Соломонові Острови

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Соломонові острови (архіпелаг).

Соломонові Острови англ. Solomon Islands піджин Solomon Aelan
Прапор Герб
Девіз: To Lead is to Serve (Вести означає служити)
Гімн: God Save Our Solomon Islands (Боже, бережи наші Соломонові острови) God Save the King (Боже, бережи короля)
Розташування Соломонових островів
Столиця (та найбільше місто)	Хоніара 9°28′ пд. ш. 159°49′ сх. д.
Офіційні мови	англійська
Форма правління	Конституційна монархія
- Монарх	Карл III
- Генерал-губернатор	Девід Тіва Капу
- Прем'єр-міністр	Манассе Согаваре
Незалежність	від Великої Британії
- Дата	7 липня 1978
Площа
- Загалом	28 896 км² (142-га)
- Внутр. води	3,2% %
Населення
- оцінка чер. 2005	478 000 (170-та)
- Густота	17/км² (189-та)
ВВП (ПКС)	2005 р., оцінка
- Повний	911 млн. $ (171-ша)
- На душу населення	1 894 $ (146-тя)
ІЛР (2004)	0,592 (середній) (128-ма)
Валюта	Долар Соломонових островів (SBD)
Часовий пояс	(UTC+11)
Коди ISO 3166	SB  / SLB  / 090
Домен	.sb
Телефонний код	+677
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Соломонові Острови

Соломо́нові острови́ або Соломо́ни (англ. Solomon Islands, the Solomons) — країна в західній частині Тихого океану на схід від Нової Гвінеї, складається з декількох сотень островів.

Природа

Соломонові Острови

Вид з повітря на Соломонові Острови

Соломонові острови займають площу 27 600 км². Держава охоплює частину однойменного архіпелагу в Тихому океані, у Меланезії, на схід від острова Нова Гвінея. Найбільші острови архіпелагу: Бугенвіль, Гуадалканал, Санта-Ісабель, Малаїта, Сан-Крістобаль, Шуазель, Нью-Джорджія. Також займає острови Велья-Лавелья, Коломбангара, Ганонга, Гізо, Рендова, Вангуку, Гатукан, Тетіпарі і острівні групи Дафф, Санта-Крус, Рассела, Суоллоу, Нггела і острови Беллона, Реннелл, Шортлендські острови (Шортленд, Фауро та інші), атоли Онтонг-Джава, Стьюарт тощо.

Північна частина архіпелагу (острови Бугенвіль, Бука, Ніссан і деякі атоли) входить до складу Папуа Нова Гвінея; решта, більша частина — належить державі Соломонові Острови.

Геологія. Рельєф

Соломонові Острови розташовані в одній із найактивніших тектонічних зон планети — у межах так званого Тихоокеанського вогняного кола. Архіпелаг сформувався внаслідок складних процесів субдукції, коли Індо-Австралійська літосферна плита занурюється під Тихоокеанську. Ці процеси зумовили інтенсивний вулканізм, часті землетруси та складну геологічну будову островів. Більшість великих островів (Гуадалканал, Малаїта, Санта-Ісабель, Макіра) мають вулканічно-тектонічне походження. В їх основі залягають базальти, андезити, вулканічні туфи, а також осадові породи морського походження, підняті внаслідок тектонічних рухів. Значна частина архіпелагу складена піднятими кораловими вапняками, що добре видно на північних і східних островах.

На островах є діючі вулкани, зокрема (Багана; Бальбі — фумарольна активність). На островах є декілька активних і відносно спокійних вулканів. Найактивнішими з них є вулкани Тінакула і Кавачі. Соломонові острови розташовані в сейсмічно небезпечному регіоні, де часто відбуваються землетруси. У січні 2010 року стався землетрус, магнітуда поштовхів якого склала 7,2, поштовхи спровокували появу цунамі з максимальною висотою хвиль 2,5 метра. Загалом без даху над головою залишилося близько тисячі осіб. 23 квітня 2011 року було зафіксовано землетрус з магнітудою поштовхів 6,9 бала. 6 лютого 2013 року відбувся землетрус із магнітудою 8,0.

Рельєф Соломонових Островів переважно гірський і сильно розчленований. Центральні частини великих островів займають гірські хребти з вузькими вододілами та крутими схилами. Найвища точка архіпелагу — гора Попоманасеу (близько 2335 м) на острові Гуадалканал. У прибережних районах поширені вузькі алювіальні рівнини, лагуни та коралові тераси. Загалом рельєф сприяє швидкому поверхневому стоку та інтенсивним ерозійним процесам.

Клімат

Клімат Соломонових Островів субекваторіально-морський, жаркий і дуже вологий протягом усього року. Середньорічні температури повітря коливаються в межах від +25 до +28 °C, а річна амплітуда температур не перевищує 2—3 °C. Висока температура поєднується зі значною вологістю, яка часто перевищує 80 %. Річна кількість опадів зазвичай становить 2500–4000 мм, а в гірських районах — понад 5000 мм. Максимум опадів припадає на період з листопада по квітень, коли панують північно-західні мусони. З травня по жовтень переважає південно-східний пасат, однак навіть у цей час дощі залишаються регулярними. Важливу роль у формуванні клімату відіграє рельєф: навітряні схили гір отримують значно більше опадів, ніж підвітряні. Соломонові Острови також періодично зазнають впливу тропічних циклонів, які приносять зливи, сильні вітри та повені. Кліматичні умови сприяють розвитку густих тропічних лісів, але водночас створюють ризики зсувів і ґрунтової ерозії.

У «Звіті про стан клімату в південно-західній частині Тихого океану за 2022 рік», Всесвітня метеорологічна організація (ВМО) констатувала, що рівень моря в південно-західній частині Тихого океану підвищується приблизно на 4 міліметри на рік, що трохи перевищує середній глобальний показник. Це загрожує низинним територіям, як-от Тувалу та Соломонові Острови, які із часом можуть опинитися під водою.

Гідрологія

Гідрографічна мережа Соломонових Островів формується під впливом рясних опадів і гірського рельєфу. Річки тут численні, але переважно короткі, стрімкі та порожисті. Вони беруть початок у центральних гірських районах і швидко впадають у море, формуючи невеликі дельти або естуарії. Найбільші річки — Матаніко, Тенару, Поаха (Гуадалканал), Квіо (Малаїта) — мають важливе господарське значення, забезпечуючи водопостачання та зрошення. У період злив рівень води в річках різко підвищується, що часто призводить до паводків і затоплення прибережних низовин.

Важливою складовою гідрології островів є болота, лагуни та мангрові затоки, особливо в низинних прибережних районах. Вони виконують функцію природних фільтрів і місць нагулу риби. Навколишні морські води вирізняються складною циркуляцією течій, багатством поживних речовин і високою біологічною продуктивністю, що зумовлює розвиток коралових рифів і морських екосистем світового значення.

Ґрунти

Ґрунтовий покрив Соломонових Островів тісно пов’язаний із кліматом, рельєфом і геологічною основою. Переважають червоні та жовтоземи ферралітного типу, характерні для вологих тропіків. Вони формуються в умовах інтенсивного вивітрювання, вимивання кремнезему та накопичення оксидів заліза й алюмінію. На вулканічних породах поширені андоземи (чорні ґрунти) та молоді вулканічні ґрунти, які відзначаються відносно високою родючістю та добрими водоутримувальними властивостями.

У прибережних районах і дельтах річок формуються алювіальні ґрунти, багаті на органічну речовину. В мангрових зонах поширені глейові та засолені ґрунти, пристосовані до періодичного затоплення морською водою. Загалом ґрунти архіпелагу вразливі до ерозії, особливо після вирубування лісів, що робить проблему сталого землекористування надзвичайно актуальною.

Рослинний світ

Соломонові Острови є одним із центрів тропічної рослинної різноманітності у світі. Загальна кількість видів рослин тут оцінюється приблизно в 4500, з яких близько 3200 — це види, що природно зростають на островах. Хоча загальний рівень ендемізму серед рослин відносно низький порівняно з деякими ізольованими острівними системами, окремі групи, як-от пальми, пандануси та орхідеї, мають дуже високі показники ендемізму (від 50 до 75 %). Серед рослин, що перебувають під загрозою, — цінні деревні види, такі як рожеве дерево, чорнослон та деякі види пальм, постраждали від надмірного вирубування.

Узбережжя острова Гуадалканал біля Вісале

Виверження вулкана Кавачі

Лісова річка на острові Малаїті

Прибережний ліс на острові Нггатокае

Архіпелаг має кілька основних типів рослинності, зокрема мангрові зарості та прибережні ліси (ростуть у солоних або солонуватих прибережних болотах, забезпечуючи важливу екологічну функцію як буфер між сушею та океаном), низинні тропічні ліси (густі, високі ліси з багатьма видами деревних рослин, такими як пальми, фікуси, ліани, орхідеї та численними ендемічними видами), середньогірські та гірські ліси (нижче верхньої межі лісу переважають широколисті деревні види, а вище — мохові ліси з великою кількістю епіфітів і мохів), свіжі болотні й річкові ліси, а також різноманітні вторинні ліси, які відновилися після людського впливу, у найсухіших місцях — саваноподібні.

Тваринний світ

Тваринний світ Соломонових Островів вирізняється значним видовим багатством, особливо серед птахів, комах і морської фауни. На островах налічується понад 200 видів птахів, із яких близько 70 є ендемічними — це один із найвищих показників ендемізму птахів на одиницю площі у світі. Ссавці представлені головним чином кажанами і дрібними ссавцями родини мишевих — загалом близько 50 видів, значна частина з яких є ендеміками. Рептилії (понад 80 видів) та амфібії (щонайменше 17 видів) доповнюють багатий набір хребетних, серед яких багато мають обмежений ареал на окремих островах. Комахи надзвичайно різноманітні: їхня чисельність сягає понад 14 тис видів, включно з приблизно 130 видами метеликів, деякі з яких також ендемічні.

Морські екосистеми об'єднані в межах світового центру морського біорізноманіття — так званого «Коралового трикутника». Це регіон, де мешкає найбільша кількість коралових видів у світі —понад 485, а також понад 1000 видів риб, що населяють коралові рифи. Ці води також є важливим середовищем для великих морських хребетних, включно з морськими черепахами (6 із 7 видів у світі), дельфінами, китами, дюгонями та акулами.

Охорона природи

Основними загрозами природі архіпелагу є неконтрольована вирубка лісів, надмірний і незаконний вилов риби, деградація коралових рифів та наслідки зміни клімату. Особливо небезпечною є комерційна лісозаготівля, яка призводить до ерозії ґрунтів, забруднення прибережних вод і втрати середовищ існування для багатьох видів.

Охорона природи Соломонових островів здійснюється через створення національних парків, морських охоронних зон і громадських природоохоронних територій. Найвідомішим є національний парк Квін-Елізабет на острові Коломбангара, створений для захисту гірських тропічних лісів і водозбірних басейнів. Ці ліси є середовищем існування рідкісних птахів, кажанів і ендемічних рослин, а також виконують важливу кліматорегулюючу функцію.

Особливе значення мають морські охоронні зони, які охоплюють коралові рифи, лагуни та мангрові зарості. Вони спрямовані на збереження рифових екосистем, що є основою рибальства та захисту узбережжя від ерозії. Однією з найбільших є морська охоронна зона Араве, де обмежено вилов риби та заборонено руйнівні методи рибальства.

Унікальною рисою Соломонових островів є громадські природоохоронні території, які перебувають під управлінням місцевих племен. Такі території поєднують традиційні заборони (табу) з сучасними екологічними підходами. Це дозволяє ефективно зберігати природу без відриву від способу життя населення. За підтримки міжнародних організацій впроваджуються програми сталого рибальства, відновлення лісів та захисту коралових рифів.

Історія

Вважається, що Соломонові Острови були населені меланезійцями тисячі років тому.

Соломонові Острови були відкриті 1568 року іспанським мореплавцем Альваро Менданья де Нейра, який виміняв у місцевих жителів золото й назвав ці острови Соломоновими, порівнявши їх з «Золотою країною Соломона». Повторно відкриті англійцем Філіпом Картеретом у 1767 році. Велика Британія встановила протекторат над Соломоновими Островами у 1890-х.

Під час Другої світової війни частина Соломонових островів була захоплена японськими військами, тут йшли важкі бої на суші та на морі. Зокрема, битва за Гуадалканал вважається переломною на Тихоокеанському театрі воєнних дій.

У липні 1978 року Соломонові Острови стали незалежними від Великої Британії. Першим прем'єр-міністром став Пітер Кенілореа.

Переорієнтація у 2019 році влади островів з Тайваню на КНР спричинила протести на Соломонових островах. Рішення про військову допомогу прийняли уряди Папуа — Нової Гвінеї, (пообіцяли надіслати близько 30 миротворців) та Фіджі (направила на Соломонові острови 50 військовослужбовців).

Населення

Більшість з 552 438 осіб (2006 р.) на Соломонових Островах є етнічними меланезійцями (94,5 %). Дві інші великі групи — полінезійці (3 %) і мікронезійці (1,2 %). На островах розмовляли 74-ма мовами, але чотири з них вимерли. Англійська мова є державною мовою, але нею говорить лише 1-2 % населення; лінгва франка — соломонський піджин.

Чисельність населення — 515 870 осіб (Перепис 2009 року).

Річний приріст населення — 2,3 % (перепис 2009 року). Народжуваність — 26,9 на 1000 (фертильність — 3,4 народжень на жінку)

Смертність — 3,7 на 1000.

Середня тривалість життя — 71 рік у чоловіків, 76 років у жінок.

Етнічний склад (за переписом 2009 року):

• меланезійці — 95,3 % (491 466 осіб)
• полінезійці — 3,1 % (15 911 особа)
• мікронезійці — 1,2 % (6446 осіб)
• китайці — 0,1 % (654 особи)
• європейці — 0,1 % (721 особа)
• інші — 0,1 % (672 особи).

Міське населення — 19,7 % (101 798 містян) (Перепис 2009 року).

Адміністративний устрій

Столиця — місто Хоніара на острові Гуадалканал.

Країна поділяється на 10 адміністративних областей, дев'ять з яких — провінції, що управляються вибраними провінційними зборами, а 10-та — місто Хоніара, що керується муніципалітетом.

Найбільші міста

Найбільші міста Соломонових Островів Дані сайту GeoNames.
	№	Назва	Провінція	Населення
Хоніара Аукі	1	Хоніара	Гуадалканал	56 298	Гізо
	2	Аукі	Малаїта	6 811
	3	Гізо	Західна	6 154
	4	Буала	Ісабель	2 700
	5	Тулагі	Центральна	1 750
	6	Кіракіра	Макіра-Улава	1 122
	7	Лата	Темоту	553
	8	—	—	—
	9	—	—	—
	10	—	—	—

Економіка

Основа економіки країни — сільське господарство, рибальство, лісозаготівля. Три чверті робітників зайняті в сільському господарстві, а також у сфері рибальства і лісозаготівель. У промисловому секторі (обробка риби, лісоматеріали) зайнято 5 %, у сфері обслуговування — 20 %. ВВП на душу населення (у 2009 році) — 2,5 тис. дол. (177-ме місце у світі). Культивуються какао, кокоси, рис, картопля, овочі, фрукти. Розводять худобу. З кустарних промислів найрозвиненіші різьблення по дереву, виготовлення виробів з перламутру, циновок, кошиків і човнів.

Острови багаті мінеральними ресурсами, такими як свинець, цинк, нікель і золото. Більшість промислових товарів і нафтопродукти імпортуються. До 1998 р., коли світові ціни на тропічні лісоматеріали різко впали, лісоматеріали були головним експортним продуктом островів, ліси Соломонових Островів були небезпечно вирубані. Інші важливі урожаї й експорт включають копру й пальмову олію. 1998 року австралійська компанія почала добування золота на Золотому Хребті на острові Гуадалканал. Геологічні дослідження тривають в інших областях. Проте після етнічних заворушень у червні 2000 р. експорт пальмової олії й золота припинився, а експорт лісоматеріалів упав.

Експорт — 0,24 млрд дол. У 2008 році — ліс, риба, копра, пальмова олія, какао.

Основні покупці (у 2009 р.):

• Китай — 54,1 %
• Південна Корея — 6,2 %
• Філіппіни — 6 %
• Іспанія — 4,9 %

Імпорт — 0,26 млрд дол. У 2008 році — продовольство, промислові товари, паливо, хімічні продукти.

Основні постачальники (у 2009 р.):

• Сінгапур — 24,7 %
• Австралія — 23,1 %
• Нова Зеландія — 5,2 %
• Фіджі — 4,5 %
• Папуа Нова Гвінея — 4,3 %
• Малайзія — 4 %.

Туризм

Головні пам'ятні місця рекомендовані для відвідування

Панорама Хоніари, столиці країни

Соломонові острови привертають туристів насамперед своєю природністю, відсутністю прагнення створити щось спеціально для них. Тут пропонують відпочинок в природних умовах, і цим цінні барвистий Чайнатаун.

Усього за декілька кілометрів від столиці знаходяться знамениті водоспади Матаніко. Вода падає в печеру, заповнену сталагмітами та сталактитами, після чого ховається в надрах острова.

Незабутнім виявиться подорож у лагуну марів. Тут знаходиться туристичне село країни — Ворлд-Херітейдж. Держава, намагаючись зберегти унікальну флору і фауну цього місця, обмежила заготівлю лісу.

Основний дохід місцеві жителі отримують за рахунок туризму. Подорож по островах зазвичай починається зі столиці держави — Хоніари. Тут розташовано місце під назвою Пойнт-Круз. За легендою, тут вперше висадився на берег іспанець Менданья і встановив хрест на честь відкриття острова. Також цікаво буде відвідати Національний музей, Парламент, Ботанічні сади.

Село Нусамбаруку (о. Гізо) — приклад традиційного ізольованого села. Воно складається з декількох будівель, які розташовані високо на палях. Дістатися до села можна тільки на човні або по вузенькій дамбі.

Острови Анарвон знаходяться у 280 км від столиці. Це група зі 100 островів, є домівкою для рідкісних морських черепах. Тут був організований природний резерват: кілька десятків спеціально навчених людей стежать за збереженням життів черепах і супроводжують туристів.

Західна провінція славиться красою і багатством підводного світу. Сюди спрямовуються любителі екстриму та водних видів спорту. Тут же розташовані комфортабельні курорти.

Перлиною Західної провінції по праву можна назвати лагуну марів. Це найсолоніша лагуна у світі (150 на 96 кілометрів). Тисячі островів і коралових рифів оточують лагуну.

Майже всю південну частину о. Реннелл займає озеро Тенгано. Воно є найбільшим прісноводним озером тихоокеанського регіону. Озеро і прилеглі території утворюють Національний парк живої природи Іст-Реннелл, який включено до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Культура

Соломонові острови значною мірою зберегли свій колишній культурний вигляд. У селах переважають будинки традиційного типу: легкі, прямокутні хатини на стовпах з плетеними стінами та двосхилим дахом з пальмового листя. Однак у великих населених пунктах чимало будівель європейського типу. В одязі європейські елементи істотно потіснили традицію, але частина місцевих жителів продовжує носити пов'язки на стегнах і короткі спідниці. У духовній культурі остров'ян традиція також тісно переплітається з сучасністю. Серед місцевого населення порівняно добре зберігаються фольклор, самобутні пісні та танці, народні промисли й ремесла, проте ж впроваджується і сучасна культура.

Релігія

Приблизно 97 % населення Соломонових Островів сповідує християнську віру. Найбільші християнські віросповідання (за переписом 2009 року):

• церква Меланезії — 31,9 % (164 639 осіб)
• католики — 19,6 % (100 999 осіб)
• євангелісти південних морів — 17,1 % (88 395 осіб)
• адвентисти сьомого дня — 11,7 % (60 506 осіб)
• об'єднана церква Папуа Новій Гвінеї та Соломонових островів — 10,1 % (51 919 осіб)
• церква християнського товариства — 2,5 % (13 153 осіб)
• інші християни — 4,4 %
• інші — 2,7 % (14 076 осіб)

Мусульман приблизно 350 осіб (дані 2007 року).

Політика

Соломонові Острови є конституційною монархією і мають парламентську систему уряду. Монарх Соломонових Островів — монарх Великої Британії — глава держави; його представляє генерал-губернатор, якого обирає парламент на п'ятирічний термін. Однопалатний парламент має 50 членів, вибраних на чотирирічні терміни. Парламент може бути достроково розпущено голосами більшості його членів. Парламентське представництво засноване на виборчих округах з одним членом парламенту. Загальне право голосу для громадян віком від 18 і старше. Глава уряду — прем'єр-міністр, якого обирає парламент. Прем'єр-міністр призначає інших членів кабінету. Кожне міністерство очолює член кабінету. Член кабінету працює з постійним секретарем — посадовою особою, яка керує штатом міністерства.

Література

• Атлас вчителя : Географічний атлас для вчителя / В. В. Молочко, Ж. Є. Бонк, І. Л. Дрогушевська та ін. / відп. ред. В. В. Молочко. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 328 с. — ISBN 978-966-475-506-8
• Атлас світу / Гол. ред. І. С. Руденко; зав. ред. В. В. Радченко; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 966-631-546-7
• Австралия и Океания. Антарктида (серия «Страны и народы» в 20 томах), Москва, «Мысль», 1981, стр. 153—156, ст. «Соломоновы острова» (рос.)
• Барановська О. В. Фізична географія материків та океанів : Навч. посібник у 2 ч. — Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2013. — Ч. 1. Світовий океан, Африка, Австралія, Океанія, Південна Америка. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3
• Беллвуд П. Підкорення людиною Тихого океану. Південно-Східна Азія та Океанія в доісторичну епоху. — М.: Наука, Гл. редакція східної літератури, 1986. — 524 с. — Серія «Слідами зниклих культур Сходу».
• Блон Жорж. Великий час океанів: Тихий. — М.: Думка, 1980. — 205 с.
• Большой атлас мира, издание четвёртое, The Reader's Digest World Atlas, 2007, ISBN 978-5-89355-169-3, стр. 73, 79 (рос.)
• Вальтер Г. Растительность Земного шара. Эколого-физиологическая характеристика / Пер. с нем. под ред. П. Б. Виппер. — Т. 1. Тропические и субтропические зоны. — М. : Прогресс, 1968. — 551  с. (рос.)
• Вернер Ланге Пауль. Горизонти Південного моря: Історія морських відкриттів в Океанії. — М.: Прогрес, 1987. — 288 с.
• Гижицкий К. Письма с Соломоновых островов. — М.: Наука, Гл. редакция восточной литературы, 1974. — 200 с. (рос.)
• Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — ISBN 978-966-8804-23-6
• Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 5-те вид., перероб. і доп. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8
• Заставецький Ю. С. Регіональна фізична географія світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2000. — 480 с.
• Кукурудза С. І. Біогеографія : Підручник. — Львів : Вид-во ЛГУ ім. Івана Франка, 2006. — 504 с. — ISBN 966-613-502-7
• Литвин В. М., Лымарев В. И. Природа мира. Острова. — М. : Мысль, 2003 — 287 с. — ISBN 5-244-00977-X (рос.)
• Майтингер Кэролайн. Охота за головами на Соломоновых островах. — М.: Географгиз, 1957. — 309 с. (рос.)
• Малаховский К. В. Соломоновы острова. — М.: Наука, 1978. — 96 с. — Серия «Страны и народы». (рос.)
• Океанія. Довідник. — Наука, 1982.
• Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2016. — 246 с. — ISBN 978-966-439-918-1
• Риделанд Финн. Острів в Меланезії. — М.: Наука, Гл. редакція східної літератури, 1973. — 144 с. — Серія «Подорожі країнами Сходу».
• Рубцов Б. Б. Океанія. — М.: Наука, 1991. — 176 с. — Серія «Країни і народи».
• Стингл Милослав. Пригоди в Океанії. — М.: Правда, 1986. — 592 с.
• Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2020. — Т. 2. Африка, Америка, Австралія, Антарктида, Океани. — 470 с. — ISBN 978-966-439-989-8
• Энциклопедия стран мира : Справочник / Гл. ред. Н. А. Симония. — М. : Экономика, 2004. — 1238 с. — ISBN 5-282-02318-0 (рос.)

Посилання

• Білоус Л. Ф. Біогеографія: Навч. посібник. К., 2021
• Огар В. В. Регіональна геологія: Навч. посібник. К., 2017
• Соломонові Острови [Архівовано 3 березня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
• Соломонові Острови // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
• Biodiversity
• Biodiversity & Ecosystems - Ministry of Environment, Climate Change and Disaster Management
• Flora & Fauna | Tourism Solomons
• Geography of the Solomon Islands
• Government of Solomon Islands
• Solomon Islands
• Solomon Islands
• The Solomon Islands | WWF