Соломонові Острови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Соломонові Острови
Solomon Islands

Прапор Герб
Девіз: To Lead is to Serve
(Вести означає служити)
Гімн: God Save Our Solomon Islands
(Боже, бережи наші Соломонові острови)
God Save the Queen (Боже, бережи королеву)
Розташування Соломонових островів
Столиця
(та найбільше місто)
Хоніара
9°28′ пд. ш. 159°49′ сх. д. / 9.467° пд. ш. 159.817° сх. д. / -9.467; 159.817
Офіційні мови англійська
Державний устрій Конституційна монархія
 - Монарх Єлизавета II
 - Генерал-губернатор Френк Кабуі
 - Прем'єр-міністр Денні Філіп
Незалежність від Великобританії 
 - Дата 7 червня 1978 
Площа
 - Загалом 28 896 км² (142-га)
 - Води (%) 3,2%
Населення
 - оцінка чер. 2005 р. 478 000 (170-та)
 - Густота 17/км² (189-та)
ВВП (ПКС) 2005 р., оцінка
 - Повний 911 млн. $ (171-ша)
 - На душу населення 1 894 $ (146-тя)
ІРЛП  (2004) 0,592 (середній) (128-ма)
Валюта Долар Соломонових островів (SBD)
Часовий пояс  (UTC+11)
Домен інтернету .sb
Телефонний код +677

Соломо́нові острови́ (англ. Solomon Islands) — країна в західній частині Тихого океану на схід від Нової Гвінеї, складається з декількох сотень островів.

Географія[ред.ред. код]

Соломонові Острови

Соломонові острови займають площу 27600 км². Держава охоплює частину однойменного архіпелагу в Тихому океані, в Меланезії, на схід від острова Нова Гвінея. Найбільші острови архіпелагу: Бугенвіль, Гуадалканал, Санта-Ісабель, Малаїта, Сан-Крістобаль, Шуазель, Нью-Джорджія. Також займає острівні групи Дафф, Санта-Крус, Суоллоу і острови Беллона, Реннелл тощо. Північна частина архіпелагу (острови Бугенвіль, Буку, Ніссан і деякі атоли) входить до складу Папуа-Нова Гвінея; друга, більша частина — належить державі Соломонові Острови. Острови переважно вулканічного походження; є вулкани, що діють (Балбі, Багана). Найвища гора (2335 м) — Попоманасеу (англ. Mount Popomanaseu).

Соломонові острови розташовані в сейсмічно небезпечному регіоні, де часто відбуваються землетруси. Останній, з магнітудою поштовхів 6,9, було відзначено 23 квітня 2011 року. У січні 2010 року стався землетрус, магнітуда поштовхів якого склала 7,2, поштовхи спровокували появу цунамі з максимальною висотою хвиль 2,5 метра. В цілому, без даху над головою залишилося близько тисячі чоловік. 6 лютого 2013 року відбулася землетрус магнітудою 8.0.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат субекваторіальний, дуже вологий. Середні місячні температури від 26 до 28 °C. Опадів від 2300 до 7500 мм в рік. З травня по жовтень переважає південно-східний пасат, з грудня по березень — північно-західний екваторіальний мусон. Є короткі повноводні річки. Значну частину островів вкрито вічнозеленими лісами (пальми, фікуси та ін.); у найсухіших місцях — савани; по берегах — мангри. Тваринний світ: щури, кажани, крокодили, ящірки, змії, гігантські жаби; птахи — дикі голуби, папуги тощо.

Історія[ред.ред. код]

Вважається, що Соломонові Острови були населені меланезійцями тисячі років рому.

Соломонові Острови були відкриті 1568 року іспанським мореплавцем А. Менданья де Нейра, який виміняв у місцевих жителів золото й назвав ці острови Соломоновими, порівнявши їх з «Золотою країною Соломона». Великобританія встановила протекторат над Соломоновими Островами у 1890-х.

Під час Другої світової війни відбулися важкі бої на островах і морські битви. Зокрема, битва за Гуадалканал вважається переломною на Тихоокеанському театрі воєнних дій.

У липні 1978 року Соломонові Острови стали незалежними від Великобританії. Першим прем'єр-міністром став Пітер Кенілореа.

Головні пам'ятні місця рекомендовані для відвідування[ред.ред. код]

Соломонові острови привертають туристів, в першу чергу, своєю природністю, відсутністю прагнення створити щось спеціально для них. Тут пропонують відпочинок в природних природних умовах, і цим цінні барвистий Чайнатаун.

Всього в декількох кілометрах від столиці знаходяться знамениті водоспади Матаніко. Вода падає в печеру, заповнену сталагмітами і сталактитами, після чого ховається в надрах острова.

Незабутнім виявиться подорож в лагуну марів. Тут знаходиться туристичне село країни — Ворлд Херітейдж. Держава, намагаючись зберегти унікальну флору і фауну цього місця, обмежила заготівлю лісу.

Основний дохід місцеві жителі отримують за рахунок туризму.острови для мандрівника. Подорож по островах зазвичай починається зі столиці держави — Хоніари. Тут розташовано місце під назвою Пойнт Круз. За легендою, тут вперше висадився на берег іспанець Менданаі встановив хрест на честь відкриття острова. Також цікаво буде відвідати Національний музей, Парламент, Ботанічні сади.

Село Нусамбаруку (о. Гізо) — приклад традиційного ізольованого села. Воно складається з декількох будівель, які розташовані високо на палях. Дістатися до села можна тільки на човні або по вузенькій дамбі.

Острови Анарвон знаходяться в 280 км від столиці. Це група з 100 островів, є домівкою для рідкісних морських черепах. Тут був організований природний резерват: кілька десятків спеціально навчених людей стежать за збереженням життів черепах і супроводжують туристів.

Західна провінція славиться красою і багатством підводного світу. Сюди спрямовуються любителі екстриму та водних видів спорту. Тут же розташовані комфортабельні курорти.

Перлиною Західної провінції по праву можна назвати лагуну марів. Це найбільш солона лагуна в світі (150 на 96 кілометрів). Тисячі островів і коралових рифів оточують лагуну.

Майже всю південну частину о. Реннелл займає озеро Тенгано. Воно є найбільшим прісноводним озером тихоокеанського регіону. Озеро і прилеглі території утворюють Національний парк живої природи, який включено до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Населення[ред.ред. код]

Більшість з 552 438 чоловік (2006 р.) на Соломонових Островах є етнічними меланезійцями (94,5 %). Дві інші великі групи — полінезійці (3 %) і мікронезійці (1,2 %). На островах розмовляли 74-ма мовами, але чотири з них вимерли. Англійська мова є державною мовою, але нею говорить лише 1-2 % населення; лінгва франка — соломонський піджин.

Чисельність населення - 515 870 чол. (Перепис 2009 року).

Річний приріст населення - 2,3% (перепис 2009 року). Народжуваність - 26,9 на 1000 (фертильність - 3,4 народжень на жінку)

Смертність - 3,7 на 1000.

Середня тривалість життя - 71 рік у чоловіків, 76 років у жінок.

Етнічний склад: меланезійці - 95,3% (491 466 чол.), Полінезійці - 3,1% (15 911 осіб.), Мікронезійці - 1,2% (6446 чол.), Китайці - 0,1% (654 чол .), європейці - 0,1% (721 чол.), інші - 0,1% (672 чол.) (за переписом 2009 року)[1].

Міське населення - 19,7% (101 798 чол.) (Перепис 2009 року).

Культура[ред.ред. код]

Соломонові острови в значній мірі зберегли свій колишній культурний вигляд. У селах переважають будинки традиційного типу: легкі, прямокутні хатини на стовпах з плетеними стінами і двосхилим дахом з пальмового листя. Однак у великих населених пунктах чимало будівель європейського типу. В одязі європейські елементи істотно потіснили традицію, але частина місцевих жителів продовжує носити пов'язки на стегнах і короткі спідниці. У духовній культурі остров'ян традиція також тісно переплітається з сучасністю. Серед місцевого населення порівняно добре зберігаються фольклор, самобутні пісні і танці, народних промислів, ремесел, проте ж впроваджується і сучасна культура.

Релігія[ред.ред. код]

Релігії: церква Меланезії - 31,9% (164 639 чол.), Католики - 19,6% (100 999 осіб.), Євангелісти південних морів - 17,1% (88 395 чол.), Адвентисти сьомого дня - 11, 7% (60 506 чол.), єдина церква - 10,1% (51 919 чол.), церква християнського товариства - 2,5% (13 153 чол.), інші християни - 4,4%, інші - 2, 7% (14 076 чол.). (За переписом 2009 року).[1] Приблизно 97% населення Соломонових Островів сповідує християнську віру. Найбільші християнські віросповідання: 31,9% населення припадає на частку Церкви Меланезії, 19,6% належить до Римсько-католицької Церкви, 17,1% - до South Seas Evangelical Church (Євангелістської церкви південних морів), 11,7% - до церкви адвентистів сьомого дня, 10,1% - до Об'єднаної церкви Папуа - Новій Гвінеї та Соломонових островів, 2,5% - церкви християнського товариства. 2,9% населення практикує тубільні релігійні вірування. Мусульман приблизно 350 осіб (дані 2007 року)[2].

Політика[ред.ред. код]

Соломонові Острови є конституційною монархією і мають парламентську систему уряду. Монарх Соломонових Островів — монарх Великобританії — глава держави; його представляє генерал-губернатор, якого обирає парламент на п'ятирічний термін. Однопалатний парламент має 50 членів, вибраних на чотирирічний терміни. Парламент може бути достроково розпущено голосами більшості його членів. Парламентське представництво засноване на виборчих округах з одним членом парламенту. Загальне право голосу для громадян віком від 18 і старше. Глава уряду — прем'єр-міністр, якого обирає парламент. Прем'єр-міністр призначає інших членів кабінету. Кожне міністерство очолює член кабінету. Член кабінету працює з постійним секретарем — посадовою особою, яка керує штатом міністерства.

Столиця — місто Хоніара на острові Гуадалканал.

Країна поділяється на 10 адміністративних областей, дев'ять з яких — провінції, що управляються вибраними провінційними зборами, а 10-а — місто Хоніара, що керується муніципалітетом.

Економіка[ред.ред. код]

Основа економіки країни - сільське господарство, рибальство, лісозаготівля. Три чверті працюючих зайняті в сільському господарстві, а також у сфері рибальства і лісозаготівель. У промисловому секторі (обробка риби, лісоматеріали) зайнято 5%, у сфері обслуговування - 20%. ВВП на душу населення (у 2009 році) - 2,5 тис. дол. (177-е місце в світі). Культивуються какао, кокоси, рис, картопля, овочі, фрукти. Розводять худобу.

Острови багаті мінеральними ресурсами, такими як свинець, цинк, нікель і золото. Більшість промислових товарів і нафтопродукти імпортуються. До 1998 р., коли світові ціни на тропічні лісоматеріали різко впали, лісоматеріали були головним експортним продуктом островів, ліси Соломонових Островів були небезпечно вирубані. Інші важливі урожаї й експорт включають копру й пальмову олію. 1998 року австралійська компанія почала добування золота на Золотому Хребті на острові Гуадалканал. Геологічні дослідження тривають в інших областях. Проте після етнічних заворушень у червні 2000 р. експорт пальмової олії й золота припинився, а експорт лісоматеріалів упав.

Експорт - 0,24 млрд дол. В 2008 році - ліс, риба, копра, пальмова олія, какао. Основні покупці (в 2009) - Китай 54,1%, Південна Корея 6,2%, Філіппіни 6%, Іспанія 4,9%. Імпорт - 0,26 млрд дол. В 2008 році - продовольство, промислові товари, паливо, хімічні продукти. Основні постачальники (в 2009) - Сінгапур 24,7%, Австралія 23,1%, Нова Зеландія 5,2%, Фіджі 4,5%, Папуа - Нова Гвінея 4,3%, Малайзія 4%.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Океанія. Довідник. — Наука, 1982.
  • Беллвуд П. Підкорення людиною Тихого океану. Південно-Східна Азія та Океанія в доісторичну епоху. - М .: Наука, Гл. редакція східної літератури, 1986. - 524 с. - Серія «Слідами зниклих культур Сходу».
  • Блон Жорж. Великий час океанів: Тихий. - М. Думка, 1980. — 205 с.
  • Вернер Ланге Пауль. Горизонти Південного моря: Історія морських відкриттів в Океанії. — М.: Прогрес, 1987. — 288 с.
  • Гижицкий К. Письма с Соломоновых островов. — М.: Наука, Гл. редакция восточной литературы, 1974. — 200 с.
  • Майтингер Кэролайн. Охота за головами на Соломоновых островах. — М.: Географгиз, 1957. — 309 с.
  • Малаховский К. В. Соломоновы острова. — М.: Наука, 1978. — 96 с. — Серия «Страны и народы».
  • Риделанд Финн. Острів в Меланезії. — М.: Наука, Гл. редакція східної літератури, 1973. — 144 с. — Серія «Подорожі країнами Сходу».
  • Рубцов Б. Б. Океанія. — М.: Наука, 1991. — 176 с. — Серія «Країни і народи».
  • Стингл Милослав. Пригоди в Океанії. — М.: Правда, 1986. — 592 с.

Шаблон:Соломонові Острови в темах

Прапор Соломонових Островів Це незавершена стаття про Соломонові Острови.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.