Молдавські літописи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сторінка з «Летописецул церій Молдовей…»

Молда́вські лі́тописи — літописи (хроніки) Молдавського князівства. Започатковане у другій половині XV століття. Перші молдовські літописи написані кирилицею та старослов'янською мовою, містили короткі відомості про час правління попередніх господарів та про найважливіші історичні події.

Історія[ред. | ред. код]

Перший офіційний молдовський літопис, умовно названий "Аннали двору Стефана Великого ", був написаний при дворі цього господаря анонімним літописцем. Його початковий варіант не зберігся, залишилися тільки списки з доповненнями, що зберігалися в молдовських монастирях. В анналах оспівувалися подвиги й перемоги Стефана Великого, повідомлялися відомості про будівництво церков. Частина текстів цього літопису була перекладена іноземними мовами й використовувалася за межами Молдови.

Зберігся «Анонімний літопис Молдови», присвячений подіям з 1359 до 1507 року, і два списки «Путнянського літопису», що описує події з 1359 до 1526 року і з 1359 до 1518 року. Відомий також молдовсько-німецький літопис (14571499), слов'яно-молдавський літопис (1359—1504) (1359—1504) і молдовсько-польський літопис (1359-1564).

До нас дійшли три літописи XVI століття, написані духовними особами:

Ці літописи прославляли діяння господарів і закликали до підтримки існуючих порядків. Причини історичних подій часто пояснювалися в них божественним промислом.

У XVII столітті на зміну офіційного слов'янсько-молдовського літописанню, яке велося за замовленням господарів духовними особами, приходить боярське літописання. Найвідомішими молдовськими літописцями були Григорій Уреке, Мирон Костін, Ніколає Костін, Аксінтій Урікарул, Іон Некулче. Їхні літописи досить великі й відображають історію Молдовського князівства до середини XVIII століття і містять короткі відомості про історію сусідніх країн. Літописці того часу, будучи вихідцями з боярського стану, закликали до обмеження господарської влади.

Григорій Уреке описував події в Молдові в 1359—1594 рр.. у своїй праці «Летописецул церій Молдовей… справи Драгоша-Воде пине ла Арон — Воде». Він помер, не встигнувши закінчити роботу. Вона була переписана і перероблена Симеоном Даскелом та доповнена Мисаїлом Калугером. Мирон Костін продовжив роботу Уреке у своєму творі «Летописецул церій Молдовей справи Арон — Воде инкоаче де унде есте пересіт де Уреке Ворнікул», присвяченому 1595—1661 рр.. Він же написав літопис " Кроніка церілор Молдовей ши Мунтенія " польською мовою. Подальшу історію Молдовського князівства описав Іон Некулче в «Летопісецул церій Молдовей справи Дабіжа — Воде пине ла а доуа домні а луй К. Маврокордато» (1661—1743) з «Передмовою» і 42 історичними легендами. Представниками офіційного літописання були Микола Костін (" Кроніка домні луй М. Маврокордато ши Д. Кантемир ") і Аксінтій Урікарул («Де а доуа домні а луй Миколу Олександру Маврокордато»).

У XVIII столітті, поряд з літописанням молдовською мовою, з приходом до влади греків-фанаріотів, стали з'являтися і деякі літописи грецькою мовою.

Див. також[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Гл. 13. Сказание въкратъцѣ о Молдавъскыхъ государехъ отколе начася Молдавъскаа земля // Русская летопись с Воскресенского списка, подаренного в оной Воскресенский монастырь патриархом Никоном в 1658 году. СПб, 1793. Ч.1. С. 53—58. [1] [Архівовано 28 грудня 2016 у Wayback Machine.]
  • Гл. 13. Сказаніе вкратцѣ о Молдавскыхъ государехъ, отколѣ начася Молдовскаа земля // Полное собрание русских летописей. Воскресенская летопись. Т. 7, СПБ, 1856. C.256—258. [2]
  • Славяно-молдавские летописи XV—XVI вв. / под ред. Ф. А. Грекула. Москва: Наука, 1976.

Монографії[ред. | ред. код]

  • Андрущак В. Е., Бойко П. А. и др. История Республики Молдова. С древнейших времен до наших дней. Ассоциация учёных Молдовы им. Н. Милеску-Спэтару. — Изд. 2-е, перераб. и доп. — Кишинёв: Elan-Poligraf, 2002. с. 101—104.. ISBN 9975-9719-5-4

Посилання[ред. | ред. код]