Музика Соломонових Островів
Музика Соломонових Островів — частина традиційної музики Океанії, що виділяються активним використанням сопілок. Ця музика мала великий вплив і на сусідні країни. Основна увага міжнародної спільноти традиційна музика островів привернула після здобуття країною незалежності від Великої Британії в 1978 році.
Народна музика[ред. | ред. код]
На Соломонових островах традиційна меланезійська музика представлена груповим або сольним вокалом, ансамблями щілинних барабанів і флейт.[1][2] Оркестри виконавців на флейтах Пана відомі на Малаїті та Гуадалканалі, у них налічується до десяти виконавців з інструментами, що мають унікальні налаштування.[1]
Популярна музика[ред. | ред. код]
У 1920-х роках у декількох країнах популяризувалась «бамбукова музика», у якій звук створюється за допомогою ударів по отворах відкритих бамбукових трубок різного розміру, первісно кокосовою шкаралупою.[1] Упродовж 1960-х років американські солдати завезли на Соломонові Острови сандалі, які замінили шкарлупи, а музика поширилася в Папуа-Новій Гвінеї.[3]
У 1950-х роках Едвін Нанау Сіторі написав пісню «Walkabout long Chinatown»[en], що стала популярною у всьому Тихоокеанському регіоні та названа урядом Соломонових Островів неофіційною гімном держави.
Сучасна музика Соломонових Островів представлена різними видами року й реггі, а також так званої «острівної музики», що виконується на гітарах і укулеле та знаходиться під впливом полінезійської й християнської музики.[4]
Традиційний меланезійський хоровий спів яскраво відображений у саундтреку до фільму «Тонка червона лінія», що присвячений битві за Гуадалканал.[5]
Rorogwela[ред. | ред. код]
У 1969—1970 роках музичний етнограф Хуго Цемп зафіксував ряд місцевих композицій, які були випущені на вінілі в 1973 році як частина збірника UNESCO Musical Sources[en]. Одна з пісень, колискова під назвою «Rorogwela», виконана Афунаквой (англ. Afunakwa), жінкою з півночі острова Малаїта, була використана як вокальний семпл для синглу 1992 року «Sweet Lullaby» французьким дуетом «Deep Forest». Композиція стала світовим хітом, але зазнає критики за неузгоджене привласнення чужих записів музики, викликавши цим деякі суперечки.[6]
Музиканти[ред. | ред. код]
До відомих представників музики Соломонових Островів є[7]:
- Sharzy
- Narasirato
- Onetox
- Rosie Delmah
- Dezine
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Feld, с. 186.
- ↑ Moore, Clive. Music - Concept - Solomon Islands Historical Encyclopaedia. www.solomonencyclopaedia.net. Архів оригіналу за 15 червня 2018. Процитовано 9 червня 2018.(англ.)
- ↑ Feld, с. 186-187.
- ↑ Feld, с. 187.
- ↑ Sims, David (16 лютого 2017). How Hans Zimmer Became a Rock Star. The Atlantic. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 9 червня 2018.(англ.)
- ↑ Turmeric, pygmies and piracy … My heart’s in Accra. www.ethanzuckerman.com. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 9 червня 2018.(англ.)
- ↑ Top solomon islands artists. Last.fm. Процитовано 9 червня 2018.(англ.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Feld, Steven. «Bamboo Boogie-Woogie». 2000. In Broughton, Simon and Ellingham, Mark with McConnachie, James and Duane, Orla (Ed.), World Music, Vol. 2: Latin & North America, Caribbean, India, Asia and Pacific. Rough Guides Ltd, Penguin Books. с. 183—188. ISBN 1-85828-636-0.(англ.)
Література[ред. | ред. код]
- Firth, Raymond and Mervyn McLean (1991). Tikopia Songs: Poetic and Musical Art of a Polynesian People in the Solomon Islands. Cambridge University Press. ISBN 0-521-39812-6.(англ.)
