Михайло I (король Дуклі)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Михайло I
Srpski kralj Mihajlo lik.jpg
Король Дуклі
Правління 10501081
Попередник Стефан Воїслав
Наступник Костянтин Бодін
Біографічні дані
Релігія православна церква
Народження невідомо
Смерть 1081
Дружина Неда Мономахіна
Діти Бодін, Володимир, Доброслав, Петріслав, донька
Династія Воїславовичі
Батько Стефан Воїслав
Медіафайли у Вікісховищі?

Михайло I (чорн. Михаило I; *д/н — †1081) — великий жупан Рашки у 1050—1077 роках та 1-й король Дуклі у 10771081 роках.

Життєпис[ред.ред. код]

Великий жупан[ред.ред. код]

Походив з династії Воїславовичів. Син Стефана Воїслава. Перша згадка відноситься до 1042 року, коли Михайло брав участь у битві при Барі, в якій дукляни здобули перемогу над візантійцями.

Після смерті батька у 1043 році розділив державу з 4 братами (Гоїславом, Предімиром, Саганеком, Радославом), які отримали Травунью, Захум'є, Лужку (Зету), Рашку. Сам Михайло став князем Дуклі, Церменіци, Прапартни, Тарабош. Наступні роки присвятив об'єднанню земель. Водночас Михайло Воїславович уклав союз з братами для захисту дуклянських земель від зазіхань Візантійської імперії. Цей договір вважається найстарішим в чорногорській історії.

У 1046 році прийняв титул великого жупана Рашки, перемігши своїх братів. Від візантійців отримав титул князь трибаллів та сербів. В наступні роки Михайло I використовував боротьбу за владу в Візантії, остаточно позбавився від залежності останнього.

1050 року Костянтин IX Мономах надав Михайлу Воїславовичу почесний титул протоспафарія. Водночас було укладено мирний договір на 20 років, що було підтверджено шлюбом Михайло з небогою візантійського імператора. Того ж року прийняв титул короля Дуклі (за іншими відомостями став іменуватися великим жупаном Рашки), який не було визнано Візантією.

З цього моменту Михайло I дотримувався миру із сусідами, приділяв більшу увагу розбудові військової й економічної потуги своєї держави. У 1060 році передав частину Рашки молодшому сину Петріславу.

У 1072 році почалося повстання болгар проти візантійського панування. Візантійці не мали змогли гідно пручатися з огляду на наступ сельджуків після перемоги останніх при Манцікерті 1071 року.

Михайло I спрямував сина Бодіна як нащадка династії комутопулів, правителів Болгарії. Останній коронувався царем Болгарії, розпочавши війну проти Візантійської імперії. Король Дуклі активно допомагав синові, але той зрештою дуклянське військо під орудою молодшого сина Петріслава зазнало поразки у битві при Драчі. Втім зумів зберегти за собою важливе місто Котор, перед тим захоплене у візантійців, відбивши у 1075 році напад Никифора Врієннія Молодшого.

Король Дуклі[ред.ред. код]

У цій ситуації Михайло I звернувся за допомогою до папи римського Григорія VII як противаги Візантії. Від папи римського у 1077 році отримав королівську корону. Водночас король Дуклі намагався маневрувати між західною та східною церквами, сподіваючись зміцнити своє становище. Того ж року підкорив Дубровник. Було укладено союз з норманськими герцогствами в Південній Італії. До 1080 року під владою Дуклі опинилася Боснія.

Помер 1081 році у під час спільного походу з Роберта Гвіскаром проти міста Дуррес. Владу успадкував його син Костянтин Бодін.

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Неда Мономахіна

Діти:

  • Володимир
  • Бодін (д/н-1101), король Дуклі у 1081—1101 роках
  • Доброслав (д/н-1102), король Дуклі у 1101—1102 роках
  • Петріслав, князь Рашки
  • донька

Джерела[ред.ред. код]

  • John V.A. Fine Jr., The Early Medieval Balkans, Ann Arbor, 1983.
  • Ћирковић, Сима (2004). Срби међу европским народима. Београд: Equilibrium.