Перейти до вмісту

Море Короля Гокона VII

Координати: 67° пд. ш. 20° сх. д. / 67° пд. ш. 20° сх. д. / -67; 20
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Море Короля Гокона VII
67° пд. ш. 20° сх. д. / 67° пд. ш. 20° сх. д. / -67; 20
Мапа
Карта місцевості, море Короля Гокона VII.
Море Короля Гокона VII біля узбереж Берега Принцеси Марти, Принцеси Астрід і Принцеси Рагнхілль.

Море Короля Гокона VII (норв. Kong Haakon VII Hav) — околичне море в атлантичному секторі Південного океану біля берегів Східної Антарктики.

Географія

[ред. | ред. код]

З міжнародної точки зору море Короля Гокона VII лежить між морем Ведделла і морем Лазарєва, і, таким чином, море простягається уздовж Берега Принцеси Марти від мису Норвегія (12°18' зх. д.) в крайній східній точці моря Ведделла, до шельфового льодовика Фімбал[en] недалеко від нульового меридіана (0°0'), який визнаний західною межею моря Лазарєва.

З норвезької точки зору, яка не визнає море Лазарєва, воно розташоване вздовж усього узбережжя Землі Королеви Мод між 20° зх. д. і 45° сх. д., і тягнеться приблизно на 10 090 кілометрів від льодовика Станкомб-Вільс[en] (19° зх. д.) на Березі Принцеси Марти на заході і до льодовика Шиннан[en] (44°38' сх. д.) на східній межі Берега Принца Олафа на сході[1][2].

Море більшу частину року вкрите кригою. Восени пакові льоди не розпадаються до весни. Грубими координатами моря є 67°00'00" пд. ш. 20°00'00" сх. д.

Область є важливим середовищем існування для тюленів Росса[3][4].

Історія

[ред. | ред. код]

Судячи з усього, першою у водах моря побувала Перша російська антарктична експедиція 1819—1821 років під керівництвом Фадея Беллінсгаузена і Михайла Лазарєва. Найбільш знаменна подія цього плавання відбулася 16 (28) січня 1820 року, коли моряки вперше в історії побачили шельфові льодовики Антарктиди (шельфовий льодовик Беллінсгаузена біля Берега Принцеси Марти)[5][6].

Море назване на честь першого короля Норвегії Гокона VII після розірвання Шведсько-Норвезької унії.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. [1] [Архівовано 22 червня 2022 у Wayback Machine.], David McGonigal, «Antarctica: Secrets of the Southern Continent», 2009, Frances Lincoln Publishing, London, ISBN 0-7112-2980-5, accessdate=2010-10-28
  2. [2] [Архівовано 22 червня 2022 у Wayback Machine.], Bernadette Hince, «The Antarctic dictionary: a complete guide to Antarctic English», 2000, Csiro Publishing, Collingwood, Australia, ISBN 0-9577471-1-X, accessdate=2010-10-28
  3. Archived copy. Архів оригіналу за 19 липня 2011. Процитовано 28 жовтня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання), Polar Conservation Organisation (PCO), accessdate=2010-10-28
  4. Archived copy. Архів оригіналу за 27 вересня 2011. Процитовано 28 жовтня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання), American Society of Mammalogists (ASM), accessdate=2010-10-28
  5. Archived copy. Архів оригіналу за 24 листопада 2010. Процитовано 28 жовтня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання), Polar Cruises.com, accessdate=2010-10-28
  6. [3] [Архівовано 9 жовтня 2016 у Wayback Machine.], Antarctic-circle.org, accessdate=2010-10-28