Мотет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Мотет (фр. motet от mot — слово) — вокальний багатоголосний твір поліфонічного складу. Мотет як музичний жанр виник в XII столітті в Франції.

Назва "мотет" з'явилася у XIII столітті і стосувалася до вокальних творів, у яких мелодія григоріанського хоралу (тенор) поліфонічно з'єднується із двома іншими мелодичними лініями (дуплум і триплум). Твори такого роду стали називатися мотетами, коли словесний текст (позначуваний словом mot) почали переносити в дуплум (званий тому мотетом), тобто в голос, що раніше просто вокалізувався. В 13 столітті мотети були, як правило, багатотекстовими, тобто в різних партіях звучали різні тексти, як церковні, так і світські, траплялося навіть - на різних мовах.

На відміну від середньовічного, ренесансний мотет писали тільки на церковний текст, єдиний для даного твору. Однак і в цій формі зберігалася неодночасність проголошення слів у різних голосах - найчастіше це було результатом широкого застосування імітацій, і подібна особливість стала характерною ознакою жанру мотету взагалі.

В епоху бароко, коли великого поширення набувають інструментальні жанри, роль мотету переходить до кантати, проте й чисто вокальний мотет продовжує своє існування: мотети складалися до різного роду урочистостей. Історія мотету нараховує біля семи століть, і в сфері західної церковної музики цей жанр поступається за значенням тільки месі. Серед авторів середньовічних мотетів - Перотіна і Гійом де Машо, в епоху Відродження мотети писали Джон Данстебл, Гійом Дюфаї, Йоханнес Окегем, Жоскен Депре, Орландо ді Лассо, Палестрина, у 18-19 століттях - Й. С. Бах, В.А. Моцарт, Ф.Мендельсон, Й. Брамс та інші.

Література[ред.ред. код]

  • Margaret Bent (1997). "The late-medieval motet", Companion to Medieval & Renaissance Music. Oxford University Press. ISBN 0-19-816540-4.
  • The Development of the motet
  • Blanche Gangwere, Music History During the Renaissance Period, 1520–1550. Westport, Connecticut, Praeger Publishers. 2004.