Мороз Олег Романович
| Олег Мороз Олег Романович Мороз | |||
|---|---|---|---|
 Головний сержант (посмертно) | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження | 8 червня 1993 м. Миколаїв, Україна | ||
| Смерть | 10 червня 2022 (29 років) Слов'янськ | ||
| Поховання | Личаківський цвинтар | ||
| Національність | українець | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | 2013-2022 | ||
| Приналежність |  Україна | ||
| Вид ЗС |  Збройні сили | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | ||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
 Мороз Олег Романович у Вікісховищі | |||
Олег Романович Мороз (8 червня 1993, м. Миколаїв, Україна — 10 червня 2022) — український військовослужбовець, головний сержант (посмертно)[джерело?] Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.
Народився 8 червня 1993 року в м. Миколаєві.
Після завершення навчання проходив військову службу в 79-й окремій аеромобільній бригаді.
Під час оборони Донецького аеропорту отримав поранення, однак повернувся на фронт.
З перших днів російського вторгнення в Україну воював на території Донецької та Луганської областей. Позиції 79-ї бригади були розташовані на березі річки Сіверський Донець, а лівим флангом упиралися в кордон. Коли росіяни почали наступ, бригада ризикувала потрапити в оточення і отримала команду на відхід. Проте перед відходом українські війська мали затримати переправу росіян через міст. Міст був замінований, але артобстрілом перебило дроти і підрив не спрацював. 29-річний головний сержант інженерно-саперного взводу Олег Мороз викликався добровольцем, завів на міст автомобіль з вибухівкою із радіокерованим підривом, і неушкодженим вийшов, після чого міст підрвали. За цю операцію Олег отримав звання Героя України.[1]
Загинув 10 червня 2022 року у бою під Слов’янськом.[1]
24 червня 2022 року похований в м. Львові на Личаківському цвинтарі.[2]
Залишилися батьки та сестра.
- Звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка» (10 березня 2022) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[3];
- Орден «За мужність» III ст. (1 липня 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4];
- нагрудний знак «За зразкову службу», «Учасник АТО»;
- пам'ятний знак «За воїнську доблесть».
 | Цей розділ потребує доповнення. (серпень 2022) |
- ↑ а б Алла Мірошниченко (14 жовтня 2023). Оборона Мар’їнки: від вогняних валів до рукопашних сутичок. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 13 лютого 2024.
- ↑ Сьогодні у Львові прощатимуться з Олегом Морозом, який загинув у боротьбі з ворогом
- ↑ Указ Президента України від 10 березня 2022 року № 122/2022 «Про присвоєння звання Герой України»
- ↑ Указ Президента України від 1 липня 2022 року № 641/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- Кіндсфатер, О. Хроніка подвигу: на очах ошалілих орків заскочив на міст і підірвав вантажівку // АрміяInform. — 2022. — 28 липня.
- Карнаух, Н. У Львові попрощаються з кіборгом та Героєм України Олегом Морозом [Архівовано 23 червня 2022 у Wayback Machine.] // Суспільне Новини. — 2022. — 23 червня.
- Попович, М. Завтра у Львові попрощаються з Героєм України, «кіборгом», Олегом Морозом // Вголос. — 2022. — 23 червня.
- Світла пам'ять. Герой України — Олег Мороз на YouTube // Natalia Doroschevich. — 2022. — 18 липня.
 |
|---|
- Головні сержанти
- Народились 8 червня
- Народились 1993
- Померли 10 червня
- Померли 2022
- Поховані на Личаківському цвинтарі
- Військовики 79-ї окремої десантної бригади
- Герої України — кавалери ордена «Золота Зірка»
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Миколаєва