Фелікс Мендельсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Запит «Мендельсон» перенаправляє сюди; див. також інші значення.
Фелікс Мендельсон

Фе́лікс Мендельсо́н (нім. Felix Mendelssohn, повне ім'я Jakob Ludwig Felix Mendelssohn Bartholdy — Я́коб Лю́двіг Фе́лікс Ме́ндельсон-Барто́льді; *3 лютого 1809 — †4 листопада 1847) — німецький композитор єврейського походження, піаніст, органіст, диригент, музично-громадський діяч.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 3 лютого 1809 у Гамбурзі в сім'ї банкіра Абрагама Мендельсона, який разом з дружиною Лією прийняли християнство, і їхні діти були хрещені під прізвищем Мендельсон - Бартольді. Мав сестру Фанні Мендельсон. Дід Фелікса Мендельсона — Мозес Мендельсон був визнаним у Німеччині філософом. У 1812 переїжджає з сім'єю до Берліна, де з 1817 починає займатися музикою з К. Цельтером, а в 1821 знайомиться з Гете.

На формування естетичних поглядів Мендельсона значно вплинуло спілкування з видними представниками наукової й художньої думки (В. Гумбольдт, Г. Гейне, Е. Т. А. Гофман, К. М. Вебер, Н. Паганіні); велику роль у становленні майбутнього композитора мав багаторічний контакт із Ґете, що прищепив Мендельсону симпатії до класичного мистецтва, а також курс лекцій Г. Гегеля з естетики, які Мендельсон прослухав у Берлінському університеті.

Створення увертюри до комедії У. Шекспіра «Сон у літню ніч» (1826) — свідчення ранньої творчої зрілості Мендельсона. А в 1829 році під батутою Мендельсона було виконано «Страсті за Матвієм» Й. С. Баха, що стало справжньою подією, оскільки «Страсті» довгий час були забутим, невиконуваним твором. Одночасно Мендельсон здобував славу композитора, піаніста, скрипаля. В 1829-32 Мендельсон подорожував Європою, враження від мандрівок знайшли відгук в «Італійській», «Шотландській» симфоніях та інших творах.

В 1833 Мендельсон керував Нижньорейнськими музичними фестивалями, в 1833-1835 музик-директор у Дюссельдорфі (за керівництва Мендельсона вперше виконано багато творів Г. Ф. Генделя, Й. С. Баха, В. А. Моцарта, Л. Бетховена). З 1835 — диригент і керівник оркестру Гевандгаусу в Лейпцизі, що здобув завдяки Мендельсону світову популярність. В 1843 з ініціативи Мендельсона відкрилася Лейпцизька консерваторія.

Творчість[ред.ред. код]

Мендельсон — один з найвизначніших представників німецького романтизму, тісно пов'язаний із класичними традиціями (естетична позиція Мендельсона — засновника лейпцизької школи — відрізнялася орієнтацією на класичні зразки), проте Мендельсон шукав нових типів виразності. Музика Мендельсона відрізняється прагненням до ясності й урівноваженості, їй властиві елегійність тону, опора на побутові форми музикування й інтонації німецької народної пісні («Пісні без слів» для фортепіано й ін.). Специфічна для Мендельсона образна сфера — витончена фантастична скерцозність (увертюра з музики до п'єси «Сон у літню ніч» й ін.). Виконавський стиль Мендельсона-піаніста, супротивника поверхневої віртуозності, вплинув на його інструментальну музику (концерти, ансамблі й ін.). Один із творців романтичного симфонізму, Мендельсон збагатив його жанром програмної концертної увертюри («Морська тиша й щасливе плавання», 1832, і ін.).

Список творів[ред.ред. код]

Опери та зингшпілі
  • «Два племінника, або Дядечко з Бостона»
  • «Весілля Камачо»
  • «Любов солдата»
  • «Два педагога»
  • «Бродячі комедіанти»
  • «Повернення з чужини» (перероблено у вокальний цикл, op. 89; 1829)
Ораторії
  • «Павло», op. 36 (1835)
  • «Ілія», op. 70 (1846)
  • «Христос», op. 97 (не закінчена)
  • Te Deum
Кантати
  • «Christe, Du Lamm Gottes» (1827)
  • «O Haupt voll Blut und Wunden» (1830)
  • «Vom Himmel hoch» (1831)
  • «Wir glauben all» (1831)
  • «Ach Gott vom Himmel sieh darein» (1832)
  • «Вальпургієва ніч», op. 60
  • «Святкові піснеспіви», op. 68 (1840)
  • «Wer nur den lieben Gott lasst walten» (1829)
Оркестрові твори
  • Увертюра C-Dur («Увертюра з трубами»), op. 101 (1825)
  • Увертюра «Сон літньої ночі», op. 21 (1826/1831)
  • Увертюра «Казка про прекрасну Мелузіна», op. 32 (1833)
  • Увертюра «Гебріди, або Фінгалова печера», op. 26 (1832)
  • Увертюра «Морська тиша й щасливе плавання», op. 27 (1828/1833/1834)
  • Увертюра «Рюї Блаз», op. 95 (1839)
  • Музика до трагедії «Антігона», op. 55 (1841)
  • Музика до комедії «Сон в літню ніч», op. 61 (1843) (включає Весільний марш)
  • Музика до п'єси «Атал», op. 74 (1843–1845)
  • Музика до трагедії «Едіп», op. 93 (1845)
  • Музика до п'єси «Лорелея», op. 98 (1845)
Концерти
  • Концерт для скрипки з оркестром d-moll (1822)
  • Концерт для скрипки з оркестром e-moll op. 64 (1838, друга редакція 1844)
  • Концерт для фортепіано з оркестром a-moll (1822)
  • Концерт для фортепіано з оркестром № 1 g-moll, op. 25 (1831)
  • Концерт для фортепіано з оркестром № 2 d-moll, op. 40 (1837)
  • Два концерти для двох фортепіано з оркестром (E-dur і As-dur) (1823–1824)
  • Концерт для скрипки і фортепіано з оркестром D-dur (1823)
Камерні твори
  • Сім струнних квартетів;
  • Струнний октет;
  • Дві сонати для скрипки і фортепіано;
  • Дві сонати для віолончелі та фортепіано;
  • Два фортепіанних тріо;
  • Три фортепіанних квартету;
  • Соната для альта і фортепіано
Твори для фортепіано
  • Прелюдії і фуги
  • Варіації
  • Три сонати
  • Етюди
  • Капріччіо
  • «Пісні без слів», вісім зошитів
  • Рондо-каприччіозо
Твори для органу
  • Прелюдія d-moll (1820)
  • Анданте D-dur (1823)
  • Пасакалія c-moll (1823)
  • Три прелюдії і фуги, op. 37 (1836/37)
  • Три фуги (1839)
  • Прелюдія c-moll (1841)
  • Шість сонат op. 65 (1844/45)
  • Анданте з варіаціями D-dur (1844)
  • Алегро B-dur (1844)
Вокальні та хорові твори
  • «На крилах пісні»
  • «Gruss»
  • Шість пісень, op. 59 (1844)
  • Ліс

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Иванов-Борецкий М. В. Мендельсон. — М., 1910.
  • Дамс В. Ф. Мендельсон-Бартольди / Пер. с нем. — М., 1930.
  • Ворбс Г. Х., Ф. Мендельсон-Бартольди. Жизнь и деятельность в свете собственных высказываний и сообщений современников. / Пер. с нем. М., 1966.
  • Карминский М. В. Счастливый гений // Харківські асамблеї. Міжнародний музичний фестиваль 1994 р.: «Ф. Мендельсон-Бартольді та просвітництво». Збірка матеріалів / Упорядник Г. І. Ганзбург. — Харків, 1994. — С. 11-16.
  • Ф. Мендельсон-Бартольди и традиции музыкального профессионализма: Сборник научных трудов / Сост. Г. И. Ганзбург. — Харьков, 1995. — 172 с.
  • Ranft P., Felix Mendelssohn-Bartholdy, Lpz., 1972.
  • Brown C. A Portrait of Mendelssohn. Yale University Press. 2003. — 551pp.
  • Cooper J. M.; Prandi J. D. (editor). The Mendelssohns: Their Music in History. Oxford University Press. 2002. — 382 pp.