Ми з майбутнього

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ми з майбутнього (фільм))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ми з майбутнього
Мы из будущего
ЖанрВійськовий, драма, фантастика
РежисерАндрій Малюков
У головних
ролях		Данило Козловський
Дмитро Волкострелов
Володимир Яглич
Андрій Терент'єв
Катерина Клімова
КомпозиторБурляєв Іван Миколайовичd
Тривалість120 хв.
Моваросійська, німецька
КраїнаРосія
Рік2008
Дата виходу21 лютого
Кошторис5 000 000 $
Касові збори$7 626 400
IMDbID 1192431
НаступнийМи з майбутнього 2
m-i-b.ru

«Ми з майбу́тнього» (рос. Мы из будущего) — російський військово-фантастичний фільм 2008 року. Дітям до 14 років рекомендується дивитися фільм у супроводі батьків. Робочі варіанти назви фільму: «Чорні слідопити» і «До першої крові»[1].

Вийшовши в широкий прокат 21 лютого 2008 р., фільм зібрав 7 626 400 $ (181 813 376 руб.),[2] на нього прийшло 1.250.000 глядачів. У «театральної» версії фільму (випущеної на DVD) вирізано багато матеріалу: «театральна» версія триває 120 хвилин, телеверсія — 167.

Сюжет

[ред. | ред. код]

XXI століття. Четверо молодих друзів займаються розкопками під Санкт-Петербургом у місцях бойових дій німецько-радянської війни з комерційною метою: за різні знайдені військові предмети, нагороди і зброю дають добрі гроші. Організатор — Сергій Філатов на прізвисько Борман (Данило Козловський), колишній студент історичного факультету — добре знає історію німецько-радянської війни та місця боїв, де можна добре поживитися. Помічник Бормана — растаман на прізвисько Спирт (Андрій Терент'єв). Двоє інших учасників групи — Чуха (Дмитро Волкострелов) і Череп (Володимир Яглич). Череп — скінхед з татуюванням на плечі у вигляді стилізованої свастики.

До місця розкопок приходить сільська бабуся і каже, що у неї десь тут у боях пропав син, у якого був срібний портсигар з червоним каменем. Напідпитку молоді люди радісно хихикають і обіцяють у випадку знахідки сина повернути бабусі портсигар.

У ході розкопок група виявляє бліндаж з останками і сейф з документами. У документах (солдатських книжках) чорні копачі бачать власні імена та фотографії. Вирішивши, що все це алкогольні галюцинації через палену горілку, молоді люди йдуть купатися в довколишнє озеро. Стрибнувши у воду, вони виринають вже в 1942 році. Голих купальщиків приймають за тих, що вийшли з оточення і приймають до лав військової частини неподалік. Начальство вважає, що хлопці, які намагалися стверджувати, що вони з майбутнього, просто пережили в оточенні сильне психічне потрясіння, і, так як документи є, їм видають амуніцію та зброю. Потрапивши у військове минуле, хлопці беруть участь в бойових діях.

Привабливий Борман і ботанік Чуха закохуються в симпатичну медсестру Ніну (Катерина Клімова). Растаман Спирт розважає солдатів піснею, а скінхед Череп всім серцем рветься захищати Батьківщину.

Четвірка намагається повернуться назад (у свій час), знову поринувши у води озера. Проте повернення не відбувається. Раптова поява в розташуванні частини старенької валить четвірку в шок і трепет. Навколишні бійці та командири пояснюють старенькій, що це контужений. А хлопці здогадуються, що їхнє перебування у минулому пов'язано з їх обіцянкою, яке вони жартівливо дали бабусі — знайти її сина, червоноармійця Соколова, який зник у боях німецько-радянської війни. Особист, запідозривши недобре, відправляє четвірку під командуванням старшини в розвідку за «язиком». На зворотному шляху старшина гине, рятуючи Бормана, а четвірка потрапляє у полон до німців, де доля зводить їх з розвідником Соколовим, що готував втечу з сараю. Четвірка здійснює втечу з полону. Соколов просить їх передати своїм рідним срібний портсигар, про який раніше згадувала загадкова старенька. Хлопці розуміють, що їхня місія з пошуку сина бабусі виконана, і тепер вони зможуть повернутися додому через озеро. Тут їх знову знаходять і віддають в руки особиста. Однак вони отримують наказ воювати нарівні з іншими бійцями.

Сьорбнувши досита військового лиха, підірвавши ворожий дот, йдуть до озера й потрапляють у своє рідне сьогодення, але вже іншими… Вони мислять по-іншому. Череп каменем дряпає тату зі свастикою (яку дивним чином ніхто не помітив на голому бійці «у минулому»).

У ролях

[ред. | ред. код]

Музика

[ред. | ред. код]

Пісні

[ред. | ред. код]
  • «Лучше нас здесь нет» у виконанні гурту Marsel.
  • «Ты и Я» у виконанні Олени Терлєєвої
  • «За всё спасибо добрый друг» у виконанні Катерини Климової
  • «Солдат» у виконанні Андрія Терентьєва (слова на вірші Єлизавети Костянтинівни Стюарт, у виконанні Катерини Климової)

Інструментальні теми

[ред. | ред. код]

Музика Івана Бурляєва записувалася 1, 4 та 15 листопада 2007 р. в першій тонстудії кіноконцерну «Мосфільм» Російським державним симфонічним оркестром кінематографії. Диригент — Сергій Скрипка. Також у записі брав участь Московський камерний хор під керівництвом диригента Людмили Богомолової. Звукорежисер — Геннадій Папуна.

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • Під час зйомок Катерина Клімова була на шостому місяці вагітності, всі трюки за неї виконувала канадська дублерка[3].
  • У фільмі міститься алюзія — сцена, в якій героя Данила Козловського призводять до німецького офіцера, сильно нагадує сцену з «Долі людини» Шолохова[3].
  • Значна частина використаної у фільмі військової техніки — бутафорська (що чітко видно на прикладі танків). Справжня ж в «боях» участі не брала і служила фоном, а після зйомок перебралася на майданчик фільму Микити Міхалкова «Стомлені сонцем 2»[3].
  • Для зйомок картини канал «Росія» запросив прославленого канадського постановника трюків та візуальних ефектів Джона Аттард, відомого своїми роботами над фільмами «Гладіатор», «Чорний яструб» і «Лара Крофт — розкрадачка гробниць»[3].
  • Паралельно з кіноверсією фільму був знятий телевізійний варіант, до якого увійшло кілька додаткових сцен, його прем'єра відбулася 9 травня 2008 року на каналі РТР[3].
  • Зйомки фільму пройшли не в Ленінградській області (у фільмі дія відбувається саме під Санкт-Петербургом), а у Псковській[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Синопсис фільму на сайті А1 Кіно Відео [Архівовано 25 квітня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. ↑ Кассовые сборы фильма Мы из будущего (2008). filmz.ru / настоящее кино. Архів оригіналу за 26 червня 2012. Процитовано 27 травня 2012.
  3. ↑ а б в г д е Ми з майбутнього [Архівовано 15 березня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Ми_з_майбутнього