Музей медальєра Юхима Харабета

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Музей медальєра Юхима Харабета Pictogram infobox palace.png
Музей Харабета.JPG
47°05′31″ пн. ш. 37°32′34″ сх. д. / 47.09202500002777469° пн. ш. 37.54279300002777831° сх. д. / 47.09202500002777469; 37.54279300002777831Координати: 47°05′31″ пн. ш. 37°32′34″ сх. д. / 47.09202500002777469° пн. ш. 37.54279300002777831° сх. д. / 47.09202500002777469; 37.54279300002777831
Тип музей
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Україна Україна Маріуполь, пр. Металургів, 25
Адреса проспект Металургів, 25, Маріуполь, Донецька область, Україна
Засновано відкритий у січні 2006 р.
Музей медальєра Юхима Харабета. Карта розташування: Україна
Музей медальєра Юхима Харабета
Музей медальєра Юхима Харабета (Україна)

Музе́й медальє́ра Юхи́ма Харабе́та — новий за тематикою музейний заклад на теренах України і меморіал відомого медальєра Юхима Харабета (м. Маріуполь).

В квітні 2022 року російські загарбники вивезли з окупованого Маріуполя унікальну колекцію Юхима Харабета[1].

Історія створення[ред. | ред. код]

Ініціативна група[ред. | ред. код]

Відомий в Україні медальєр Ю. Харабет помер 8 березня 2004 р. Відразу постало питання про збереження витворів мистецтва автора і увічнення його пам'яті. На відміну про створення Картинної галереї в місті Маріуполь, де є цікава збірка живопису, питання не розглядали 50 років, щоб покинути, а перевели в реалізацію швидко.

Створили ініціативну групу, яка активно сприяла створенню меморіалу (Галина Ліхачова з міськради, Бараннік Сергій Олексійович, заслужений художник України, акторка Світлана Отченашенко, дружина померлого, Ірина Волкова, голова міського центру імені Куїнджи).

Приміщення[ред. | ред. код]

Брак нових приміщень для музеїв — загальна біда усіх міст України, незважаючи на наявність і старих будівель, і можливість пристосування їх під музейні заклади, і потребу в цьому в суспільстві.

Брак коштів спонукав ініціативну групу обмежитися пристосуванням для музею колишньої лифтерної з додатковим приміщенням поряд із Центром імені Куїнджи. Це дало можливість швидко відремонтувати приміщення. І швидко займатися формуванням фонду, не чекаючи нагоди отримати нову будівлю під музей (можна й не дочекатися, як це сталося зі створенням в місті картинної галереї).

Місто швидко отримало вузьке, але затишне приміщення під невеликий меморіал мініатюрного за розмірами медальєрного мистецтва. Загальна площа музею — 60 м².

Біда в іншому. Ю. Харабет не був тільки медальєром, він створював екслібриси, ескізи дипломів, квитків запрошень і двох монументів. Вони важливо розширювали характеристики творчості майстра, але не укладались в монографічну концепцію музею медальєрного мистецтва.

Формування фондів[ред. | ред. код]

З цим було трохи легше, бо час і люди не встигли розпорошити мистецьке надбання майстра. Звістка про створення музею згуртувала ініціаторів і заохочених осіб. Музей отримав важливі внески від дружини митця, народної акторки України, Світлани Отченашенко, приятелів митця, прихильників його мистецтва. Фонд відразу збагатився його завершеними медалями, ескізами в кераміці, фотографіями, навіть шматком обшивки космічного корабля «Буран» з медаллю роботи Ю.Харабета, присвяченою запуску цього космічного об'єкта. Є твори, яких не бачила громада, бо вони зберігались у майстерні медальєра.

Експозиція[ред. | ред. код]

Маріупольська спілка художників України урахувала рекомендації і досвід міжнародних виставок. І підготувала ескізи музейного обладнання для експозиції саме медалей. Створені стелажі і шафи з металу, дерева, скла. Додали оксамит саме фісташкового кольору та прозорі підставки з пластмас.

Експонати чистили від бруду, вкривали патиною. Реставрацію виконали художники за фахом — Віктор Узбек, Олександр Шпак, Юрій Шевяков.

Різноманітність матеріалів і розмірів медалей, додатки фото і ескізів майстра розбавили монотонність експозиції і досить добре репрезентували творчість Ю.Харабета. В січні 2006 року новий музей відчинив двері для відвідин.

Музей налічує понад 700 експонатів, розміщених на 16 стендах[2] ю

До складу експозиції входять державні нагороди («Почесна відзнака Президента України», герб, прапор, церемоніальний знак міського голови Маріуполя), пам’ятні знаки, медальєрні і емблематичні серії пов’язані з іменами діячів науки і культури, славетними героями Другої світової війни, героями підкорення Космосу, спортивними досягненнями і призовими медалями міжнародних турнірів та ін.[3]

Неповний перелік пам'ятних медалей Ю. Харабета[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Осадча, Яна (21 квітня 2022). Росіяни вивезли з музею у Маріуполі унікальну колекцію медальєрного мистецтва. Життя: Українська правда. Процитовано 25 квітня 2022. 
  2. Музей медальєрного мистецтва ім. Єфима Харабета. 22 січня 2022. Архів оригіналу за 24 березня 2022. Процитовано 17 квітня 2022. 
  3. Музей медальєрного мистецтва імені Юхима Вікторовича Харабета. Центр сучасного мистецтва і культури ім. Куїнджи. Архів оригіналу за 29 березня 2022. Процитовано 17 квітня 2022. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Кузминская, С. Медаль на ладони : [в Мариуполе состоялось открытие музея медальерного искусства имени Ефима Харабета] / С. Кузминская // Ильичевец. — 2005. — 29 дек. — (Новый музей). — (рос.)
  • Саенко Р. Художник-медальер Е. В. Харабет : [мариупольский художник, автор более 500 медалей, плакеток, скульптурных композиций, панно] / Рена Саенко // Мариуполь — мой любимый город… — Мариуполь, 2010. — С. 287—293. — (рос.)