Перейти до вмісту

Роберт Гвіскар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Роберт I
давньофр. Robert Viscart Редагувати інформацію у Вікіданих
Роберт I
Роберт I
Князь Салерно
1077 — 17 липня 1085
Попередник: Сішельгаїта
Наступник: Боемунд I
Герцог Апулії
1059 — 17 липня 1085
Попередник: він сам як Граф Апулії
Наступник: Рожер I Гаманець
Герцог Калабрії
1059 — 17 липня 1085
Попередник: він сам як Граф Калабрії
Наступник: Рожер I Гаманець
Герцог Сицилії
1059 — 17 липня 1085
Попередник: він сам як Граф Сицилії
Наступник: Рожер I
Граф Апулії
1057 — 1059
Попередник: Онфруа
Наступник: він сам як Герцог Апулії
Граф Калабрії
1057 — 1059
Наступник: він сам як Герцог Калабрії
Граф Сицилії
1059 — 1059
Наступник: він сам як Герцог Сицилії
Рожер I
Граф Таренто
1080 — 17 липня 1085
Попередник: Річард Андріанський
Наступник: Боемунд I
 
Народження: 1016 Редагувати інформацію у Вікіданих
Отвіль-ла-Гішар, Французьке королівство Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть: 17 липня 1085 Редагувати інформацію у Вікіданих
Кефалінія, Східна Римська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Причина смерті: інфекційне захворювання Редагувати інформацію у Вікіданих
Поховання: Веноза Редагувати інформацію у Вікіданих
Релігія: Християнство
Рід: Отвілі Редагувати інформацію у Вікіданих
Батько: Танкред Отвільський Редагувати інформацію у Вікіданих
Мати: Fressenda of Hautevilled Редагувати інформацію у Вікіданих
Шлюб: Alberada of Buonalbergod і Сікельгайта Салернська Редагувати інформацію у Вікіданих
Діти: Emma of Hautevilled, Боемунд I, Matilde d'Altavillad, Héria de Hautevilled[1], Sibylle de Hautevilled[1], Guy of Hautevilled[1], Robert Scaliod[1], Mabille de Hautevilled[1], Рожер I Борса[1] і Olympiasd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Роберт Гвіскар (Robert Guiscard, близько 1015 — 17 липня 1085, острів Кефалонія) — нормандський засновник Сицилійського королівства.

Біографія

[ред. | ред. код]

Роберт був шостим сином Танкреда Отвільського і старшим сином від другого шлюбу Танкреда з Фрессендою. Роберт прибув в Італію в 1046 році, набагато пізніше своїх старших єдинокровних братів, які вже встигли завоювати тут славу і землю, і звернувся до свого брата, графа Апулійського Дрого. Дрого був готовий прийняти його тільки як звичайного рицаря, відмовившись одарити титулом і землями.

Розгніваний Роберт залишив Мельфі, протягом двох наступних років був звичайним найманцем у різних військових лідерів у регіоні. 1048 року він приєднався до Пандульфа IV Капуанського, але 1050 року той помер.

Роберт був знову змушений звернутися до Дрого, який доручив йому командування гарнізоном у нещодавно завойованій калабрійської фортеці Скрібла.

У 1050—1053 роках Роберт перебував у Калабрії, де окрім війни з візантійцями нормандці під його командуванням займалися грабуванням мирного населення та монастирів. Хроністи Аматус Монтекассінський, Вільгельм Апулійський та Жоффрей Малатерра розповідають про безліч випадків, у яких Роберт продемонстрував свої хитрість і спритність. Саме в Калабрії Роберт отримав своє прізвисько «Гвіскар», що означає «Хитрун».

В 1053 році на заклик свого брата Онфруа, що на той час став новим графом Апулійським, Роберт Гвіскар на чолі власного загону взяв участь в історичній Битві при Чивітате (18 червня 1053 року), в результаті якої в полон до нормандців потрапив папа Лев IX. Після Битви при Чівітаті просування норманських завойовників на півдні Італії прискорилося.

Роберт протягом 1055 року підкорив всю «п'яту» Апулії, взявши Мінервіно, Отранто і Галліполі. Його брат Онфруа, злякавшись посилення позицій Гвіскара, знову відправив його до Калабрії, де Роберт протягом 1056 року провів вдалу кампанію проти Салерно і захопив Козенцу.

Навесні 1057 року Роберт був призваний в Мельфі, де його вмираючий брат Онфруа доручив Гвіскару опіку над своїми малолітніми синами. Однак після смерті Онфруа в серпні 1057 року Роберт сам був обраний графом Апулії, відсунувши в тінь своїх племінників.

В 1059 році папа Миколай II в Мельфійському конкордаті узаконив володіння Роберта Гвіскара в Південній Італії (як вже завойовані, так і майбутні), проголосивши його герцогом Апулії, Калабрії і Сицилії, а Роберт Гвіскар приніс папі васальну присягу. До 1072 року Роберт Гвіскар оволодів Південною Італією і Сицилією (відвойованою у арабів), заклавши основи Сицилійського королівства.

Папа Григорій VII, який намагався припинити подальші завоювання Роберта Гвіскара, відлучив його в 1074 році від церкви, але в 1079 році зняв відлучення і надав в лен Робертові Гвіскару усі зайняті ним землі (зокрема міста Амальфі і Салерно), розраховуючи на його допомогу в боротьбі з імператором Генріхом IV. Продовжуючи воювати з Візантією, Роберт Гвіскар вторгся на Балканський півострів, завдав поразки військам Олексія I Комніна при Діррахії (1081).

У 1084 році прийшов на допомогу папі Григорію VII, обложеному в Римі імператором Генріхом IV, витіснив імператора з Рима, але при цьому нормандці розграбували і зруйнували місто.

Помер у 1085 році в розпал нової війни з Візантією.

Генеалогія

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]