Мишак уральський
Мишак уральський | ||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
![]() | ||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
Sylvaemus uralensis (Pallas, 1811) | ||||||||||||||
![]() Ареал виду | ||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||
|
Мишак уральський, або «миша лісова мала» (Sylvaemus uralensis) — невелика тварина з родини Мишові ряду Гризуни.
Історія опису[ред. | ред. код]
Вид описано як Mus sylvaticus ver. Uralensis (Pallas, 1811), і упродовж 170 років цей таксон залишався визнаним у ранзі підвиду «лісової миші». 1952 року чеські дослідники Й. Кратохвіл та Й. Росицький описали за матеріалами з Чехословаччини новий для Європи вид — Apodemus microps. Згодом, лише у 1980 році цей вид був відмічений на заході України Н. Полушиною за матеріалами зі Львівщини, а потім і О. Корчинським для Закарпаття. Подальша ревізія зразків з різних регіонів колишнього СРСР дозволила ідентифікувати вид у низці нових місцезнаходжень і, врешті, визнати, що більшість описів «лісової миші» з СРСР відноситься не до Sylvaemus sylvaticus, а до цього нового виду, Apodemus microps, який має бути переназваним (за правилом пріоритету назв) як Sylvaemus uralensis Pallas, 1811[1]. Власне «лісова миша», надалі для уникнення плутанини було названо українською як «мишак європейський», як вдалося з'ясувати, є значно менш поширеним видом, найсхідніші знахідки якого сягають східних областей України і окремих районів прилеглих областей РФ[2]. У сучасній російськомовній літературі назва «лісова» збережено для позначення дрібних Sylvaemus, власне для Sylvaemus uralensis (див. інтервікі).
Опис тварини[ред. | ред. код]
Довжина тіла до 10 см. Хвіст приблизно дорівнює довжині тіла. Забарвлення верхньої частини тіла рудовато-сірий, черевце світле. На грудці у деяких представників може бути невелика жовта пляма.
Проживання[ред. | ред. код]
Мешкають в основному в широколистяних та мішаних лісах східної Європи, Туреччини, на Кавказі, північно-східному Казахстані, на Алтаї та в північно-західному Китаї (Сіньцзян-Уйгурський автономний район). Надають перевагу відкритим ділянкам лісу. Крім лісів живуть також в степових та альпійських біотопах, на кам'янистих розсипах та культурних полях. На Памірі зустрічаються до висоти 3,5 км. Селяться в природні схованки, але можуть також рити нірки.
Харчування[ред. | ред. код]
Харчуються як рослинною (насіння, зелені частини рослин), так і тваринною (комахи) їжею. Залежно від пори року в раціоні переважають той чи інший тип корму.
Значення[ред. | ред. код]
Завдають серйозної шкоди, поїдаючи насіння та паростки дерев. Особливо сильно шкодять у садах та лісосмугах. Резервуар збудників кліщового енцефаліту, бруцельозу, туляремії, сибірки та деяких інших хвороб.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Загороднюк И. В. Обзор рецентных таксонов Muroidea (Mammalia), описанных с территории Украины (1777—1990) [Архівовано 7 січня 2018 у Wayback Machine.] // Вестник зоологии. — 1992. — Том 26, № 2. — С. 39–48.
- ↑ Загороднюк И. В. Идентификация восточноевропейских форм Sylvaemus sylvaticus (Rodentia) и их географическое распространение [Архівовано 25 жовтня 2014 у Wayback Machine.] // Вестник зоологии. — 1993. — Том 27, № 6. — С. 37–47.
Посилання[ред. | ред. код]
- Don E. Wilson & DeeAnn M. Reeder (Hrsg.): Mammal Species of the World. 3. Ausgabe. The Johns Hopkins University Press, Baltimore 2005, S. 745—752, ISBN 0-8018-8221-4 [Архівовано 13 вересня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- Хребетні тварини Росії [Архівовано 25 листопада 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- Kryštufek, B., Sozen, M. & Bukhnikashvili, A. 2008. Apodemus uralensis. У: IUCN 2013 [Архівовано 21 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
Література[ред. | ред. код]
- Полная иллюстрированная энциклопедия. «Млекопитающие» Кн. 2 = The New Encyclopedia of Mammals / под ред. Д. Макдональда. — М.: «Омега», 2007. — С. 449. — 3000 экз. — ISBN 978-5-465-01346-8 (рос.)
- Энциклопедия природы России. — М.: ABF. В. Л. Динец, Е. В. Ротшильд. 1998. (рос.)
- Громов И. М., Ербаева М. А. Млекопитающие фауны России и сопредельных территорий. Зайцеобразные и грызуны. — СПб., 1995. — С. 287—290. — 522 с. (рос.)
![]() |
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Червоний список МСОП видів із найменшим ризиком (LC)
- Мишеві
- Ссавці України
- Тварини, описані 1811
- Фауна Естонії
- Фауна Латвії
- Фауна Литви
- Фауна Польщі
- Ссавці Німеччини
- Фауна Чехії
- Фауна Словаччини
- Фауна Австрії
- Фауна Угорщини
- Фауна Хорватії
- Фауна Сербії
- Фауна Румунії
- Фауна Болгарії
- Ссавці Туреччини
- Фауна Білорусі
- Ссавці Росії
- Ссавці Вірменії
- Ссавці Грузії
- Ссавці Азербайджану
- Ссавці Казахстану
- Ссавці Монголії
- Ссавці Китаю