Михальчук Віктор Ілліч
| Віктор Михальчук Віктор Ілліч Михальчук | ||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Загальна інформація | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  СРСР Україна | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 5 лютого 1946 (78 років) Бернау, НДР | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Спорт | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Країна | Україна | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Вид спорту | волейбол | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Клуб | 1964—1976 «Буревісник»/ОдТІЛ | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Нац. збірна | 1965—1969 СРСР | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренує | 1977—1978 «Медін» (Одеса), помічник голов. тренера 1978—1992 / «Політехнік» (Одеса)1992—1993  «Зафіракіс» (Салоніки)1993—1994  «Еджзаджібаші» (Стамбул)1994—1995  АПОЕЛ (Лімассол)1995—2000 «Шляховик-СКА» (Одеса)2000—2007 «Маркохім»/«Азовсталь» (Маріуполь)2011—2012 «Імпексагроспорт» (Черкаси)2012—2014 «Барком» (Львів). | |||||||||||||||||||||||||||||||
Нагороди  
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
Ві́ктор І́лліч Михальчу́к (нар. 5 лютого 1946, Бернау[1], Німеччина) — український волейбольний тренер, український радянський волейболіст. Гравець збірної СРСР (1965—1969). Олімпійський чемпіон Мехіко, 1968, володар Кубка світу 1965 (Польща), чемпіон Європи 1967 (Туреччина), чемпіон СРСР 1967 (у складі збірної УРСР). Заслужений майстер спорту СРСР (1968), заслужений тренер України. Зв'язковий. Був безумовним лідером команди; за допомогою активного використання коротких та прискорених передач підтримував високий темп гри. Один з найкращих волейболістів Одеси ХХ століття.
Головний тренер чоловічої національної збірної України (2003—2006).
Освіта — Одеський політехнічний інститут (ОПІ), Одеський державний педагогічний інститут ім. К. Д. Ушинського (ОДПІ).
Уперше познайомився з волейболом в 11 років, на Курильських островах, де проходив службу його батько. Вечорами солдати грали між собою, але маленького хлопця, якому гра дуже сподобалася, звісно, не брали. Повернувшись до Одеси, твердо вирішив: записатися до волейбольної секції. Записався в ДЮСШ № 7, до Валентина Гольдубера (Заслужений тренер України з волейболу (1969), «Відмінник народної освіти УРСР» (1966)).[2]
Виступав за команду «Буревісник»/ОдТІЛ (Одеса) (1964—1976). Володар Кубка СРСР 1976. У складі збірної Української РСР 1967 року переможець Спартакіади народів СРСР 1967.
У збірній СРСР в офіційних змаганнях виступав у 1965—1969 роках. В її складі: олімпійський чемпіон 1968 (Мехіко), переможець розіграшу Кубка світу 1965, бронзовий призер Кубка світу 1969, чемпіон Європи 1967.
У період 1978—2000 (з перервою 1992—1995) очолював чоловічу волейбольну команду майстрів Одеси. Тричі приводив її до перемоги в чемпіонаті України (1997—1999) і один раз — до перемоги в Кубку України (1996). У 1996 і 2000 одеський колектив ставав срібним призером національного чемпіонату. У період 2000—2008 очолював маріупольську волейбольну команду «Азовсталь» (до 2006 — «Маркохім»). Срібний призер чемпіонату України 2004/05, бронзовий призер чемпіонатів 2003/04, 2005/06, 2006/07. Володар Кубка України сезону-2005/06.
2003—2006 рр. — головний тренер національної збірної України з волейболу. Вивів команду до фінальної частини чемпіонату Європи 2005.
Певний час працював за кордоном. У сезоні 1992—93 — «Зафіракіс» (Салоніки, Греція), 1993—94 — «Еджзаджібаші» (Стамбул, Туреччина; здобув срібні медалі національного чемпіонату, у Кубку ЄКВ вивів команду до 1/8 фіналу), 1994—95 — «АПОЕЛ» (Лімасол, Кіпр).
9 лютого 2011 року очолив черкаську команду «Імпексагроспорт», яку в сезоні 2011/12 привів до завоювання срібних медалей чемпіонату України. Після закінчення сезону — 2011/12, в якому «Імпексагроспорт» посів 4-е місце, команда припинила своє існування.
У грудні 2012 Віктор Михальчук очолив команду вищої ліги «Барком» (Львів)[3][4], яку за підсумками сезону вивів до Суперліги. Це сталося вперше в історії львівського волейболу за часів відновленої Незалежности[5].
- Орден «За заслуги» ІІІ ст. (2002).[6].
- Один з найкращих волейболістів Одеси ХХ століття.
- ↑ https://noc-odessa.org.ua/nashi-olimpiitsi/olimpiiski-chempiony-ta-pryzery/litni-olimpiiski-ihry/59-viktor-mikhalchuk-olimpijskij-chempion-1968-roku.html [Архівовано 6 жовтня 2019 у Wayback Machine.] Віктор МИХАЛЬЧУК, олімпійський чемпіон 1968 року(укр.)
- ↑ https://noc-odessa.org.ua/novyny/novyny/346-z-dnem-narodzhennia-chempione.html [Архівовано 6 жовтня 2019 у Wayback Machine.] Вітаємо з днем народження, чемпіоне!(укр.)
- ↑ Колишній тренер національної збірної України очолив волейбольний клуб «Барком» [Архівовано 10 листопада 2021 у Wayback Machine.]. — 2012. — 10 грудня.
- ↑ Сирота Д. Метр волейболу для львівського клубу [Архівовано 10 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Львівська пошта. — 2012. — 15 грудня.
- ↑ «Барком» пройшов у волейбольну Суперлігу [Архівовано 10 листопада 2021 у Wayback Machine.].
- ↑ Указ Президента України № 1078/2002 від 29.11.2002 року «Про відзначення державними нагородами України чемпіонів та призерів Олімпійських ігор, тренерів та організаторів спортивного руху». Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 29 вересня 2019.
- Віктор МИХАЛЬЧУК: «На Євро-2005 у чоловічої збірної України не було жодного стимулу!» (Частина друга). http://fvu.in.ua. 20 березня 2020. Архів оригіналу за 5 квітня 2020. Процитовано 5 квітня 2020.
- Олімпійський профіль[недоступне посилання]
|
Це незавершена стаття про призера або призерку Олімпійських ігор. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 5 лютого
- Народились 1946
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Заслужені майстри спорту СРСР
- Українські волейболісти
- Радянські волейболісти
- Українські олімпійські чемпіони
- Українські волейбольні тренери
- Тренери чоловічої збірної України з волейболу
- Волейболісти на літніх Олімпійських іграх 1968
- Радянські олімпійські чемпіони
- Тренери «Баркому-Кажанів»
- Випускники Одеського педагогічного університету
- Чемпіони літніх Олімпійських ігор 1968
- Спортсмени Барнаула