої думки та почуття під певний соціальний шаблон. Фактично, позитивісти дослідники прагнуть генерувати загальні закономірності поведінки людини і пояснювати останню через певну сукупність сталих правил. Інструменти вимірювання існують окремо від дослідника. Усі дослідження проводяться задля тесту, підтвердження або спростування певних теорій. Дизайн дослідження чітко сформований
Отже, дослідження споживання медіа-контенту, що базуються на позитивній методології - це класичні контент-аналітичні дослідження тощо.[6]
Інтерпретативна методологія вивчення сприйняття медіа-контент аналізу виникла відносно нещодавно -1970ті. Популярності серед дослідників такий метод набрав у 1990х і не втрачає своєї популярності до сьогодні. Ця парадигма основана на роботах Макса Вебера та Вільгельма Дільтея. Основна ціль зрозуміти як люди в повсякденному житті та природних умовах створюють сенс і інтерпретують події та світ. Реальність у таких дослідженнях розуміється як щось суб'єктивне і існуюче тільки по відношенню до спостерігача. Таким чином - кожен має свою особливу реальність відповідно до свого розуміння і бачення ситуації. Звідси - данні та дослідник, що збирають ці данні, не можуть існувати окремо один від одного та бути незалежними. По суті інтерпретативні можливості та розуміння дослідником предмету і є інструментом дослідження. Дизайн дослідження не структурований та може мінятись у залежності від ситуації та вже зібраних даних. Дослідження проводиться у полі, в "природних" умовах та намагається врахувати усі особливості цього середовища.[6]
Інтерпретативна методологія це, фактично, методологія якісних досліджень у соціології.
Інтернет аудиторія[ru] -сукупність інтернет-користувачів, які відвідали інтернет-сайт; спільність людей, яка формується вебпроектом
Аудиторію сайту визначають як число людей, які користувались Інтернетом хоча б один раз у середньому за певний період часу: півроку, місяць, тиждень, добу. Таким чином, розмір аудиторії залежить не від кількості сесій (підключень до Мережі), а від кількості користувачів, які виходили в Інтернет протягом місяця, тижня, доби.
Серед досліджень аудиторій Інтернет-медіа можна виділити такі:
«Електронних» статистичні дані - перегляди, хости, кліки, тапи, тощо.Фактично це статистика відвідування сайту.
Вони ефективні в секторі електронної комерції, менш ефективні — у медійній рекламі.
Є два основних джерела «електричної» статистики:
- По-перше, це Системи аудиту відвідуваності сайту - тобто сервіси, призначені для зовнішнього незалежного вимірювання відвідуваності сайтів. Як інструменти використовуються google analytics, Яндекс метрика).
- По-друге, це статистика рекламних кампаній, що надається баннерними мережами - тобто наскільки ефективним було розміщення реклами на даному сайті. Як інструменти використовуються Adriver, Admixer та інші.
Метод "електричних" статистичних даних має свої недоліки. відсутність Інформації про вік і стать відвідувачів сайтів
• Відсутність інформації про географічне розташування користувачів
• Відсутність взаємодії з наповненням реклами. Це означає, що системи не в змозі відстежити чи переглянув користувач рекламу, бо рахуються тільки кліки.
Також дослідження в інтернеті можуть здійснюватися соціологічними методами.
Це означає, що вони спрямовані на визначення статі, віку, регіональних, споживчих та поведінкових характеристик інтернет-аудиторії , тобто враховує недоліки попереднього підходу. Прикладом може бути дослідження реального контакту відвідувачів сайтів з медіа-контентом реклами з перевіреними соціально демографічними даними.
Таким типом досліджень займаються наступні компанії:
- TNS
- Gemius
- Inmind
- GFK
Для цього типу досліджень використовуються декілька методів одночасно, такі як опитування, онлайн панелі, моніторинги тощо:
- Gemius — user-centric панель + дані банерних мереж
- Inmind (технологія Adverttrack) — user-centric панель + моніторинг
- GFK — онлайн-панель + опитування
- TNS — онлайн-панель + опитування + content-centric
Таким чином, два методи досліджень Інтернет-аудиторії - тобто «електричні» статистичні дані і соціологічні методи дослідження, відрізняються за вартістю і за якістю. Дослідження соціологічними методами є більш якісними, вони дають вичерпну і повну інформацію про Інтернет-аудиторію. Проте вони дорожчі.
При використанні електричних статистичних даних замовник виступає дослідником і йому не потрібно звертатися до великих дорогих компаній.
Таким чином, обидва методи дослідження інтернет-аудиторій у контексті медійної реклами мають свої переваги і недоліки.
- ↑ Potter, W. James (2008). Arguing for a general framework for mass media scholarship. SAGE.
- ↑ «Mass media». Oxford English Dictionary. 2010.
- ↑ http://sum.in.ua/s/audytorija
- ↑ Іванов В. Ф. Соціологічні дослідження аудиторії мас-медіа. Архів оригіналу за 15 грудня 2013.
- ↑ Іванов О.В. (1998). Соціологія журналістики. РВЦ "Київський ун-т". с. 239.
- ↑ а б Wimmer R. Survey Research. с. Chapter 7.