Мод Гонн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мод Гонн
Maudgonne.jpg
Народилася 21 грудня 1866(1866-12-21)[1][2][…]
Фарнем[d], Веверлі[d], Суррей, Сполучене Королівство
Померла 27 квітня 1953(1953-04-27)[1][2][…] (86 років)
Clonskeagh[d], Дублін, Ірландія
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Ireland.svg Ірландія
Діяльність актриса, автобіограф, журналістка, акторка театру, suffrage activist, Суфражизм, активістка
Володіє мовами французька і англійська[1]
Членство Hermetic Order of the Golden Dawn[d]
Конфесія католицтво
Брати, сестри  • Kathleen Mary Gonne[d]
У шлюбі з John MacBride[d]
Діти Шон Макбрайд

Мод Гонн мак Брайд.

Мод Гонн (ірл. Maud Nic Ghoinn Bean Mac Giolla Bhríghde, англ. Maud Gonne MacBride) (1866—1953) — активістка боротьби за незалежність Ірландії, ірландська революціонерка, феміністка, подруга і кохана ірландського поета Вільями Батлера Єйтса, актриса.

Біографія[ред. | ред. код]

Походження[ред. | ред. код]

Народилася в Тонгам (ірл. — Tongham) поблизу Фарнхам (ірл. — Farnham). Народилась в сім'ї офіцера британської армії ірландського походження. Старша дочка капітана Томаса Гонна (1835—1886) — офіцера 17-го уланського полку, чиї предки родом з Кейтнесса в Шотландії, і його дружини Едіт Фріт Гонн, уроджена Кук (1844—1871). Після того як її мати померла коли Мод була ще дитиною, її батько відправив її в школу-інтернат у Франції для здобуття освіти.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

У 1882 році її батько — армійський офіцер був відправлений у Дублін. Мод Гонн приїхала до батька і була біля нього до самої смерті. Потім вона повернулася до Франції і закохався в правого політика Люсьєна Мілловоя. Вони вирішили боротися за незалежність Ірландії і боротися за повернення Ельзасу і Лотарингії до Франції. У них народилося двоє дітей. Потім вона повернулася до Ірландії і невпинно боролася за звільнення ірландських політичних в'язнів. У 1889 році вона вперше зустрілася з відомим ірландським поетом Вільямом Батлером Йейтсом, який був у неї закоханий.

У 1890 році вона повернулася до Франції, де вона ще раз зустрівся Люсьєном Мілловоєм. У 1891 році вона ненадовго приєдналася до Герметичного Ордену Золотої Зорі, організації містиків, з якою Єейтс був теж пов'язани. Між 1893 і 1895 роками, вона і Люсьєн Мілловой привели на світ двох дітей — Жоржа і Ізольду. Тільки дівчина — Ізольда Гонн, 1894 року народження, вижила. У неї був короткий роман з поетом Езра Паундом. У віці 26 років, Ізольда вийшла заміж за ірландського австралійського письменника, Френсіса Стюарта.

Протягом 1890-х років, Мод Гонн подорожувала по Англії, Уельсу, Шотландії та США, виступала за незалежність Ірландії. У 1899 році її відносини з Люсьєном Мілловоєм були завершені.

У 1900-х роках, вона разом з іншими добровольцями, боролася за збереження ірландської культури в період британської колонізації. У своїй автобіографії вона писала: «Я завжди ненавиділа війну, і я за своєю природою і філософією є пацифісткою, але це англійська окупація змушує нас до війни за свободу, і перший принцип війни — вбити ворога.»

У 1897 році вона разом з В. Б. Єйтсом та Артуром Гріффітом організувала протести проти святкування ювілею королеви Вікторії. У 1900 році вона заснувала організацію «Дочки Ірландії» (ірл. — Inghinidhe na hÉireann) — жіночої організації, що боролась за незалежність ірландії. У 1902 році вона зіграла роль Кетлін у п'єсі В. Б. Єйтса «Дочка Хулігана» (ірл. — Ní Houlihan). У цій п'єсі Кетлін тужить за Ірландією що поневолена англійцями. У тому ж році вона прийняла католицизм (ірландці-католики були запеклими борцями за незалежність Ірландії) і відмовила пропозиції В. Б. Єйтса стати його дружиною, бо вважала його не достатньо радикальним в боротьбі за свободу Ірландії.

Муза поета В. Б. Єйтса[ред. | ред. код]

Багато віршів Єйтс написав натхненний Мод Гонн як своєю музою або згадуючи її, наприклад, вірші: «Це Руд Нокінг.» Він написав п'єси «Графиня Кетлін» і «Кетлін Ні Хуліган» для неї. Його вірш «Ед жадає одягу Неба» закінчується звернення до неї: «Я розсипав мої мрії під ногами; Утворили вони мякий килим, щоб ви ступали по моїх мріях.»

Єйтс у своїй другій книзі «Останні вірші», Мод Гонн називалася Роуз, Оленою Троянською (вірш «Немає другого Трої»), Ледою («Леда і лебідь»), Кетлін Ні Хуліган, Афіною Палладою і Дейдрою.

Одруження[ред. | ред. код]

Мод Гонн одружилась з майором Джоном мак Брайдом — героєм англо-бурської війни. Їхній шлюб тривав недовго — вони розлучились після народження сина Шона. Мод Гонн і під час шлюбу, і після носила виключно своє дівоче прізвище. Її чоловік брав участь у Великоднньому повстанні в Ірландії і був страчений за британською владою за участь у цьому повстанні. Після цього Мод Гонн стала носити прізвище чоловіка.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Encyclopædia Britannica
  3. а б SNAC — 2010.

Джерела[ред. | ред. код]

  • 1881 census, Rosemont School, Tormoham, Devon
  • Lewis, page 140
  • Gonne, Maud; Jeffares, A. Norman; White, Anna MacBride (1995). The autobiography of * Maud Gonne: a servant of the queen. Chicago: University of Chicago Press. p. 115. ISBN 978-0-226-30252-2.
  • Jeffares, A. Norman (1988). W. B. Yeats, a new biography. London and New York: Continuum. p. 102.
  • Foster, R. F. (1997). W. B. Yeats: A Life, Vol. I: The Apprentice Mage. New York: Oxford UP. ISBN 0-19-288085-3
  • Jordan, Anthony J. (2000). The Yeats-Gonne-MacBride triangle. Westport. ISBN 978-0-9524447-4-9. Retrieved 14 March 2011.