Страхов Данило Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Данило Страхов)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Страхов Данило Олександрович
Народився2 березня 1976(1976-03-02) (48 років)
Москва, СРСР[1]
Громадянство СРСР
 Росія
Діяльністьактор, телеактор, актор театру
Alma materТеатральний інститут імені Бориса Щукіна
Роки діяльності1996 — тепер. час
IMDbnm0833213
Нагороди та премії
CMNS: Страхов Данило Олександрович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Страхов.

Данило Олександрович Страхов (нар. 2 березня 1976, Москва, РРФСР, СРСР) — російський актор театру і кіно. Лауреат низки вітчизняних урядових, театральних і кінопремій.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 2 березня 1976 року в Москві, в родині, що не мала жодного стостунку до акторської професії.

Ім'я синові батько дав на честь князя Данила Романовича Галицького. Батько — Олександр Страхов — російський поет, філолог, учений-етнолінгвіст (з 1989 року живе в США, в Бостоні), мати — психотерапевт, приватний практик, засновниця авторської школи гештальт-терапії. Є молодша сестра Ліза, яка теж проживає в США. У роду Страхових було багато священиків, дідусь був старшим інженером, але все життя захоплювався живописом, бабуся — аерогеологом. По батьківській лінії у є предки серед амурських козаків[2][3].

В дитинстві батьки не чинили на сина жодного тиску, і Данило був вільний вибирати те, що йому було цікаво. Він захоплювався літературою і математикою. Але більше усього юнака приваблював театр. Під час навчання в школі він займався в театральному гуртку. Навчався також в експериментальній «Школі самовизначення» при Академії педагогічних наук (на базі московської загальноосвітньої школи № 734) під керівництвом Олександра Наумовича Тубельського. А перед вступом до театрального інституту батьки найняли синові репетитора — актора Театру на Малій Бронній Олега Вавілова[2].

У 1993 році, закінчивши середню школу № 734 (105484, м. Москва, Бузковий бульвар, буд. 58а), Данило вступив на акторський факультет Школи-студії МХАТ. Провчившись рік на курсі Авангарда Леонтьєва, він перевівся до Щукінського училище на курс Євгенія Рубеновича Симонова.

У 1996 році, будучи студентом театрального інституту, Данило Страхов дебютував у кіно, знявшись в епізодичній ролі у фільмі-гротеску Бориса Бланка «Кар'єра Артуро Уї. Нова версія» за п'єсою Бертольда Брехта.

У 1997 році, відразу після закінчення Вищого театрального училища імені Бориса Щукіна, актор був запрошений до Московського драматичного театру імені М. В. Гоголя на головну роль Миколи Аблеухова у виставі «Петербург» за однойменним романом російського письменника Андрія Бєлого. У Театрі імені Миколи Гоголя Данило працював до 1999 року[4].

З 1999 до 2001 року актор співпрацював з Театром імені Моссовєта і Московським драматичним театром під керівництвом Армена Джигарханяна[4].

З 2001 року до 2003 роки і з 2009 року по теперішній час Данило Страхов перебуває актором у складі Московського драматичного театру на Малій Бронній[4].

Крім роботи в театрі, актор багато знімається в кіно. З 2000 року по 2004 роки він зіграв у телевізійних серіалах: «Маросейка, 12», «П'ятий кут», «Головні ролі», «Завжди говори „завжди“», «Бригада», «Жіноча логіка 2», «Євлампія Романова. Слідство веде дилетант», «Діти Арбата» та інших.

У 2004році виконав одну з головних ролей (барон Корф) у російській історичній теленовелі «Бідна Настя», що принесла йому глядацьку популярність.

У 2006 році наказом міністра оборони РФ «за виховання доблесті, патріотизму і поваги до людей військових професій» Данило Страхов, в числі всього колективу фільму, був нагороджений медаллю «За зміцнення бойової співдружності» Міністерства оборони Російської Федерації за виконання ролі старшого лейтенанта Панкратова у військовій драмі «Грозові ворота». Нагороди акторів і членів знімальної групи напередодні святкування Дня Перемоги вручив міністр оборони РФ Сергій Іванов[5].

У 2009 році широку популярність акторові принесла головна роль молодого Штірліца (радянського розвідника Максима Максимовича Ісаєва) в телесеріалі «Ісаєв» режисера Сергія Урсуляка. Для цієї ролі Данилові довелося набрати 10 кілограм ваги і одночасно тренуватися в спортзалі. Після зйомок він скинув зайві кілограми[2].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Одружений з акторкою Марією Леоновою.

Творчість

[ред. | ред. код]

Театральні роботи

[ред. | ред. код]
  • театр імені Гоголя (1997—2004): «Петербург» — Микола Аблеухов
  • театр ім. Моссовєта (1999): «Дванадцята ніч» — Себастьян
  • театр ім. Моссовєта (1999): «Венеціанський купець» — принц марокканський
  • Міжнародний проект у постановці Андрія Житінкіна за п'єсою Михайла Волохова для фестивалю авангарду в Сант-АмандМоронд (Франція) і театру студії Рене Герра в Парижі (2000): «Вишка Чикатило» — Чикатило
  • навчальний театр Гітісу (2001), (2005): «Безбатченки /Платонов/» — Михайло Платонов
  • театр на Малій Бронній (2001): «Портрет Доріана Грея» — Доріан Грей
  • театр Армена Джигарханяна (2001): «Театр-вбивця» — Саймон Гаскойн (Simon Gascoyne)
  • театр на Малій Бронній (2002): «Калігула» — Калігула
  • продюсерський центр «Новий глобус» (2004): «Ромео і Джульєтта» — Паріс у постановці режисера Роберта Стуруа.
  • Театральне агентство «Арт-партнер ХХІ» (2005): «Приворотне зілля» — Каллимако
  • Продюсерський центр «Оазис» (2009): «Вокзал на трьох» — він
  • Московський театр «Майстер» (2009): «Листоноша завжди дзвонить двічі» — Френк Чамберс (Frank Chambers)
  • Театр на Малій Бронній (2009): «Варшавська мелодія» — Віктор
  • Проект «Театральний марафон» (2010): «Ідеальний чоловік» — Лорд Артур Горінг (Lord Arthur Goring)
  • Театр на Малій Бронній [Архівовано 30 травня 2019 у Wayback Machine.] (2010): «Ревізор» — Іван Олександрович Хлестаков
  • Театр «Et Cetera» [Архівовано 4 квітня 2019 у Wayback Machine.] (2012): «Драма на полюванні» — Сергій Камішев
  • Московський Міжнародний Будинок Музики (2014): «Магія музики, магія слова» — літературно-музичний спектакль
  • Театральна компанія «Маскарад» [Архівовано 1 червня 2019 у Wayback Machine.] (2015): «Чоловічий аромат. Оркестр» — Піаніст
  • Самі — Співдружність Акторів, Музикантів і … (2017): «Онєгін» — Онєгін
  • Театр на Малій Бронній (2018): «Макбет» — Макбет

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  1. 1996 — Кар'єра Артуро Уї. Нова версія — Інна, фаворит Ернесто Роми
  2. 1999 — Будемо знайомі! — Вадим
  3. 2000 — Маросейка, 12 (фільм № 2 — «Ставок більше немає») — Толик Шаткевич, співробітник податкової поліції
  4. 2001 — Новорічні пригоди — Сергій, друг Галини
  5. 2001 — П'ятий кут — Едик
  6. 2001 — Північне сяйво — Вадим
  7. 2001 — Сищики (1 сезон) — Славік, він же Едик, він же Лелек на прізвисько «Натура» (серія «Зниклий Адоніс»)
  8. 2002 — Бригада — Віталій Сухотський, піаніст, товариш Ольги Бєлової
  9. 2002 — Віліси — менеджер
  10. 2002 — Головні ролі — Сенді, рокер, байкер
  11. 2002 — Жіноча логіка (фільм № 2) — Дмитро Ткаченко, піаніст в ресторані
  12. 2003 — Завжди говори «завжди» (1-й сезон) — Дмитро Грозовський, власник рекламного агентства
  13. 2003 — Євлампія Романова. Слідство веде дилетант (фільм № 1 — «Манікюр для небіжчика») — Михайло Романов, бізнесмен
  14. 2003 — Краще місто Землі — Антон Бєляєв, син Бєляєва
  15. 2003 — 2004 — Бідна Настя — Володимир Корф, барон
  16. 2004 — Завжди говори «завжди» (2-й сезон) — Дмитро Грозовський, власник рекламного агентства
  17. 2004 — Діти Арбата — Юрій Шарок
  18. 2004 — Звіздар — Віктор Костромітін, розвідник
  19. 2004 — Торгаші (Україна) — Микита Ікушкін, математик, «торгаш»
  20. 2005 — Талісман любові — Данило Дронов
  21. 2006 — Завжди говори «завжди» (3-й сезон) — Дмитро Грозовський, власник рекламного агентства
  22. 2006 — Грозові ворота — Панкратов, старший лейтенант, командир взводу
  23. 2006 — Спекотний листопад — Олег Радін, начальник митного терміналу
  24. 2006 — Перегін — Сергій Михайлович Лісневський, капітан, начальник транзитного аеродрому
  25. 2007 — Джоконда на асфальті — Кирило
  26. 2007 — Любов на вістрі ножа — Олександр Логінов
  27. 2007 — Натурниця — Андрій Позднішев, інженер
  28. 2007 — Судова колонка — Антон Нікітін, слідчий міської прокуратури
  29. 2008 — Блаженна — Роман
  30. 2008 — Гра — Азис, підприємець
  31. 2008 — Ми з майбутнього — Олексій Дьомін, старший лейтенант
  32. 2009 — Ісаєв — Всеволод Владимиров, він же Максим Ісаєв
  33. 2009 — Пастка (Україна) — Станіслав Герман
  34. 2009 — Правосуддя вовків — Міка в молодості / Альфред
  35. 2011 — Генерали проти генералів — провідний
  36. 2011 — Інкасатори — Вадим Стрільців, колишній спецназівець, уведений до групи інкасаторів
  37. 2011 — На край світу — Едуард Іволгин
  38. 2011 — Німець (Білорусь) — Антон Ушаков, бізнесмен, співвласник ресторану в Москві
  39. 2011 — Товариші поліцейські. 13-й відділ (серія «Циркач») — Леонід, фокусник, злодій на прізвисько «Циркач»
  40. 2012 — Апофегей — Валерій Чистяков
  41. 2012 — Зоннентау — Віктор Старостін («Шульц»), чорний археолог
  42. 2012 — Зовнішнє спостереження — Євген Камишин («Очерет»)
  43. 2012 — Принцип Хабарова — Андрій Єршов, майор поліції
  44. 2013 — Цезар — Денис Звягін, капітан поліції
  45. 2014 — Обіймаючи небо — Андрій Володимирович Луговий, підполковник авіації, льотчик-випробувач
  46. 2014 — Пошуки доказів — Артем Олександрович Сергєєв, експерт-криміналіст
  47. 2014 — Розіграш — Ігор Хрустальов
  48. 2014 — Холодний розрахунок — Ігор Стрельников, бізнесмен
  49. 2015 — Ленінград 46 — Борис Земляков
  50. 2015 — Фарци — Геннадій Шпаликов
  51. 2015 — Леді зникають опівночі
  52. 2015 — Неопалима купина
  53. 2015 — Правда Саманти Сміт — Артур Сміт
  54. 2015 — Сімейний альбом
  55. 2015 — Слід винищувача
  56. 2017 — Знахар.

Озвучення

[ред. | ред. код]
  1. 2007 — Війна і мир — Андрій Болконський (роль італійського актора Алессіо Боні)

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • 1998 — приз театрального фестивалю «Московські дебюти» «За найкращу чоловічу роль» у виставі «Петербург» (Микола Аблеухов) за однойменним романом російського письменника Андрія Бєлого на сцені Московського драматичного театру імені Миколи Гоголя у постановці Сергія Голомазова[2].
  • 2001 — номінант російської театральної премії «Чайка» в номінації «Фатальний чоловік» за роль Доріана Грея у виставі «Портрет Доріана Грея» за однойменним романом Оскара Уайльда на сцені Московського драматичного театру на Малій Бронній[2].
  • 2002 — приз Міжнародного фестивалю театральних шкіл у Варшаві «За найкращу чоловічу роль» у виставі «Безбатченко» (Михайло Платонов) на сцені Навчального театру Гітісу[2].
  • 2002 — номінант премії Московського міжнародного телевізійно-театрального фестивалю «Молодість століття»[2].
  • 2006 — приз голови журі Еліни Бистрицької Міжнародного фестивалю акторів кіно «Сузір'я» Гільдії акторів кіно Росії — за роль капітана Лісневського у фільмі «Перегін»[2].
  • 2006 — медаль «За зміцнення бойової співдружності» Міністерства оборони Російської Федерації — «за виховання доблесті, патріотизму і поваги до людей військових професій» (за виконання ролі старшого лейтенанта Панкратова у військовій драмі «Грозові ворота»)[5].
  • 2009 — лауреат другої премії ФСБ Росії в номінації «Акторська робота» за виконання ролі молодого Штірліца (Максима Ісаєва) в телесеріалі «Ісаєв»[6].

Дорожня пригода

[ред. | ред. код]

2 січня 2014 року, керуючи автомобілем марки «Volvo», Данило Страхов скоїв зіткнення з мотоциклом «Урал», в результаті якого водій мотоцикла та його пасажир отримали переломи. Данило сам викликав на місце пригоди швидку медичну допомогу та поліцію. ДТП сталося на перехресті в селищі Елатьма Касимівського району Рязанської області[7].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Всероссийская государственная телевизионная и радиовещательная компания Смотрім — 2020.
  2. ↑ а б в г д е ж и Энциклопедия ТВ. Актёр Даниил Страхов. Биография [Архівовано 17 листопада 2019 у Wayback Machine.] // «Вокруг ТВ»
  3. ↑ Звёзды. Профиль звезды. Даниил Страхов [Архівовано 16 вересня 2017 у Wayback Machine.] // 7 дней
  4. ↑ а б в Московский драматический театр на Малой Бронной. Артисты. Даниил Страхов. Творческая биография [Архівовано 29 вересня 2015 у Wayback Machine.] // mbronnaya.theatre.ru
  5. ↑ а б Александр Пинчук. За честность и патриотизм. В канун празднования Дня Победы министр обороны Сергей Иванов встретился с авторами и актёрами фильма «Грозовые ворота». Министр вручил артистам, задействованным в киноленте, и руководителям Первого канала, на студии которого был снят фильм, медали Министерства обороны «За укрепление боевого содружества» [Архівовано 16 вересня 2018 у Wayback Machine.] // «Красная звезда», 13 мая 2006 г.
  6. ↑ Лауреаты премии ФСБ России за 2009 год [Архівовано 18 червня 2019 у Wayback Machine.] // Официальный сайт ФСБ России
  7. ↑ Актёр Даниил Страхов попал в ДТП в Рязанской области [Архівовано 17 червня 2018 у Wayback Machine.] // «РИА Новости», 2 января 2014 г.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Страхов_Данило_Олександрович&oldid=43680216