Димитрій Кантемір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Димитрій Кантемір
Dimitrie Cantemir - Foto01.jpg
Народився 26 жовтня 1676(1676-10-26)[1][2][3]
Дімітріє-Кантемір (комуна)
Помер 1 вересня 1723(1723-09-01)[3] (46 років)
Харків, Російська імперія[1]
Громадянство (підданство) Flag of Moldavia.svg Молдавське князівство
Діяльність антрополог[d], мовознавець, історик, філософ, композитор, картограф[d], письменник, географ і орієнталіст[d]
Батько Константин Кантемир[4]
Мати Ana Bantăș[d]
Брати, сестри Антіох Кантемир
У шлюбі з Anastassija Trubezkaja[d] і Casandra Cantacuzino[d][5]
Діти Ekaterina Dmitrievna Golicyna[d], Maria Cantemir[d], Antiochus Kantemir[d][6][7][1][8][9][3] і Q4212630?

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Димитрій Кантемир (Dimitrie Cantemir, 26 жовтня 1673, Молдовське князівство — 21 серпня 1723, Дмитровка, Російська імперія) — молдовський та російський державний діяч, науковець, композитор та письменник. Господар Молдовського князівства в 1693 та 1710–1711 роках. Батько Антіоха Кантемира.

Біографія[ред.ред. код]

Будучи сином Костянтина Кантемира, Димитрій Кантемир був вихований при дворі в Яссах. В дитинстві навчився грецької, латини та слов'янських мов. З раннього віку мав дуже добру пам'ять. Між 1687 та 1717 перебував в екзилі в Істамбулі, де навчився османської мови, вивчав історію Османської імперії в Грецькій академії, де він також компонував музику. В 1693 зайняв місце свого батька як господар Молдовського князівства, але османи надали перевагу Костянтину Дуці. Лише в 1710 він знову став господарем. Приєднався до Петра І в російсько-турецькій війні 1710–1713 років і підписав таємну угоду в Луцьку, згідно з якою Молдова приймала російський сюзеренітет. Після османської перемоги в битві під Станілесті, Кантемир знайшов прихисток в Росії. Йому було надано титул князя Петром І та Карлом VI. Одержав у володіння землі в Харківській області. Діти Димитрія Кантемира також відіграли важливу роль в історії Росії.

Культурна та наукова діяльність[ред.ред. код]

Кантемир знав одинадцять мов. Написав низку історичних та філософських праць. Найголовніша історична праця присвячена Османській імперії, яка була перекладена на німецьку та французьку та залишалася класичною до середини XIX століття. Був обраний членом Берлінської академії наук. Працював також як композитор та теоретик османської музики. Склав географічний та соціально-економічний опис Молдови.

Вшанування[ред.ред. код]

  • Зображений на придністровській купюрі 2000 року;
  • Ім'ям Димитрія Кантемира названо Християнський університет в Румунії;
  • В СРСР в 1973 році була випущена поштова марка до 300-річчя від дня народження Д. Кантемира.

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


  1. а б в M. G. Cantemir // 1911 Encyclopædia Britannica — 11 — New York City: 1911. — Vol. 5. — P. 209.
  2. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б в Сорока И. А. Кантемир // Краткая литературная энциклопедия Москва: Большая Российская энциклопедия, 1966. — Т. 3. — С. 373–374.
  4. Кантемир, Константин Федорович // Энциклопедический словарь Санкт-Петербург: Brockhaus-Efron, 1895. — Т. XIV. — С. 317.
  5. російська Вікіпедія — 2001.
  6. Р. Сементковский Кантемир, Антиох Дмитриевич // Энциклопедический словарь Санкт-Петербург: Brockhaus-Efron, 1895. — Т. XIV. — С. 314–317.
  7. В. Р—в Кантемир, Дмитрий Константинович // Энциклопедический словарь Санкт-Петербург: Brockhaus-Efron, 1895. — Т. XIV. — С. 317.
  8. Antiochus Cantemir // Encyclopædia Britannica: DICTIONARY OF ARTS, SCIENCES, AND GENERAL LITERATURE — 9 — 1875. — Т. 5. — С. 28.
  9. Серман И. З. Кантемир // Краткая литературная энциклопедия Москва: Большая Российская энциклопедия, 1966. — Т. 3. — С. 372–373.