Музика Соломонових Островів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Музика Соломонових Островів — частина традиційної музики Океанії, що виділяються активним використанням сопілок. Ця музика мала великий вплив і на сусідні країни. Основна увага міжнародного співтовариства традиційна музика островів привернула після здобуття країною незалежності від Великої Британії в 1978 році.

Народна музика[ред. | ред. код]

Флейта Пана XIX століття зі Соломонових Островів

На Соломонових островах традиційна меланезійська музика представлена груповим або сольним вокалом, ансамблями щілинних барабанів і флейт.[1][2] Оркестри виконавців на флейтах Пана відомі на Малаїті та Гуадалканалі, у них налічується до десяти виконавців з інструментами, що мають унікальні налаштування.[1]

Популярна музика[ред. | ред. код]

У 1920-х роках у декількох країнах популяризувалась «бамбукова музика», у якій звук створюється за допомогою ударів по отворам відкритих бамбукових трубок різного розміру, первісно кокосовою шкаралупою.[1] Упродовж 1960-х років американські солдати завезли на Соломонові Острови сандалі, які замінили шкарлупи, а музика поширилася в Папуа-Новій Гвінеї.[3]

У 1950-х роках Едвін Нанау Сіторі написав пісню «Walkabout long Chinatown»[en], що стала популярною у всьому Тихоокеанському регіоні та названа урядом Соломонових Островів неофіційною національної піснею держави.

Сучасна музика Соломонових Островів представлена різними видами року й реггі, а також так званої «острівної музики», що виконується на гітарах і укулеле та знаходиться під впливом полінезійської й християнської музики.[4]

Традиційний меланезійський хоровий спів яскраво відображений у саундтреку до фільму «Тонка червона лінія», що присвячений битві за Гуадалканал.[5]

Rorogwela[ред. | ред. код]

У 1969—1970 роках музичний етнограф Хуго Цемп зафіксував ряд місцевих композицій, які були випущені на вінілі в 1973 році як частина збірника UNESCO Musical Sources[en]. Одна з пісень, колискова під назвою «Rorogwela», виконана Афунаквой (англ. Afunakwa), жінкою з півночі острова Малаїта, була використана як вокальний семпл для синглу 1992 року «Sweet Lullaby» французьким дуетом «Deep Forest». Композиція стала світовим хітом, але піддається критиці за неузгоджене привласнення чужих записів музики, викликавши цим деякі суперечки.[6]

Музиканти[ред. | ред. код]

До відомих представників музики Соломонових Островів є[7]:

  • Sharzy
  • Narasirato
  • Onetox
  • Rosie Delmah
  • Dezine

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Feld, с. 186
  2. Moore, Clive. Music - Concept - Solomon Islands Historical Encyclopaedia. www.solomonencyclopaedia.net. Процитовано 2018-06-09. (англ.)
  3. Feld, с. 186-187
  4. Feld, с. 187
  5. Sims, David (2017-02-16). How Hans Zimmer Became a Rock Star. The Atlantic. Процитовано 2018-06-09. (англ.)
  6. Turmeric, pygmies and piracy … My heart’s in Accra. www.ethanzuckerman.com. Процитовано 2018-06-09. (англ.)
  7. Top solomon islands artists. Last.fm. Процитовано 2018-06-09. (англ.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Feld, Steven. «Bamboo Boogie-Woogie». 2000. In Broughton, Simon and Ellingham, Mark with McConnachie, James and Duane, Orla (Ed.), World Music, Vol. 2: Latin & North America, Caribbean, India, Asia and Pacific. Rough Guides Ltd, Penguin Books. с. 183–188. ISBN 1-85828-636-0. (англ.)

Література[ред. | ред. код]

  • Firth, Raymond and Mervyn McLean (1991). Tikopia Songs: Poetic and Musical Art of a Polynesian People in the Solomon Islands. Cambridge University Press. ISBN 0-521-39812-6. (англ.)