Микитюк Іван Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микитюк Іван Васильович
Народився5 липня 1948(1948-07-05) (76 років)
Задубрівці
Діяльністьскульптор, викладач університету
Галузьскульптура[1] і педагогіка[1]
Alma materЛьвівська національна академія мистецтв
Знання мовукраїнська[1]
ЧленствоНаціональна спілка художників України
НагородиЗаслужений діяч мистецтв України
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Микитюк.

Іва́н Васи́льович Микитю́к (нар. 5 липня 1948, Задубрівці) — український скульптор.

Біографія

[ред. | ред. код]

У 1973—1979 роках навчався у Львівському інституті прикладного і декоративного мистецтва на кафедрі художньої кераміки.[2] Серед викладачів Зеновій Флінта, Іван Якунін, Дмитро Крвавич, Данило Довбошинський.[3] Від 1988 року член Спілки художників. 2001 року отримав звання Заслуженого діяча мистецтв. 1992 року доцент, а від 2002 — професор на кафедрі скульптури Львівської національної академії мистецтв. Працює переважно у галузі станкової пластики. 1985 року у Львові відбулась перша персональна виставка.[4] Член заснованого у Львові 1989 року Клубу українських митців.[5]

Роботи
  • «Зустріч» (1979, шамот, дерево, 38×17×17).[4]
  • «Чекають матері синів» (1982, тонований гіпс, 60×35×46)[6]
  • Листи з фронту (1985, дерево, 56×38×33).[7]
  • «Чоловічий портрет» (1987, тонований гіпс).[4]
  • «Портрет юнака» (1988, тонований гіпс, 50×23×25).[8]
  • «Чоловічий портрет» (1988, кераміка, чорне димлення, 26×27,5×20).[8]
  • «Козацький мотив» (1989, бронза).[4]
  • «Природний мотив» (1989, дерево).[4]
  • «Ю. Федькович» (1989, шамот, 67×55×40).[4]
  • Меморіальна таблиця Степанові Гжицькому на фасаді корпусу Університету ветеринарної медицини, вулиця Пекарська, 50 у Львові (1991, бронза, архітектор Володимир Турецький).[9]
  • «Мойсей» (1994, камінь дерево).[4]
  • «Природний мотив III» (1995, шамот).[4]
  • «Трюк» (1997, дерево).[4]
  • «Пригноблений» (1998, дерево).[4]
  • «Жіночий торс» (1998, бронза).[4]
  • «Природний мотив II» (1999, дерево).[4]
  • Пам'ятник на могилі Софії Караффи-Корбут у Куткорі (2000).[10]
  • «Гордий» (2000, бронза, камінь).[4]
  • «Бунт» (2001, бронза).[4]
  • «Жіночий торс» (2001, бронза).[4]
  • «Чоловічий торс» (2001, бронза).[4]
  • «Жіночий торс» (2002, гіпс, камінь).[4]
  • «Відголосся Карпат» (2003, гіпс, дерево).[4]
  • «Карпатська легенда» (2003, гіпс).[4]
  • Пам'ятник Тарасові Шевченку в Будапешті (2007).[11]
  • «Жіночий портрет» (2008, бронза, 38×27×14).[12]
  • «Мойсей» (2009, бронза).[13]
  • Меморіальна таблиця митрополитові Андрею Шептицькому у Києві (2015).[14]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Голубець О. Митець людської краси та творчої енергії // Вісник Львівської національної академії мистецтв. — 2008. — № 19. — С. 276—280.
  3. ↑ Микитюк Іван Васильович // Художники України: енциклопедичний довідник / Ін-т проблем сучасного мистецтва АМУ; редкол.: В. Д. Сидоренко (голова) та ін. — К. : Інтертехнологія, 2006. — С. 380. — ISBN 978-966-96839-3-9.
  4. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х Іван Микитюк. Скульптура = Ivan Mykytiuk. Sculpture / вступна стаття Ореста Голубця. — [б. р.]
  5. ↑ Яців Р. Ідеали, повертайтеся! // Сучасність. — 1991. — № 5 (361). — С. 51. — ISSN 0585-8364.
  6. ↑ Моя Батьківщина — СРСР. Обласна художня виставка, присвячена 60-річчю утворення Союзу РСР. — Львів : Облполіграфвидав, 1983. — С. 15.
  7. ↑ Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 40-річчю Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні. — Львів : Облполіграфвидав, 1986. — С. 8.
  8. ↑ а б Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 175-річчю з дня народження Т. Г. Шевченка. — Львів : Облполіграфвидав, 1989. — С. 11.
  9. ↑ Львівська академія ветеринарної медицини імені С. З. Ґжицького (1784—2000). — Львів : Модерн-2, 2000. — С. 820—821. — ISBN 966-7158-73-X.
  10. ↑ Костенко Т. Створила шедеври, але не побачила їх надрукованими за життя // Високий замок. — 10 листопада 2014. — № 165 (5229). — С. 9.
  11. ↑ Войцехівський Б., Денисенко В. Громадянин світу за покликанням. Дипломатична візія скульптурної Шевченкіани // Україна дипломатична. — 2013. — Вип. 14. — С. 820.
  12. ↑ Весняний салон — 2009 / уклад. Д. Гунц, Н. Левицька, М. Турко. — Львів : Растр-7, 2009. — С. 81. — ISBN 978-966-2004-32-8.
  13. ↑ Весняний салон — 2010 / уклад. Д. Гунц, Н. Левицька, М. Турко. — Львів : Растр-7, 2012. — С. 40.
  14. ↑ Вшанування митрополита Андрея // Шлях перемоги. — 11 листопада 2015. — 45 (3202). — С. 4.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Микитюк_Іван_Васильович&oldid=38088942