Орландо ді Лассо
| Орландо ді Лассо | |
|---|---|
італ. Orlando di Lasso  | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 1532[1][2] |
| Місце народження | Монс, Еноське графство, Габсбурзькі Нідерланди[3] |
| Дата смерті | 14 червня 1594[1][4][…] |
| Місце смерті | Мюнхен, Баварське герцогство, Священна Римська імперія[3] |
| Громадянство | Габсбурзькі Нідерланди |
| Професії | композитор, court chapel master, диригент |
| Вчителі | Hoste da Reggiod |
| Відомі учні | Андреа Ґабріелі, Джованні Ґабріелі і Francisco Leontaritisd |
| Жанри | мотет, поліфонія і Музика епохи Відродження |
| Magnum opus | Lagrime di San Pietrod |
| Нагороди |  |
| Діти | Regina di Lassod[5], Ferdinando di Lassod[6][5], Rudolph di Lassod[7] і Johann di Lassod |
 Файли у Вікісховищі | |
Орландо ді Лассо (1532, Монс — 14 червня 1594, Мюнхен) — франко-фламандський композитор епохи відродження, співак і диригент.
Орландо народився у місті Монсі (сучасна Бельгія). У дитячі роки співав у церковному хорі. Із цим періодом життя майбутнього композитора зв'язана легенда про те, що віце-король Сицилії Фердинандо Гонзага, зачарований голосом юного співака, відвіз його проти волі батьків в Італію. Попри те, що Лассо дійсно провів довгий час в Італії, випадок з Фердинандо Гонзага не має ніякого документального підтвердження.
В 1553 році був запрошений керувати капелою Латеранського собору в Римі. В 1555 році жив у Антверпені, де вийшов перший збірник творів, що містив його мотети і мадригали. В 1556 році був запрошений у Баварію керівником Мюнхенської придворної капели, і залишився в Мюнхені до кінця життя. З 1560 року король Франції встановив йому постійне грошове забезпечення, а папа Григорій XIII нагородив званням «лицаря золотої шпори».
Помер Орландо ді Лассо у Мюнхені 1594 року, де й похований на цвинтарі францискантів.
У творчості Лассо можна прослідкувати злиття нідерландського й італійського стилів. Зокрема, вплив італійських мадригалістів перетворює старе нідерландське поліфонічне письмо, засноване на рівноправності всіх голосів, у більш сучасний і багатий можливостями стиль. У творчості Лассо традиції франко-фламандської поліфонії поєднуються з рисами, характерними для музики пізнього Відродження.
Творча спадщина Лассо дуже багата і включає півтори тисячі мотетів, 53 меси, близько ста магнифікатів й інших літургійних творів, півтори сотні мадригалів, сотні французьких шансонів, німецьких пісень (Lieder), віланел, мореск (буквально «мавританська» — музично-танцювальна форма) та інших дрібних п'єс.
Слава Лассо як церковного композитора пов'язана головним чином з його мотетами, що ілюструють різні євангельські події й сцени. До найвідоміших творів Лассо у церковній музиці належить цикл «Сім покаянних псалмів». Водночас Лассо часто використовував у своїх месах музичний матеріал світських пісень, створюючи так звані пародійні меси. Серед них є твори, засновані на популярних французьких шансонах, зокрема «Je ne menge point de porc» («Я не їм свинини»)[8] та «Entre vous filles de quinze ans» («Серед вас, п'ятнадцятирічні дівчата»).
У сфері світської музики Лассо був неперевершеним майстром своєї епохи. Тут відкривається широке поле для його схильності до жарту й сатири, і особливо це проявляється в лаконічних п'єсах — замальовках характерів і сцен з повсякденного життя. Уже в молодості, перебуваючи в Італії, Лассо звернувся до жанру мадригалу; він писав музику на тексти італійських та французьких поетів, зокрема Петрарки, Аріосто, Ронсара та інших.
- 1 2 Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Німецька національна бібліотека — 1912.
- 1 2 Deutsche Nationalbibliothek Record #118569945 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ SNAC — 2010.
- 1 2 verschiedene Autoren Lasso, Orlando di / Hrsg.: Historische Commission bei der königl. Akademie der Wissenschaften — L: Duncker & Humblot, 1875. — Vol. 18. — S. 2.
- ↑ verschiedene Autoren Lasso, Ferdinand di (Komponist) / Hrsg.: Historische Commission bei der königl. Akademie der Wissenschaften — L: Duncker & Humblot, 1875. — Vol. 18. — S. 9.
- ↑ verschiedene Autoren Lasso, Rudolph di / Hrsg.: Historische Commission bei der königl. Akademie der Wissenschaften — L: Duncker & Humblot, 1875. — Vol. 18. — S. 9–10.
- ↑ Grabnar, Klemen (24 липня 2013). Je ne menge poinct de porcq: zgodnja parodična maša Orlanda di Lassa. Keria: Studia Latina et Graeca (словен.). 15 (1): 119—131. doi:10.4312/keria.15.1.119-131. ISSN 2350-4234.
- Булычев В. А. Орландо Лассо. Биографический очерк. М., 1908
- Article «Orlande de Lassus», in The New Grove Dictionary of Music and Musicians, ed. Stanley Sadie. 20 vol. London, Macmillan Publishers Ltd., 1980. ISBN 1-56159-174-2
- James Haar: «Orlande de Lassus», Grove Music Online ed. L. Macy (Accessed March 1, 2006), Grove Music Online
- Gustave Reese, Music in the Renaissance. New York, W.W. Norton & Co., 1954. ISBN 0-393-09530-4
- Harold Gleason and Warren Becker, Music in the Middle Ages and Renaissance (Music Literature Outlines Series I). Bloomington, Indiana. Frangipani Press, 1986. ISBN 0-89917-034-X
- 11585 Орланділассо — астероїд, названий на честь композитора.
- Сайт, присвячений композиторові
- Орландо ді Лассо: ноти на сайті ChoralWiki (англ.)
- Orlande de Lassus: Партитури на сайті Werner Icking Music Archive (WIMA)
- Вільні ноти авторства Orlande de Lassus на сайті International Music Score Library Project (IMSLP)
- Орландо ді Лассо на сайті Кругосвет
- Орландо ді Лассо. Magnum opus musikum. Мотети. — Музична Україна, 2009, 416 стор.
 |  | ||
