Миколай Кишка (воєвода підляський)
| Миколай Кишка | |
|---|---|
| пол. Mikołaj Kiszka | |
| Народився | 1524[1] або 1524 Дорогичин, Республіка Польща |
| Помер | 1587[1] |
| Країна |  Велике князівство ЛитовськеРіч Посполита |
| Посада | Підляський воєвода[2], крайчий[3], великий литовський підчаший[4], староста Дрогичинськийd[5], учасник виборів короля Польщіd і Староста Бельськийd |
| Рід | Кішки |
| Батько | Петро Кішка |
| Мати | Elena Іljinіcd |
| Брати, сестри | Петро ІІ Кішкаd і Станіслав Кішка |
| У шлюбі з | Maryna Mścisławskad[6] і Варвара Ходкевичd |
| Діти | Barbara Kiszkad, Q21001416? і Mikołaj Kiszkad |
 | |
Миколай Кишка (1520/1524 – 1587) — державний діяч, урядник Великого князівства Литовського, згодом Речі Посполитої.
Походив з польсько-білоруського магнатського роду Кишок гербу Домброва. Молодший син Петра Кишки, воєводи полоцького, і Олени Іллінич. 1552/1553 року призначається на посаду крайчого великого литовського. 1555 року стає великим підчашиїм литовським. 1556 року отримав староство дорогичинське.
З 1560 року разом із дружиною Мариною був власником маєтку з осідком у Рудці, який обміняв у Станіслава Полонського на ґрунти Лужина та Полочан Ошмянського повіту. 1564 року обирається послом (депутатом) на сейм в Більську, де король Сигізмунд II Август, видав привілей, яким урівнював шляхту в правах та впроваджував єдину судову систему.
Був прихильником тісного політичного союзу Великого князівства Литовського і королівства Польського. У 1563—1565 роках брав участь у підготовці унії цих держав. За це у 1568 році був призначений старостою бельським, а 1569 року (після підписання Кишкою акта Люблінської унії), незважаючи на опозицію Василя Тишкевича, підляським воєводою.
Був сенатором, який разом з іншими займався організацією похорону короля Сигізмунда II Августа і в 1573 брав участь у процедурі обрання нового короля Генріха Валуа.
1575 року під час виборів нового короля Речі Посполитої спочатку був на боці кандидатури імператора Максиміліана II Габсбурга, протидіючи Стефану Баторію. Проте згодом брав участь в коронаційному сеймі. Втім ніколи не належав до його прихильників, і навіть чинив опір волі короля щодо звільнення від податей міщан Дорогичин.
1583 року придбав маєток Костянтинів на Мельнищині та частина маєтку Докудув із садибою та 2/3 міста Докудува. Помер 1587 року.
1. Дружина (з 1555 року) — князівна Марина Мстиславська
дітей не було
2. Дружина (з 1563 року) — Барбара, доньки Єроніма Ходкевича, каштеляна віленського
Діти:
- Миколай (ок. 1565—1620), староста дорогочинський
- Барбара (1570—1606)
- ↑ а б в MAK
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 43.
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 226.
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 290.
- ↑ Urzędnicy podlascy XIV―XVIII wieku: spisy / за ред. E. Dubas-Urwanowicz — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994. — С. 91. — 199 с. — ISBN 83-85213-16-3
- ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 270–271.
- Statut Litewski: drugiej redakcyi (1566) = Statutum Lituanicum: alterius editionis, Archiwum Komisji Prawniczej t. VII, Kraków 1900
- Ewa Dubas-Urwanowicz, Koronne zjazdy szlacheckie w dwóch pierwszych bezkrólewiach po śmierci Zygmunta Augusta, Białystok 1998