Фелікс Мендельсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фелікс Мендельсон
Felix Mendelssohn Bartholdy.jpg
Народився 3 лютого 1809(1809-02-03)[1][2][…]
Гамбург[4]
Помер 4 листопада 1847(1847-11-04)[1][2][…] (38 років)
Лейпциг, Королівство Саксонія[4]
·інсульт
Поховання
Громадянство
(підданство)
Німеччина
Національність Ашкеназі
Діяльність композитор, піаніст, органіст, диригент, музикант, музикознавець, музичний педагог, викладач університету
Alma mater Гумбольдтський університет Берліна
Вчителі Carl Friedrich Zelter[d] і Ludwig Berger[d]
Відомі учні Charles Edward Horsley[d]
Володіє мовами німецька[1]
Заклад Лейпцизька вища школа музики й театру імені Фелікса Мендельсона
Членство Нідерландська королівська академія наук
Напрямок Музика епохи романтизму
Жанр опера, класична музика і Q3868634?
Magnum opus Симфонія № 1, Симфонія № 3, Симфонія № 4, Концерт для скрипки з оркестром, Das Märchen von der schönen Melusine[d] і Consolation[d]
Конфесія лютеранство
Рід Mendelssohn family[d]
Батько Abraham Mendelssohn Bartholdy[d]
Мати Lea Mendelssohn Bartholdy[d]
Родичі Moses Mendelssohn[d]
Брати, сестри  • Rebecka Mendelssohn[d][5], Мендельсон Фанні[6][5][7] і Paul Mendelssohn Bartholdy[d]
У шлюбі з Cécile Mendelssohn Bartholdy[d]
Діти Paul Mendelssohn Bartholdy[d] і Carl Mendelssohn Bartoldy[d]
Нагороди
IMDb nm0006196
Фелікс Мендельсон

Фе́лікс Мендельсо́н (нім. Felix Mendelssohn, повне ім'я Jakob Ludwig Felix Mendelssohn Bartholdy — Я́коб Лю́двіг Фе́лікс Ме́ндельсон-Барто́льді; *3 лютого 1809 — †4 листопада 1847) — німецький композитор-романтик, дириґент, музично-громадський діяч.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 3 лютого 1809 у Гамбурзі, в сім'ї банкіра Абрагама Мендельсона, який разом з дружиною Лією прийняли християнство, і їхні діти були охрещені під прізвищем Мендельсон — Бартольді. Мав сестру Фанні Мендельсон. Дід Фелікса — Мозес Мендельсон - був відомим у Німеччині філософом. У 1812 родина Мендельсонів переїжджає до Берліна, де у 1817 році Фелікс починає займатися музикою з К. Цельтером. У 1821 він знайомиться з Й.-В. Ґете.

На формування естетичних поглядів Мендельсона значно вплинуло спілкування з видатними представниками наукової й художньої думки (В. Гумбольдт, Г. Гайне, Е. Т. А. Гофманн, К. М. Вебер, Н. Паґаніні); велику роль у становленні майбутнього композитора мав багаторічний контакт із Ґете, який прищепив Мендельсонові симпатії до класичного мистецтва, а також курс лекцій Г. Геґеля з естетики, які Мендельсон прослухав у Берлінському університеті.

Створення увертюри до комедії У. Шекспіра «Сон у літню ніч» (1826) — свідчення ранньої творчої зрілості Мендельсона. В 1829 році під батутою Мендельсона було виконано «Страсті за Матвієм» Й.-С. Баха, що стало справжньою подією, оскільки «Страсті» довгий час були забуті і не виконувалися. Одночасно Мендельсон здобував славу композитора, піаніста, скрипаля. В 1829-32 композитор подорожував Європою, враження від мандрівок знайшли відгук в «Італійській», «Шотландській» симфоніях та інших творах.

В 1833 Мендельсон керував Нижньорейнськими музичними фестивалями, в 1833—1835 музик-директор у Дюссельдорфі (під диригуванням Мендельсона вперше виконано багато творів Г.-Ф. Генделя, Й.-С. Баха, В.-А. Моцарта, Л. Бетховена). З 1835 — диригент і керівник оркестру Гевандгаусу в Ляйпціґу, який завдяки Мендельсонові здобув світову популярність. У 1843 з ініціативи Мендельсона відкрилася Ляйпціґська консерваторія.

Творчість[ред. | ред. код]

Ф. Мендельсон — один з найвизначніших представників німецького романтизму, тісно пов'язаний із класичними традиціями (естетична позиція Мендельсона — засновника ляйпціґської школи — вирізнялася орієнтацією на класичні зразки, проте він шукав нові типи виразності. Музика Мендельсона відрізняється прагненням до ясності й урівноваженості, їй властиві елегійність тону, опора на побутові форми музикування й інтонації німецької народної пісні («Пісні без слів» для фортепіано та ін.). Специфічна для Мендельсона образна сфера — витончена фантастична «скерцозність» (увертюра з музики до п'єси «Сон у літню ніч» та ін.). Виконавський стиль Мендельсона-піаніста, противника поверхової віртуозності, вплинув на його інструментальну музику (концерти, ансамблі та ін.). Один із творців романтичного симфонізму, Мендельсон збагатив його жанром програмної концертної увертюри («Морська тиша й щасливе плавання», 1832, і ін.).

Список творів[ред. | ред. код]

Опери та зингшпілі
  • «Два племінники, або Дядечко з Бостона»
  • «Весілля Камачо»
  • «Любов солдата»
  • «Два педагоги»
  • «Бродячі комедіанти»
  • «Повернення з чужини» (перероблено у вокальний цикл, op. 89; 1829)
Ораторії
  • «Павло», op. 36 (1835)
  • «Ілія», op. 70 (1846)
  • «Христос», op. 97 (не закінчена)
  • Te Deum
Кантати
  • «Christe, Du Lamm Gottes» (1827)
  • «O Haupt voll Blut und Wunden» (1830)
  • «Vom Himmel hoch» (1831)
  • «Wir glauben all» (1831)
  • «Ach Gott vom Himmel sieh darein» (1832)
  • «Вальпургієва ніч», op. 60
  • «Святкові піснеспіви», op. 68 (1840)
  • «Wer nur den lieben Gott lasst walten» (1829)
Оркестрові твори
  • Увертюра C-Dur («Увертюра з трубами»), op. 101 (1825)
  • Увертюра «Сон літньої ночі», op. 21 (1826/1831)
  • Увертюра «Казка про прекрасну Мелузіна», op. 32 (1833)
  • Увертюра «Гебриди, або Фінгалова печера», op. 26 (1832)
  • Увертюра «Морська тиша й щасливе плавання», op. 27 (1828/1833/1834)
  • Увертюра «Рюї Блаз», op. 95 (1839)
  • Музика до трагедії «Антігона», op. 55 (1841)
  • Музика до комедії «Сон в літню ніч», op. 61 (1843) (включає Весільний марш)
  • Музика до п'єси «Атал», op. 74 (1843—1845)
  • Музика до трагедії «Едіп», op. 93 (1845)
  • Музика до п'єси «Лорелея», op. 98 (1845)
Концерти
  • Концерт для скрипки з оркестром d-moll (1822)
  • Концерт для скрипки з оркестром e-moll op. 64 (1838, друга редакція 1844)
  • Концерт для фортепіано з оркестром a-moll (1822)
  • Концерт для фортепіано з оркестром № 1 g-moll, op. 25 (1831)
  • Концерт для фортепіано з оркестром № 2 d-moll, op. 40 (1837)
  • Два концерти для двох фортепіано з оркестром (E-dur і As-dur) (1823—1824)
  • Концерт для скрипки і фортепіано з оркестром D-dur (1823)
Камерні твори
  • Сім струнних квартетів;
  • Струнний октет;
  • Дві сонати для скрипки і фортепіано;
  • Дві сонати для віолончелі та фортепіано;
  • Два фортепіанних тріо;
  • Три фортепіанних квартету;
  • Соната для альта і фортепіано
Твори для фортепіано
  • Прелюдії і фуги
  • Варіації
  • Три сонати
  • Етюди
  • Капріччіо
  • «Пісні без слів», вісім зошитів
  • Рондо-каприччіозо
Твори для органу
  • Прелюдія d-moll (1820)
  • Анданте D-dur (1823)
  • Пасакалія c-moll (1823)
  • Три прелюдії і фуги, op. 37 (1836/37)
  • Три фуги (1839)
  • Прелюдія c-moll (1841)
  • Шість сонат op. 65 (1844/45)
  • Анданте з варіаціями D-dur (1844)
  • Алегро B-dur (1844)
Вокальні та хорові твори
  • «На крилах пісні»
  • «Gruss»
  • Шість пісень, op. 59 (1844)
  • Ліс

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Felix Mendelssohn-Bartholdy
  3. а б Encyclopædia Britannica
  4. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118580779 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. а б Г. Риман Мендельсон-Бартольди // Musiklexikon: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. ЭнгельМосква: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 2. — С. 835–838.
  6. Г. Риман Гензель // Musiklexikon: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. ЭнгельМосква: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 1. — С. 333.
  7. Гензель, Фанни-Цецилия // Энциклопедический словарьСанкт-Петербург: Брокгауз—Ефрон, 1892. — Т. VIII. — С. 337.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Иванов-Борецкий М. В. Мендельсон. — М., 1910.
  • Дамс В. Ф. Мендельсон-Бартольди / Пер. с нем. — М., 1930.
  • Ворбс Г. Х., Ф. Мендельсон-Бартольди. Жизнь и деятельность в свете собственных высказываний и сообщений современников. / Пер. с нем. М., 1966.
  • Карминский М. В. Счастливый гений // Харківські асамблеї. Міжнародний музичний фестиваль 1994 р.: «Ф. Мендельсон-Бартольді та просвітництво». Збірка матеріалів / Упорядник Г. І. Ганзбург. — Харків, 1994. — С. 11-16.
  • Ф. Мендельсон-Бартольди и традиции музыкального профессионализма: Сборник научных трудов / Сост. Г. И. Ганзбург. — Харьков, 1995. — 172 с.
  • Ranft P., Felix Mendelssohn-Bartholdy, Lpz., 1972.
  • Brown C. A Portrait of Mendelssohn. Yale University Press. 2003. — 551pp.
  • Cooper J. M.; Prandi J. D. (editor). The Mendelssohns: Their Music in History. Oxford University Press. 2002. — 382 pp.