Мишак уральський

_?Мишак уральський
?Мишак уральський
	;
Охоронний статус
	; Найменший ризик (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Клас:	Ссавці (Mammalia);
Ряд:	Гризуни (Rodentia);
Родина:	Мишеві (Muridae);
Рід:	Мишак (Sylvaemus);
Вид:	Мишак уральський;
Біноміальна назва
	Sylvaemus uralensis; (Pallas, 1811)
	; Ареал виду
Посилання
Вікісховище:	Apodemus uralensis

Мишак уральський, або «миша лісова мала» (Sylvaemus uralensis) — невелика тварина з родини Мишові ряду Гризуни.

Історія опису

Вид описано як Mus sylvaticus ver. Uralensis (Pallas, 1811), і упродовж 170 років цей таксон залишався визнаним у ранзі підвиду «лісової миші». 1952 року чеські дослідники Й. Кратохвіл та Й. Росицький описали за матеріалами з Чехословаччини новий для Європи вид — Apodemus microps. Згодом, лише у 1980 році цей вид був відмічений на заході України Н. Полушиною за матеріалами зі Львівщини, а потім і О. Корчинським для Закарпаття. Подальша ревізія зразків з різних регіонів колишнього СРСР дозволила ідентифікувати вид у низці нових місцезнаходжень і, врешті, визнати, що більшість описів «лісової миші» з СРСР відноситься не до Sylvaemus sylvaticus, а до цього нового виду, Apodemus microps, який має бути переназваним (за правилом пріоритету назв) як Sylvaemus uralensis Pallas, 1811^[1]. Власне «лісова миша», надалі для уникнення плутанини було названо українською як «мишак європейський», як вдалося з'ясувати, є значно менш поширеним видом, найсхідніші знахідки якого сягають східних областей України і окремих районів прилеглих областей РФ^[2]. У сучасній російськомовній літературі назва «лісова» збережено для позначення дрібних Sylvaemus, власне для Sylvaemus uralensis (див. інтервікі).

Опис тварини

Уральський мишак середнього розміру, але помітно більший за хатню мишу^[3]. Довжина тіла до 10 см. Хвіст приблизно дорівнює довжині тіла. Забарвлення верхньої частини тіла рудовато-сірий, черевце світле. На грудці у деяких представників може бути невелика жовта пляма. Голова та очі порівняно великі. Довжина вуха — 1,4—2,2 см^[3]. Довжина задньої ступні становить 1,8—2,35 см (зазвичай менше 2,3)^[3]. Відносно маленький череп характеризується подовженою носовою частиною (довжина діастеми – 0,28 кондилобазальної довжини черепа)^[3].

Забарвлення верху тіла рудувато-сіре. Черевце світле. На грудях у деяких особин може бути невелика жовта пляма.

Проживання

Мешкають в основному в широколистяних та мішаних лісах східної Європи, Туреччини, на Кавказі, північно-східному Казахстані, на Алтаї та в північно-західному Китаї (Сіньцзян-Уйгурський автономний район).

Лісові мишаки надають перевагу відкритим ділянкам лісу. Крім лісів живуть також в степових та альпійських біотопах, на кам'янистих розсипах та культурних полях. На Памірі зустрічаються до висоти 3,5 км. Селяться в природні схованки, але можуть також рити нірки^[4].

Харчування

Харчуються як рослинною (насіння, зелені частини рослин), так і тваринною (комахи) їжею. Залежно від пори року в раціоні переважають той чи інший тип корму. Завдає серйозної шкоди, поїдаючи насіння та сходи дерев. Особливо сильно шкодить у плодових розсадниках та лісопосадках^[4].

Природні вороги

На лісових мишей полюють сови, лисиці, куниці лісови, горностаї, ласиці мали. Лисиці найчастіше полюють на дорослих мишей, тоді як сови віддають перевагу молодим особинам з менш розвиненою мускулатурою^[5]. Іноді на них полюють деякі види змій, великі комахоїдні птахи і навіть домашні кішки, що заблукали в ліс^[5].

Значення

Завдають серйозної шкоди, поїдаючи насіння та паростки дерев. Особливо сильно шкодять у садах та лісосмугах. Резервуар збудників кліщового енцефаліту, бруцельозу, туляремії, сибірки та деяких інших хвороб^[4].

Примітки

↑ Загороднюк И. В. Обзор рецентных таксонов Muroidea (Mammalia), описанных с территории Украины (1777—1990) [Архівовано 7 січня 2018 у Wayback Machine.] // Вестник зоологии. — 1992. — Том 26, № 2. — С. 39–48.
↑ Загороднюк И. В. Идентификация восточноевропейских форм Sylvaemus sylvaticus (Rodentia) и их географическое распространение [Архівовано 25 жовтня 2014 у Wayback Machine.] // Вестник зоологии. — 1993. — Том 27, № 6. — С. 37–47.
1 2 3 4 Apodemus sylvaticus L., 1758 – Лесная мышь | НОЦ "Ботанический сад КБГУ" (рос.). 26 жовтня 2021. Процитовано 12 серпня 2025.
1 2 3 Koronovskiy, Nikolay (22 червня 2016). Geology of Russia and adjacent territories. Infra-M Academic Publishing House. ISBN 978-5-16-104438-4.
1 2 Кто питается лесной мышью | PROFSC. profsc.ru (рос.). 1 травня 2025. Процитовано 12 серпня 2025.

Посилання

Don E. Wilson & DeeAnn M. Reeder (Hrsg.): Mammal Species of the World. 3. Ausgabe. The Johns Hopkins University Press, Baltimore 2005, S. 745—752, ISBN 0-8018-8221-4 [Архівовано 13 вересня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
Хребетні тварини Росії [Архівовано 25 листопада 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
Kryštufek, B., Sozen, M. & Bukhnikashvili, A. 2008. Apodemus uralensis. У: IUCN 2013 [Архівовано 21 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)

Література

Полная иллюстрированная энциклопедия. «Млекопитающие» Кн. 2 = The New Encyclopedia of Mammals / под ред. Д. Макдональда. — М.: «Омега», 2007. — С. 449. — 3000 экз. — ISBN 978-5-465-01346-8 (рос.)
Энциклопедия природы России. — М.: ABF. В. Л. Динец, Е. В. Ротшильд. 1998. (рос.)
Громов И. М., Ербаева М. А. Млекопитающие фауны России и сопредельных территорий. Зайцеобразные и грызуны. — СПб., 1995. — С. 287—290. — 522 с. (рос.)

Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Загороднюк И. В. Обзор рецентных таксонов Muroidea (Mammalia), описанных с территории Украины (1777—1990) [Архівовано 7 січня 2018 у Wayback Machine.] // Вестник зоологии. — 1992. — Том 26, № 2. — С. 39–48.

[2] Загороднюк И. В. Идентификация восточноевропейских форм Sylvaemus sylvaticus (Rodentia) и их географическое распространение [Архівовано 25 жовтня 2014 у Wayback Machine.] // Вестник зоологии. — 1993. — Том 27, № 6. — С. 37–47.

[:0-3] 1 2 3 4 Apodemus sylvaticus L., 1758 – Лесная мышь | НОЦ "Ботанический сад КБГУ" (рос.). 26 жовтня 2021. Процитовано 12 серпня 2025.

[:1-4] 1 2 3 Koronovskiy, Nikolay (22 червня 2016). Geology of Russia and adjacent territories. Infra-M Academic Publishing House. ISBN 978-5-16-104438-4.

[:2-5] 1 2 Кто питается лесной мышью | PROFSC. profsc.ru (рос.). 1 травня 2025. Процитовано 12 серпня 2025.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]