Кержаков Михайло Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Михайло Кержаков)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Михайло Кержаков
Михайло Кержаков
Михайло Кержаков
Особисті дані
Народження 28 січня 1987(1987-01-28) (37 років)
  Кінгісепп, СРСР
Зріст 191 см
Вага 82 кг
Громадянство  Росія
Позиція воротар
Інформація про клуб
Поточний клуб Росія «Зеніт»
Номер 41
Юнацькі клуби
Росія «Зеніт»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2004–2010 Росія «Зеніт» 0 (0)
2008 →  Росія «Волга» (Ульяновськ) 21 (-28)
2009 →  Росія «Волгар-Газпром» 17 (-16)
2010 →  Росія «Аланія» 16 (-22)
2011–2013 Росія «Волга» (Н. Новгород) 31 (-39)
2013–2015 Росія «Анжі» 55 (-54)
2015– Росія «Зеніт» 36 (-26)
2015–2018 →  Росія «Зеніт» 14 (-18)
2017 →  Росія «Оренбург» 5 (-11)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г)
2007–2008 Росія Росія U-21 3 (-2)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 24 січня 2021.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 24 січня 2021.

Михайло Анатолійович Кержаков (рос. Михаил Анатольевич Кержаков, нар. 28 січня 1987, Кінгісепп) — російський футболіст, воротар клубу «Зеніт».

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Народився 28 січня 1987 року в місті Кінгісепп. Спочатку займався різними видами спорту, зокрема кікбоксингом і карате. У віці 7 років пішов у футбольну секцію Василя Івановича Бутакова[1]. У футбольній школі «Зеніт», де вже навчався брат Олександр, Михайло став воротарем.

«Зеніт» та оренди

[ред. | ред. код]

Зі школи був узятий в дубль «Зеніту» з літа 2004 року, де незабаром став першим воротарем. У 2008 році був орендований «Волгою» (Ульяновськ), в якій того року взяв участь у 21 матчі Першого дивізіону ПФЛ, але не врятував команду від вильоту до третього за рівнем дивізіону країни.

Наступний сезон знову провів в оренді — у клубі «Волгар-Газпром» (Астрахань), з яким раніше «Зеніт» підписав договір про співпрацю[2]. Тут Кержаков теж провів один сезон, зігравши 17 ігор Першого дивізіону ПФЛ.

Михайло Кержаков під час виступів за «Аланію». 2010 рік.

У 2010 році був орендований владикавказькою «Аланією»[3], і умови оренди не забороняли йому грати проти «Зеніту»[4]. Гравець і сам був зацікавлений у цій угоді, оскільки шансів пробитися в основу, після появи у складі «Зеніту» білоруса Юрія Жевнова, у нього не залишилося[5]. 25 квітня 2010 року відбувся його дебют у Прем'єр-лізі в матчі з «Ростовом», який закінчився перемогою «Аланії» 1:0[6]. 10 травня 2010 «Аланія» приймала московський «Спартак» і розгромила його з рахунком 5:2. Кержаков відстояв весь матч, а на 90-й хвилині парирував одинадцятиметровий удар у виконанні Веллітона[7]. У матчі другому колі в Москві він також не дозволив відзначитися Ібсону. 1 листопада в гостьовому матчі з «Зенітом» (0:3) пропустив два м'ячі від свого старшого брата Олександра Кержакова.[8] після повернення з оренди не став укладати новий договір з «Зенітом»[9].

«Волга» та «Анжі»

[ред. | ред. код]

27 грудня 2010 року у статусі вільного агента перейшов у «Волгу» з Нижнього Новгорода[10], підписавши контракт на 2 роки[11]. 22 жовтня 2012 року в матчі з «Крилами Рад» (1:0) відбив пенальті на 87 хвилині. Загалом у Нижньому Новгороді за два сезони він провів 31 матч у Прем'єр-лізі.

19 червня 2013 року став гравцем «Анжі», уклавши з махачкалінським клубом довгострокову угоду[12]. За підсумками першого сезону 2013/14 Кержаков з командою вилетів з Прем'єр-ліги, але наступного посів 2 місце і повернувся до елітного дивізіону. За два роки в Махачкалі він провів 23 матчі у вищому та 32 у другому дивізіоні.

Повернення в «Зеніт»

[ред. | ред. код]

16 червня 2015 року було оголошено, що Кержаков повернувся в «Зеніт», контракт був розрахований на 4 роки[13]. Дебютував у складі клубу 23 вересня в гостьовому матчі 1/16 фіналу Кубка Росії проти тверської «Волги» (3:0). 29 вересня відіграв домашній матч Ліги чемпіонів проти «Гента» (2:1). 3 жовтня дебютував у чемпіонаті Росії, відстоявши домашню гру з «Ростовом» на «нуль» У чемпіонаті 2016/17 дебютував у домашньому матчі 5 туру проти «Амкара» (3:0), у цій же грі вперше зіграв разом з братом Олександром у складі «Зеніту».[14]

10 лютого 2017 року перейшов до клубу Прем'єр-ліги «Оренбург» на правах оренди до кінця сезону.[15]. Зігравши у 5 матчах, він не зумів допомогти команді зберегти прописку в еліті. Після закінчення оренди повернувся в петербурзький клуб, де знову був запасним воротарем.

В кінці сезону 2019/20 основний воротар пітерців Андрій Луньов отримав травму і Кержаков став першим номером команди, вигравши чемпіонський титул[16], а потім і Суперкубок Росії[17], після чого залишився основним воротарем і у сезоні 2020/21. Станом на 24 січня 2021 року відіграв за санкт-петербурзьку команду 36 матчів в національному чемпіонаті.

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

Протягом 2007—2008 років залучався до складу молодіжної збірної Росії. На молодіжному рівні зіграв у 3 офіційних матчах і пропустив 2 голи.

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]
«Зеніт»: 2018–19, 2019–20, 2020–21, 2021–22, 2022–23, 2023–24
«Зеніт»: 2019–20, 2023–24
«Зеніт»: 2015, 2016, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Батьки — Анатолій Рафаїлович, в минулому футболіст, грав у другій радянській лізі за «Хімік» (Дзержинськ), і Тетяна Веніамінівна. Брат — Олександр Кержаков, також професіональний футболіст, найкращий бомбардир в історії російського футболу. Є син Іван.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Михаил Кержаков: папа вкладывал все силы в брата, а я был отрезанный ломоть. Архів оригіналу за 6 Лютого 2021. Процитовано 27 Січня 2021.
  2. ↑ Голкипер Кержаков — на сборе «Волгаря-Газпрома-2». Архів оригіналу за 10 Серпня 2019. Процитовано 27 Січня 2021.
  3. ↑ Стельмах: «Аланія» підпише контракт з Михайлом Кержаковим. Архів оригіналу за 7 Лютого 2021. Процитовано 27 Січня 2021.
  4. ↑ М. Кержаков: будет интересно сыграть против родного брата. Архів оригіналу за 14 Лютого 2021. Процитовано 27 Січня 2021.
  5. ↑ Кержаков: появился Жевнов, и я понял, что надо уходить. Архів оригіналу за 13 Лютого 2021. Процитовано 27 Січня 2021.
  6. ↑ Ростов-Аланія. Архів оригіналу за 28 Квітня 2010. Процитовано 27 Січня 2021.
  7. ↑ М. Кержаков: відбиваючи пенальті від Веллітона, навмання стрибав. Архів оригіналу за 10 Серпня 2019. Процитовано 27 Січня 2021.
  8. ↑ «А чего его жалеть?». Александр Кержаков не пощадил родного брата, забив в его ворота два гола[недоступне посилання з вересня 2019]
  9. ↑ Михаил Кержаков, скорее всего, покинет «Зенит». Архів оригіналу за 6 Лютого 2021. Процитовано 27 Січня 2021.
  10. ↑ Кержаков-молодший продовжить кар'єру в «Волзі». Архів оригіналу за 29 грудня 2010. Процитовано 27 січня 2021.
  11. ↑ М. Кержаков: контракт з «Волгою» розрахований на два роки. Архів оригіналу за 10 Серпня 2019. Процитовано 27 Січня 2021.
  12. ↑ «Анжі» офіційно повідомив про перехід з «Волги» Михайла Кержакова. Архів оригіналу за 13 Лютого 2021. Процитовано 27 Січня 2021.
  13. ↑ Михайло Кержаков повертається в «Зеніт». Архів оригіналу за 4 Лютого 2016. Процитовано 27 Січня 2021.
  14. ↑ брати Кержакови вперше зіграли разом за «Зеніт». Архів оригіналу за 13 Лютого 2021. Процитовано 27 Січня 2021.
  15. ↑ Михайло Кержаков продовжить сезон в «Оренбурзі». Архів оригіналу за 14 Лютого 2021. Процитовано 27 Січня 2021.
  16. ↑ Zenit crowned 2019/20 RPL champions. Russian Premier League. 5 липня 2020. Архів оригіналу за 1 Лютого 2021. Процитовано 27 Січня 2021.
  17. ↑ «Зенит» обыграл «Локомотив» и стал пятикратным победителем Олимп-Суперкубка России (Russian) . Russian Premier League. 7 серпня 2020. Архів оригіналу за 1 Лютого 2021. Процитовано 27 Січня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кержаков_Михайло_Анатолійович&oldid=43754761