Сидоренко Віктор Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Віктор Сидоренко
Дата народження 31 грудня 1953(1953-12-31) (63 роки)
Місце народження м. Талдикорган, Казахстан
Національність українець
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Навчання Харківська державна академія дизайну та мистецтв
Нагороди
Народний художник України Орден «За заслуги» ІІІ ступеня орден «За заслуги» ІІ ступеня
Сайт www.sydorenko.kiev.ua

Віктор Дмитрович Сидоренко (*31 грудня 1953 у м. Талдикорган, Казахстан) — український живописець, куратор, педагог, автор об'єктів і фотокомпозицій, також наукових і публіцистичних текстів. З 1997 року — дійсний членом і віце-президент Академії мистецтв України. У 2001 заснував і очолив Інститут проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у сім'ї репресованих сталінським режимом. З 8 років займається живописом, в 10 років захоплюється фотографією. Після закінчення середньої школи і обов'язкової служби в армії вступає до Харківського художньо-промислового інституту (Харківська державна академія дизайну і мистецтв), який в 1979 році закінчує з червоним дипломом. Учень професора, лауреата Державної Премії СРСР, Б. Косарєва в 1981 році стає аспірантом творчих майстерень АХ СРСР (наук. кер. — академік, професор, дійсний член Академії мистецтв СРСР, Лауреат Державних премій СРСР, С. Григор'єв) Паралельно працює художником-постановником на зйомках фільму «Анатомія дива», реж. В. Іванов.

З 1985 живе і працює Y Києві. У 1992 отримує звання Заслуженого діяча України, в 1998 — народного художника України. У 1983 році народжується син Андрій Сидоренко, який так само працює в галузі мистецтва.

У 2001 засновує Інститут проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України, який здійснює фундаментальні наукові дослідження в галузі всіх видів сучасного мистецтва, практичні та вишукувальні дії, націлені на розвиток професійного актуального мистецтва, впровадження нових художніх технологій і практик.

З 2002 професор, з 2005 — кандидат мистецтвознавства.

Творчість[ред.ред. код]

Віктор Сидоренко є одним з лідерів Сучасного Українського Мистецтва. Шлях Віктора від реалізму до неоавангардизму — це в першу чергу данина повній свободі творчості останнього покоління, що виросло і працювало при тоталітарному режимі[1]. Час, Пам'ять та Історія — центральні ідеї його проектів, екстраполюючих свою поліваріантність і різні прочитання в мову візуальних образів і конструкцій. У сферу творчих інтересів художника входять специфічні реалії нашого часу — проблеми пам'яті, спадщина посттоталітарних рудиментів, питання ідентифікації особистості в сучасному світі що все більше ускладнюється, перспективи людини в новій глобалізаційній моделі життєустрою. Крім того, дослідницька спрямованість його творчості також стосується і минулого, але з підкреслено деідеологізованим ставленням до культурної спадщини, з використанням можливостей арсеналу нових медіа.

З моменту створення проекту «Амнезія» (1995) ідея «відновлення в пам'яті фрагментів минулого» вже не буде залишати творчої свідомості Віктора Сидоренко і кожен наступний його проект буде будуватися на основі конкретних переживань дитинства, отроцтва, юності.

Об'єктом дослідження художника в проекті «Ритуальні танці» (1997) стає тема тоталітаризму в будь-яких його формах і проявах. Автор розглядає його як глобальне явище ідеологічної несвободи, чи то політичного режиму, чи то сектанства, релігійної диктатури, в якому все спрямовано на поглинання людини не тільки духовно, а й фізично. Проект свідомо виключає будь-яку просторову і тимчасову конкретність і позбавлений рефлексій щодо радянського минулого. Його головне завдання у відображенні особливого відчуття пароксизму, кризи та духовної деградації, які неодмінно присутні у свідомості людини, що живе в тоталітарній дійсності.

Загальний розпад системи традиційно-гуманістичних цінностей — у проекті «Цітохронізми» (2002), в якому фактурний кракелюр уособлює «астенічний синдром». Художник проникає в іншу, менш пророблену живопису тему — мікроструктури світу і зв'язку з реальним світом, впливу, а також дії емпіричного простору.

Проект «Жорна часу» (2003), створений в рамках неокласичних тенденцій, — багатошарова робота, тема якої — процес Творення. Можливість отримувати різні модифікації в конкретному виставковому просторі без втрати як основного концепту, так і передбачуваної послідовної гнучкості осмислення усіх медійних компонентів, підтверджує тезу про те, що цілісність візуального сприйняття «поточного моменту» — це скоріше потік фрагментів, збагнутих у процесі, у русі почуттів і змодельованих свідомістю, уявою, що ностальгічно шукають єдність і послідовність[2].

Пошуки власної ідентичності в соціальному колективі закінчуються торжеством уніфікації — так художник пропонує розшифрувати слово-гібрид, винесене в назву експозиції «Аутентифікація» (2006). На цьому автор не зупиняється: наведений у дію механізм, що генерує метафори, змушує його в побутовій стрижці розглядати прообраз муміфікації. Цей тріумф тіла виглядає як перетворення тулуба в болванку, з якої відливається гіпсовий манекен, що остаточно заміняє людину в соціумі. Тільки у цього манекена і є шанс вижити і знайти безсмертя.

У проекті «Левітація» (2008–2009), художник надає перевагу оптичній ілюзіоністській грі, яка створюється щільним і в'язким червоним кольором простору з великоформатних мальовничих площин та інсталяцією. Чоловічі фігури на повний зріст підносяться у повітря, втрачаючи орієнтири і координати, а з ними — і самого себе[3].

Нагороди[ред.ред. код]

  • 1996 р., Київ, Україна. Лауреат «Золотого перетину» на Арт-фестивалі.
  • 2000 р., Київ, Україна. Лауреат «Золотої Палітри» на «Міленіум-вернісажі».
  • 2003 р., Київ, Україна. Золота медаль Академії мистецтв.
  • 2005 р., Магдебург, Німеччина. Автор найкращого проекту V міжнародного фестивалю мистецтв.

Бієнале[ред.ред. код]

Колекції[ред.ред. код]

  • Національний художній музей України
  • Харківський художній музей, Україна
  • Дніпропетровський художній музей, Україна
  • Запорізький художній музей, Україна
  • Миколаївський художній музей, Україна
  • Музей сучасного мистецтва KIASMA, Гельсінкі, Фінляндія
  • Ізмаїльська картинна галерея, Україна
  • Міністерство культури і мистецтв України, Україна
  • Єльський університет, Школа мистецтв, США
  • Президентський Палац, Алмати, Казахстан

Наукові роботи[ред.ред. код]

  • Вдосконалювати художній процес // Образотворче мистецтво. 1987. № 5
  • На переломі // Образотворче мистецтво. 1988. № 2
  • Проникнення в таємницю вічності // Образотворче мистецтво. 1994. № 2
  • Венеціанські Бієнале і проблеми сучасного мистецтва в Україні. В зб.: Сучасне мистецтво. Вип. 1. К., 2004
  • Непосредственность восприятия // Понедельник. 2004. № 14
  • Мистецьке одкровення Харкова. В зб.: Сучасне мистецтво. Вип. 3. К., 2006
  • Візуальне мистецтво від авангардних зрушень до новітніх спрямувань. К., 2008
  • FIAC 08: погляд зблизька // Курсив. — 2009. — № 2

Джерела[ред.ред. код]

  • Смирна Л. Віктор Сидоренко: мистецтво ілюзій і трансформацій / Л. Смирна // Мистецтвознавство України: зб. наук. праць; ІПСМ НАМ України. - К.: Муз. Україна, 2013. - Вип. 13. - С. 33-41.
  • Н.Мусієнко. Аутентифікація — крок до само ідентифікації//Курсив. № 2. 2009.
  • Н.Булавіна. Футурама Віктора Сидоренка// Fine Arts. № 1. 2009.
  • О.Тарасенко. На границе двух реальностей// Ukrainian Art Today. К. 2008.
  • Olivier Jean Millstones of Time. Traverse-video 2007. La Re-visite. 2007. Toulouse.
  • Eastern Neighbours. Utrecht. 2006.
  • Millstones of Time Faster than History. Contemporary Perspectives on the Future of Art in the Baltic Countries, Finlandand, Russia. Helsinki. «KIASMA». 2004.
  • Сидор-Гибелинда О. Творимая легенда // Политик-Hall. 2004.
  • Elaine W. Ng. The 50th Venice Biennale. Leonardo reviews. 2003.
  • Michael Kimmelman. Cramming It All In at the Venice Biennale// The New York Times. 2003.
  • Паралійський Є. Художні серії про наше життя // Літературна Україна. 26. 02. 1998.

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]